Проблема енергетичного дефіциту у високопродуктивних корів у транзитний період є однією з найгостріших у сучасному молочному скотарстві. Кетоз, навіть у прихованій (субклінічній) формі, завдає руйнівного удару по здоров’ю тварин і репродуктивному потенціалу всього стада.
Висока концентрація кетонових тіл в організмі діє як токсин. Вони пригнічують центр голоду в гіпоталамусі, через що корова їсть ще менше, а дефіцит енергії тільки поглиблюється. Як наслідок, уражається печінка, виникає токсикоз, що миттєво б’є по відтворній функції: виникають ановуляторні цикли, затримання плаценти та післяродові ендометрити.
Для фермера це обертається серйозними збитками:
• сервіс-період затягується понад 150 діб;
• подовжується період лактації;
• через неможливість вчасного запліднення корова починає жиріти, знижуючи надої, хоча згодовування дорогих кормів триває.
Так замикається небезпечне коло: ожиріння — кетоз — безпліддя — тривала лактація — повторне ожиріння перед наступним отеленням.
Трансформація енергії
Фахівці шукають фізіологічні шляхи розв’язання цієї проблеми. Мета нашого дослідження — перевірити ефективність аліментарної профілактики кетозу через згодовування кукурудзяного силосу, збагаченого біогенним пропіленгліколем (1,2-пропандіол).
Експеримент проводили на базі СТОВ «Придніпровське» (Черкаська обл.) на 48 коровах голштинської породи, яких розділили на дві однорідні групи за принципом аналогів. Коровам дослідної групи згодовували силос, заготовлений із біологічним консервантом Bonsilage Fit M. Цей інокулянт містить специфічний штам Lactobacillus buchneri 1k2075, який має унікальну здатність розщеплювати молочну кислоту з утворенням пропіленгліколю. Таке рішення дає змогу трансформувати енергію силосу в доступну для печінки форму вже на етапі ферментації корму в траншеї. Тваринам контрольної групи згодовували корм без біодобавок.
Якість отриманого корму оцінювали в авторитетному німецькому дослідному центрі ISF Schaumann Forschung. Результати аналізу наведено в таблиці.
Як показують лабораторні дані, завдяки продуктивній здатності корисних бактерій уміст пропіленгліколю в дослідному зразку досяг 2,78%, що в дев’ять разів вище, ніж у контролі. Розрахунково встановлено, що корови дослідної групи щодня отримували з кормом від 150,1 г (у сухостої II) до 175,1 г (після отелення) природного пропіленгліколю. Окрім того, дослідний силос отримав вищу поживну цінність за обмінною енергією та чистою енергією лактації.
Руйнуємо стереотипи
Серед багатьох технологів панує застаріле упередження, нібито висока концентрація оцтової кислоти в силосі погіршує його органолептичні властивості й призводить до зниження споживання корму тваринами. Проте результати нашого дослідження повністю спростовують цей стереотип. За умови правильного керованого бродіння підвищений уміст оцтової кислоти виконує тільки захисну функцію, виступаючи потужним природним консервантом проти грибів і дріжджів.
Головний чинник полягає в тому, що споживання знижується тільки тоді, коли оцтова кислота є результатом небажаного, «дикого» бродіння, яке супроводжується накопиченням масляної кислоти, розпадом протеїну та гнилісними процесами. Натомість контрольована ферментація за допомогою цільового штаму Lactobacillus buchneri 1k2075 забезпечує чисте, фізіологічно збалансоване утворення оцтової кислоти. Такий корм не має різкого неприємного запаху, довго є свіжим і повністю привабливим для корів, що безпосередньо підтверджується практикою нашого експерименту.
Результати досліджень
Ефективність наведеної технології чітко підтвердили аналізи крові на вміст бета-гідроксибутирату (ВHBA) та фактичні показники ферми:
• Контроль метаболізму. За п’ять днів до отелення рівень ВНВА в обох групах був ідентичним (0,4–0,7 ммоль/л). Проте вже на 10 добу лактації у корів контрольної групи він підскочив до тривожних 1,0–1,8 ммоль/л. У тварин, які їли збагачений силос, цей показник був у межах повного фізіологічного комфорту — 0,7– 1,2 ммоль/л;
• Аеробна стабільність корму. Завдяки вищому вмісту оцтової кислоти (4,54% проти 1,86% у контролі) дослідний силос демонстрував відмінну стабільність на повітрі, не зігрівався на кормовому столі й повністю зберігав свої смакові якості;
• Апетит і надої. Оскільки тварини дослідної групи не страждали від кетонової інтоксикації (пригнічення центра голоду), їхнє фактичне добове споживання сухої речовини збільшилось на 1,5 кг (16,8 кг проти 15,3 кг у контролі). Це забезпечило суттєве збільшення середньодобової продуктивності — на 2,8 л молока на корову.
Висновок для виробництва
Використання спрямованої ферментації силосу дає змогу нівелювати «енергетичну яму» транзитного періоду природним, фізіологічним шляхом. Це забезпечує стабільність метаболічного гомеостазу, надійно захищає високопродуктивне поголів’я від прихованих кетозів і дозволяє повністю реалізувати генетичний потенціал тварин голштинської селекції.
The Ukrainian Farmer
