Інновації знецінюють вартість сировини. Безпечність і якість продукції, охорона довкілля, дотримання соціальних стандартів набувають реальної ваги. Час озиратися навсібіч.
Землетруси» 2017-го стосувалися в основному двох тем: відкриття ринку землі й змін у системі оподаткування. Інтрига з відкриттям ринку землі, як завжди, трималася до останнього. Відповідно, як завжди, наприкінці року мораторій вкотре подовжено. Статус-кво збережено: мораторій є, просування у справі опрацювання й реалізації заходів із відкриття ринку землі, детінізації ринку передання прав на землю та її обробіток немає. Що може змінитися у 2018-му? Схоже, таки нічого. Хоча серед виробників, які безпосередньо бачать, що діється із землею на місцях, особливо з державною, зріє теза: «та хоча б зняли вони, нарешті, той мораторій». Час іде, компетенція юристів стосовно пошуку легальних шляхів заволодіння землею невпинно зростає, гроші на відповідні послуги знаходяться. Фігове листя мораторію майже нічого не прикриває. Землі — і державні, і приватні — змінюватимуть свого власника досить інтенсивно й надалі. До того ж не завжди легальними способами.
То які виклики передусім постають перед агросектором у прийдешньому році?
Найактуальніше питання 2018-го: чи буде подолано земельне рейдерство? 2017-й показав, що ця хвороба має виражений сезонний характер. Вона регулярно загострюється ближче до збору врожаю, окремі рецидиви виникають напередодні посівної. Коли ж, нарешті, цьому настане край? Чи, може, цьогоріч знову обійдеться косметичними ремонтами? І взагалі, чи спроможеться держава нарешті навести лад в інформаційному обміні між власними структурними підрозділами, чи знову буде «свистати всіх» до антирейдерських штабів різного ґатунку й розміру? Залишимо це питання відкритим: «поживемо — побачимо», як кажуть у народі.
Питання №2 також до спроможності влади. Чи спроможуться активісти-реформатори облишити смикати Податковий кодекс, а влада — залучати професіональні команди до запровадження новацій? Чи будуть новації вдосконалювати адміністрування збору податків, не спрямовуючи лавину проблем на голови лояльних платників і множачи лави платників нелояльних? І чи взагалі згадає, нарешті, ДФС, що вона вже давно не інспекція, а служба, яка має надавати суспільству послуги причому виключно якісні? І чи спроможуться аграрії так згуртуватися, щоб довести до ДФС думку про те, що вони є прості споживачі й що в українському законодавстві купа норм щодо притягнення до відповідальності і адміністративної, і кримінальної за порушення прав споживача? Поживемо — побачимо.
Ще одне «фінансове» питання. Які сільгоспвиробники отримають оті мільярди державної дотації у 2018 році? Торік виявилося, що основною сільгосптвариною є курка. Вітчизняну техніку майже ніхто не купив. Фермери, як завжди, трохи покрутилися зі своїми поворотними кредитами в межах пари сотень мільйонів, але на 2018-й — передвиборчий — отримали вже цілий мільярд. У ході прийняття бюджету принагідно виявилося, що порядок розподілу коштів — це справа не царська. Це в міністерства має боліти голова, як і кому роздати кошти. В разі чого воно й стане кандидатом на крайнього. Однак подібними перспективами міністерство поки що не дуже переймається. Якщо в минулому тут тривав бодай якийсь публічний діалог, слово «безкорупційний механізм» мало хоч якусь вагу, а «забаганки» провідних гравців потрібно було хоч якось узгоджувати з нормами законодавства, то в новому році рубіж благопристойності, найшвидше, виявиться остаточно перейденим. Усе вказує на те, що додасться знову курці. Тільки під іншим соусом. Євроінтеграційним. Ми ж інтегруємося до Європи, там великі вимоги до курників, то й держава, яка виконує Угоду про асоціацію і ставить першочерговим завдання нарощування експорту, має саме курниками й перейматися. Зокрема, і в грошовому вимірі.
У євроінтеграційних процесах велику роль відіграє малий і середній бізнес. То фермери за своїм мільярдом також вписалися в парадигму євроінтеграції. Питання в тому, чи зможуть вони отриманими можливостями належним чином розпорядитися? І взагалі що це буде: поштовх до розвитку чи нова корупційна інтрига? «Поживемо — побачимо», — більше сказати нічого.
У 2018 році євроінтеграційні вітри мають зачепити систему державного керування набагато глибше, ніж це було до сих пір. І тут також є інтрига: чи утримається на плаву стиль євроінтеграційного напряму діяльності аграрного міністерства у 2018 році? Чи побачимо власне євроінтеграцію? Не можна сказати, що перспективи тут надто кепські. Адже партнери наполягають на координації політик, принаймні на розумінні кола своїх функцій й обов’язків із боку державних службовців. Анонси щодо кардинальної зміни формату діяльності міністерства, запровадження департаментів на кшталт європейських надаються вже давно, кажуть, що навіть кадри майже підібрали. Чи станеться перелом у 2018-му? Дуже хочеться у це вірити…
А чи докотиться у 2018 році хвиля запровадження європейських і світових вимог до українського сільгоспвиробника? Чи стануть для нього критичними, наприклад, вимоги по НАССР? Чи запровадять підприємства процедури запобігання негативним наслідкам для довкілля, стандарти праці, чи наведуть вони, нарешті, хоча б банальний лад у власних активах? Найшвидше, що — ні. Однак у будь-якому разі наступний рік стане ще одним кроком наближення до «часу Х» — моменту істини в перевірці українського аграрного сектору на зрілість і сучасність. Інновації знецінюють вартість сировини. Безпечність і якість продукції, охорона довкілля, дотримання соціальних стандартів перестають бути пустим звуком. Той, хто це ігнорує — йде до нової кризи. У 2018 році кризи «глобального вимітання» української сировини та неналежним чином виробленої продукції зі світових ринків, масової руйнації сільгосппідприємств, найшвидше, ще не буде. Однак її привид стає дедалі чіткішим…
Нехай там як, усе це — не підстава для занурення в рутину. Час озиратися навсібіч, зміцнювати своє становище й розвивати виробництво. Що твердіше стоятиме на ногах кожен, то заможнішою й міцнішою буде країна.
Лариса Старікова,
координатор Аналітичного центру Аграрного союзу України
газета “АгроМаркет”, січень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
