Найвища якість трав’яного силосу є ключем до ефективного та прибуткового молочного й м’ясного скотарства. Для її досягнення треба подолати низку викликів — від вибору насіння до силосування. Кожен етап має значення.
Трав’яний силос є найбільш фундаментальним компонентом у виробництві кормів для тварин. Він відіграє головну роль у покращенні основного корму й підвищенні ефективності виробництва молока. Якість трав на фермі безпосередньо впливає на економічну ефективність господарства завдяки великому потенціалу оптимізації витрат і зменшенню проблем зі здоров’ям тварин, пов’язаних із годівлею. Як важливий складник власного основного корму господарства трав’яний силос дає фермерам повний контроль над складом і якістю кормів. Саме тому трав’яний силос є центральним елементом ефективного й економічно вигідного виробництва кормів у молочному та м’ясному скотарстві.
Останніми роками фермери все більше стикаються з природними явищами, що негативно впливають на силосування, знижують урожайність основних культур і призводять до дефіциту основних кормів. Найбільш негативно на заготівлю трав’яного силосу впливають тривалі дощі під час скошування та прив’ялювання, висока вологість повітря й перезволожений ґрунт, холодна погода або спека, сильний вітер і приморозки. У результаті фермерам бракує основних кормів від урожаю до врожаю, й доводиться раніше відкривати силосні траншеї та рукава.
Однак чи лишиться тоді силос стабільним і багатим на поживні речовини? Які ризики існують, і як їх можна уникнути?
До основних ризиків недозрілого силосу належать:
• незавершена ферментація — низька аеробна стабільність;
• нагрівання і «горіння» силосу;
• втрати сухої речовини та поживності силосу;
• активний ріст плісеневих грибів і дріжджів;
• зниження продуктивності й погіршення стану здоров’я корів.
Загрози для незрілого силосу
Тривалість ферментації та дозрівання трав’яного силосу за застосування звичайних мікробіологічних інокулянтів становить від 21 до 60 днів:
• 0–3 дні — витрачається кисень, починають працювати молочнокислі бактерії;
• 4–14 днів — основне утворення молочної кислоти, pH швидко знижується;
• 14–21 день — ферментація стабілізується, силос починає дозрівати;
• тривалість ферментації й дозрівання становить від 21 до 60 днів і залежить від погодних умов, вологості силосної маси, внесення інокулянтів, якості ущільнення, трамбування, накриття.
Якщо відкрити силос рано, то pH ще зависокий, ферментація нестабільна, зберігаються умови для росту патогенних бактерій і плісені. У результаті виникає маслянокисле бродіння, підвищується аміак, погіршується запах і смак силосу, знижується поїдання.
Коли в недозрілий силос після відкриття потрапляє кисень, це спричиняє активний ріст дріжджів, плісняви й патогенних бактерій (рис. 1). У результаті силос починає повторно нагріватися й втрачаються основні поживні речовини. Особливо це небезпечно для сухого (>40% СР) та занадто вологого (<32 % СР) трав’яного силосу. Ч ерез незавершену ферментацію й доступ повітря втрати сухої речовини, енергії та цукрів можуть досягати до 20% і більше. Крім того, запліснявілі ділянки є джерелом мікотоксинів і можуть спричинити захворювання тварин.
У довгій перспективі це може призвести до економічних збитків і поставити під загрозу операційну ліквідність. Тому вкрай важливо впроваджувати ефективні стратегії керування кормами на ранній стадії.
Стабільність попри раннє відкриття
З метою забезпечення фермерів якісним силосом в умовах браку об’ємистих кормів і пришвидшення процесу силосування із 60 до 14 днів компанія Josera розробила лінійку високотехнологічних комбінованих інокулянтів Josilac Turbosil. З авдяки унікальному поєднанню гомота гетероферментативних штамів бактерій інокулянт скорочує строк дозрівання трав’яного силосу на 75%, є придатним для силосування рослинної маси з умістом від 30 до 50% СР, забезпечує аеробну стабільність силосу та захищає від повторного зігрівання.
Із застосуванням інокулянту Josilac Turbosil G були проведені виробничі дослідження на аеробну стабільність й утворення оцтової кислоти в процесі ферментації зеленої маси злакового силосу.
Так, відповідно до проведених дослідів, установлено, що через два тижні в зразках, оброблених Josilac Turbosil G, уміст оцтової кислоти становив 10,1 г/кг СР проти 8 г/кг СР у контрольному необробленому зразку і 9,7 г/кг СР у зразку, обробленому альтернативним швидкодійним продуктом. На третій тиждень рівень оцтової кислоти в зразку з Josilac Turbosil G уже становив 24,5 г/кг СР, а в необробленому — 12,5 г/кг СР, у третьому зразку — 19,5 г/кг СР. Після відкриття силосної траншеї протягом 4–12 тижнів рівень оцтової кислоти у дослідному зразку був на майже одному рівні — 19–21 г/кг СР, тоді як у необробленому він зменшився в 4–5 разів, а в зразках із альтернативним швидкодійним препаратом він був на 1–5 одиниць меншим (рис. 2).
Упродовж дослідження аеробної стабільності було виявлено, що необроблений зразок через вісім тижнів втратив 10,7% ваги, тоді як оброблений Josilac Turbosil G втратив усього 2,4% ваги.
Слід зазначити, що рН у дослідному зразку з інокулянтом уже на другий тиждень становив 4,5 одиниці, тоді як у контрольному необробленому знизився до 5,9 на другий тиждень і підвищився до значення 8,6 на восьмий тиждень досліду. Що свідчить про високу аеробну стабільність зразків трав’яного силосу з інокулянтом Josilac Turbosil G.
Отже, господарствам, яким потрібно отримати якісний трав’яний силос із високими показниками поживності без втрат, потрібно зосередити свою увагу на головних моментах:
• вибір насіннєвого матеріалу та гібридів;
• забезпечення посівів добривами й дотримання технології вирощування;
• вибір оптимального часу скошування, висоти скошування, правильного прив’ялення;
• організація вчасної та ритмічної логістики;
• організація укладання, трамбування, накриття траншеї
• вибір правильного й ефективного інокулянту.
Статтю надала компанія «Йозера Україна»
The Ukrainian Farmer
