Агромаркет

Спрацювати на випередження

АгроМаркет
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
Спрацювати на випередження

Є щонайменше три «слабких ланки» по всьому експортному ланцюжку, де виробник, найшвидше, зазнає втрат.

  

Як кажуть, поганий той ґазда, що не мріє про великі прибутки. Втім, виростити добрий урожай — це лише півсправи. Неабиякий виклик — добре продати та ще й, бажано, без додаткових ризиків.

 

В Україні дуже поширено постачати товар на умовах СРТ, тобто фрахт/перевезення, оплачені до певного місця призначення. Тобто продавець постачає товар перевізнику, укладає контракт на його перевезення й сплачує витрати на доставку товару до місця призначення. Таким чином, у разі застосування умови постачання СРТ продавець виконує своє зобов’язання з постачання в той момент, коли передає товар перевізникові, а не коли товар досягає місця призначення. Це правило має дві дуже важливих особливості, на які варто звернути увагу передусім продавцю, тобто сільгоспвиробникові. Важливо розуміти, що передання товару (відтак і перехід ризику) може відбуватися в різних місцях, тому слід чітко прописати в контракті: 1) місце постачання, у якому ризик переходить до покупця, 2) конкретне місце призначення, до якого продавець зобов’язаний укласти договір на постачання.

 

Лінійний елеватор

 

Розглянемо, які втрати очікують на власника зерна чи олійних на лінійному елеваторі. Зазначу, що це відбувається лише в разі збереження зерна саме на чужому елеваторі та якщо компанія має в наявності власні потужності для зберігання, то цих втрат найшвидше можна уникнути. Раніше діяла інструкція, за якою елеватори мали дозвіл знімати 0,02% механічних втрат, але вона втратила чинність, і кожен елеватор сьогодні обраховує цей показник на власний розсуд. В середньому втрати, які елеватор зараховує до механічних, становлять 3% натуральної ваги партії зерна, хоча в деяких випадках ця цифра може доходити й до 10%, якщо ваші юристи не попіклуються про уникнення такої проблеми заздалегідь. Такі втрати елеватор фіксуватиме двічі — за завантаження зерна на зберігання й відповідно за його вивантаження на продаж.

 

Отже, аби подібна зміна обсягів зерна не стала для компанії неприємною несподіванкою, розмір допустимих механічних втрат упродовж зберігання на елеваторі треба чітко прописувати в договорах. Це є предметом окремих перемовин під час укладання таких договорів, яким у жодному разі не варто нехтувати. Звичайно, якщо питання куди везти зерно вирішується під час жнив, то такими дрібницями не переймаються, чим і користуються багато власників елеваторів, пропонуючи укласти типову угоду, де обсяг механічних втрат взагалі не прописано.

 

Транспортування

 

Другим слабким місцем у ланцюжку постачання товару до портового елеватора є безпосередньо процес його транспортування. Тут є два важливих аспекти. Перший — це ретельний відбір компанії перевізника й на цьому жодним чином не можна економити. Саме у цьому разі прислів’я «Скупий платить двічі» повністю показує стан речей. Надійний перевізник опікуватиметься вашим товаром і дбатиме про свою репутацію, отже, при укладанні з ним угоди обсяг втрат на етапі транспортування мінімізується. Звичайно незалежно від того, якою б надійною не була логістична компанія, з якою ви уклали угоду, необхідність чітко прописати всі ризики, обставини форс-мажору та відповідальності сторін ніхто не скасовував. Укладаючи угоду, аграрій насамперед повинен керуватися тим, що це його зерно та його експортний контракт, а отже, від того, як надійно й у яких обсягах його буде виконано, залежить репутація продавця, а не перевізника.

 

Надважливим аспектом, на який треба звернути увагу, обираючи шлях, яким потрапить ваше зерно до покупця, є вид транспорту. На перший погляд, якщо в елеватора є можливість завантажити зерно у вагони і є наявні під’їзні колії, то вибір падає на «Укрзалізницю» (бо й автошляхи перевантажено, й вагові обмеження на трасах існують, і великі партії дешевше везти потягом). Однак не все так просто, як здається. Перед тим як обрати транспорт, необхідно провести розрахунки й обов’язково врахувати як проблему з розподілом вагонів, так і велику ймовірність крадіжок зерна під час зупинок на станціях. Якщо в разі неотримання вагону ви не зможете поставити зерно в обумовлені строки й будете вимушені сплатити штрафні санкції, то в разі крадіжок ви можете втратити від 0,5 до 1,5% обсягу партії, але існують випадки й суттєвіших втрат.

 

Універсального рецепта розв’язання цієї проблеми наразі не існує. Можна найняти охоронну компанію, пов’язану безпосередньо з «Укрзалізницею», і платити додаткові кошти за транспортування. Це має сенс за великих партій, але, знову ж таки, не дає повних гарантій, що крадіжок не буде. Другий шлях — це ретельний огляд експедитором чи представником компанії-продавця вагона на станції призначення на предмет пошкодження люків чи наявності в них плющеного зерна або сторонніх предметів. Слід розуміти, що будь-які зауваження приймають лише до моменту підписання такого акта й лише тоді, коли вагон не відбуксовано за межі станції. Якщо ж ваш представник побачив за зовнішніми ознаками факт крадіжки зерна, тоді слід викликати представника Торгово-Промислової Палати, фіксувати порушення й намагатися отримати хоча б якусь компенсацію. Це доволі складний процес, який не завжди може дати свої позитивні результати.

 

Портовий елеватор

 

Третім чинником ризику є портовий елеватор. І тут на необізнаного продавця чекає безліч підводних каменів. Перше, що треба знати й чітко прописати в угоді з покупцем, хто бере на себе матеріальні витрати за механічні втрати на портовому елеваторі. На сьогодні в Україні є лише один портовий елеватор, який працює без втрат, на інших вони можуть доходити від 1 до 3% контрактної ваги. Варто усвідомлювати, що в разі експортного СРТ контракту, коли за своє зерно, поставлене на портовий елеватор на території України, ви отримали валюту, то відразу потрапляєте під дію валютного контролю. І тут знову виникає проблема механічних втрат на портовому елеваторі, оскільки в розумінні валютного контролю ваш контракт не закрито. Загалом проблему можна описати наступним чином. Компанія «А» продала компанії «В» 1000 т зерна на умовах СРТ-порт. Вона поставила цей обсяг на портовий елеватор й отримала гроші за 1000 т. Після того як зерно вже завантажено на судно, компанія «В» подає податкову декларацію й виходить, що внаслідок механічних втрат на портовому елеваторі на судно завантажено не 1000 тонн зерна, а, скажімо, 980 тонн. Однак оплату компанія «А» отримала за 1000 тонн, і до неї приходять органи валютного контролю із заявою, що була недопоставка зерна. Інколи питання врегульовується шляхом підписання акта звірки між компанією «А» та компанією «В» про те, що остання претензій не має, і це задовольняє перевіряльників, інколи на це просто закривають очі, але така колізія існує і проблема є.

 

Часто в експортний ланцюжок додають компанію-нерезидента. Так, партію зерна, до того як вона потрапить кінцевому покупцеві на FOB, кілька разів перепродують на самому терміналі на умовах СРТ-СРТ, що тягне за собою додаткові ризики як для покупця, так і для продавця.  Ризики покупця у цьому разі ми не розглядатимемо, що ж до продавця, то найбільшим ризиком є недоотримання грошей у разі непотрапляння партії кінцевому споживачеві в обумовлені строки.

 

За правилами Incoterms 2010, умови постачання на СРТ вимагають від продавця митного оформлення товару, тобто всі ризики, пов’язані з митними процедурами, лягають саме на продавця. Якщо ж між українською компанією-продавцем та кінцевою компанією-покупцем (нерезидентом України), є ще іноземна компанія-посередник (не акредитована на українській митниці), то під час митного оформлення виникають додаткові труднощі. Коли отримувачем товару зазначено кінцевого покупця, а всіх проміжних покупців наведено лише в додатку Вантажної митної декларації, фінансові ризики всіх сторін тільки зростають. Треба розуміти, що Митний кодекс забороняє користуватися й розпоряджатися товаром, що перебуває під митним контролем. А тому, укладаючи експортний контракт, варто дуже чітко прописати момент переходу права власності.

 

***

 

Нехай там як, будь-яка проблема перестає бути каменем спотикання, якщо до неї ретельно підготуватися та працювати на випередження. Питань, що не мають розв’язку, в торгівлі не існує, а отже, додаткові прибутки варті того, аби заради них ризикувати, але не втрачаючи голову.

 

 

Марія Колесник,

експерт аграрного ринку

газета “АгроМаркет”, січень 2018 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
 

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями