Тваринництво
Головне:
Тваринництво

Великі прирости

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Великі прирости

Додавання в корм свиней добавок жовчних кислот сприяє кращому його засвоєнню, отже, підвищує рентабельність виробництва свинини.

Повноцінна рентабельна годівля свиней — основний ключ до прибутковості свинарських господарств. Тому дуже важливо сформувати таку стратегію годівлі, яка б максимально задовольняла потреби тварин у поживних речовинах у різні періоди репродуктивного циклу. 

Розробляючи структуру раціонів, особливу увагу варто приділяти годівлі свиноматок і поросят. І це не випадково. Адже свиноматки наприкінці поросності й на початку лактації дуже чутливі до складу раціону, який споживають. Через зміну потреби в поживних речовинах цей період у житті свиноматок називають перехідним. Упродовж нього нерідко трапляються різні порушення: замала маса поросят на момент народження; зависока кількість мертвородів; недостатня секреція молока; погане споживання корму; закрепи; ознаки мастит-метрит-агалактії (ММА); лихоманка; падіж свиноматок. Також дуже важливо, щоб кондиція свиноматки наприкінці поросності відповідала нормі, адже захуда або ожиріла тварина зазвичай матиме проблеми впродовж всього періоду лактації. 

З іншого боку, відомо, що наприкінці періоду поросності ембріони розвиваються й ростуть дуже швидко. Зокрема, за тиждень до опоросу кожен ембріон додає маси приблизно 100 г/добу. У цей період високопродуктивні свиноматки забезпечують понад третину всієї маси плодів. Тому, формуючи раціон, важливо брати до уваги, що наприкінці поросності тварина передає чимало поживних речовин плодам, тим самим потребуючи більшої кількості корму, до того ж печінка (так званий двигун) має пришвидшити метаболізм. Для цього в раціоні повинно бути більше метаболічно активних речовин й емульгаторів. Якщо їх бракуватиме, маса поросят на момент народження буде нижчою. 

А ще варто пам’ятати, що поросні та лактуючі свиноматки не можуть виводити токсини зі своїх тіл, отож в організмі виникає значне збільшення бактеріального ендотоксину, дисбаланс мікробів і постійні закрепи. З іншого боку, токсини накопичуються в поросячих тілах через плаценту й молоко, спричиняючи виникнення гепатогенної діареї через посилення ураження печінки, зменшення секрету жовчної кислоти, жиру й молока. Багатьох цих та інших проблем можна уникнути, додаючи в корм свиноматкам і поросятам після відлучення спеціальних добавок — жовчних кислот. Жовчні кислоти є основними активними інгредієнтами жовчі, їхня головна функція спрямована на засвоєння жиру з природною біологічною активністю. Саме жовчні кислоти сприяють кращому травленню, ліпшому засвоєнню жиру та жиророзчинних речовин, економлять енергію, стимулюють ріст тварин, запобігають виникненню хвороб травлення, лікують захворювання печінки та жовчного міхура, покращують якість кінцевого продукту — м’яса. Крім цього існує ще одна цікава функція жовчних кислот — у деяких випадках вони можуть замінити антибіотики. Так, на початку 2000-х учені провели дослідження, в результаті яких виявили в організмі тварин мембранні рецептори жовчних кислот (відомих як FXR і TGR5), що дуже поширені по всьому організму, зокрема в кишківнику, печінці, жирових відкладеннях, скелетних м’язах й імунних клітинах. Відтоді численні дослідження показали, що, взаємодіючи із цими рецепторами, жовчні кислоти викликають й об’єднують численні фізіологічні та метаболічні процеси, які відбуваються в організмі у тварини після їжі. Наприклад, у разі потрапляння в кишківник у процесі їжі, жовчні кислоти підсилюють бар’єрну функцію організму й інші механізми, пов’язані з його захистом, зменшують запалення та запобігають дисбалансу бактерій. 

Також доведено, що жовчні кислоти допомагають контролювати печінковий синтез ліпідів, глюкози та глікогену, сприяють жирним кислотам повністю абсорбуватися епітелієм кишківника. Адже вони мають власну ентерогепатичну циркуляцію, збільшують виділення жовчі (велика кількість жовчі допоможе знешкодити ендотоксини, мікотоксини й інші небезпечні чинники, сприятиме транспортуванню жирових відкладень у печінці). 

Виходячи з цього, зрозуміло, що брак жовчних кислот — одна з причин порушення слизового покриву в кишківнику, що призводить до зниження імунітету й засвоєння поживних речовин. Ураховуючи згадану вище особливість, група закордонних дослідників протягом п’яти років досліджувала жовчні кислоти та їх потенціал в розробці нових кормових добавок, здатних замінити антибіотики в кормах. У дослідницькому проєкті відлучені поросята отримували традиційні комбінації антибіотиків (амоксицилін плюс колістин або хлортетрациклін плюс тіамулін) на субтерапевтичних рівнях й оксид цинку на рівні 2,5 кг/т корму. Команда науковців виявила, що всі ці протимікробні комбінації виявилися схожими за своїм впливом із жовчними кислотами, які також сприяли зниженню запалення в кишківнику й підвищували приріст маси тіла поросят. 

Таким чином, стимулювання всмоктування та перетравлення жирів, захист печінки й поліпшення здоров’я жовчного міхура, зміцнення імунітету — ці й інші властивості жовчних кислот зумовлюють необхідність їх додавання в корм. Одним із найкращих варіантів є холева кислота (Runeon) — патентний продукт компанії Longchang, у складі якого жовчні кислоти є основним інгредієнтом. Шляхом наукових досліджень установлено, що додавання Runeon у корм свиноматкам і поросятам на відгодівлі дозволяє заповнити дефіцит жовчних кислот в інтенсивному навантаженні на організм тварин, зокрема, після додавання Runeon у корм споживання сухої речовини збільшилося на 9,69%. Отже, Runeon поліпшує швидкість травлення, відповідно, підвищує прирости й рентабельність виробництво свинини. 

Інна Бірюкова

журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2019 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернетсторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону УкраїниПро авторське право та суміжні права”.
Використання
інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись: