Весна у розпалі і, як то кажуть, квітень на дворі, а фермер у полі. По всій північній півкулі триває сівба ярих культур. Та якщо в Україні наприкінці березня посівна лише розпочалася, і ранніми зерновими засіяли 1% прогнозних площ, то французькі фермери сівбу ярого ячменю цьогоріч уже встигли завершити, а в США, зокрема в Техасі, засіяли кукурудзою понад 50% запланованих площ. Основна увага світової аграрної спільноти прикута зараз саме до прогнозів цьогорічних посівних площ в основних країнах-виробниках та до структури ярого клину.
Чиї баланси точніші
Основні дискусії з цього приводу серед аналітиків розгорнулися протягом минулих двох тижнів саме напередодні виходу доповіді Prospective Plantings від USDA. Експерти намагалися вгадати, якій саме культурі — кукурудзі чи сої — поточного сезону нададуть перевагу американські фермери. Цікаво, що ринок був одностайним щодо скорочення площ під пшеницею. Хоча попит на неї протягом сезону був доволі високим, але, схоже, далася взнаки жорстка конкуренція з боку зерна Причорноморського регіону.
Прогнози, як зазвичай буває, — справа невдячна. Дуже часто ринкове бачення розходиться з офіційною позицією. І якщо в Україні, особливо протягом двох останніх років, ринок більше довіряє власним балансам, то в США урядові оцінки традиційно є основними маркерами для подальшого ціноутворення. Тож їх оприлюднення чекають з таким нетерпінням і саме на них покладаються, розраховуючи майбутню ціну.
Цьогоріч наприкінці березня на ринку превалює укладання форвардних контрактів. Особливо це відчутно на ринку пшениці, де більшість імпортерів надає перевагу контрактації зерна нового врожаю. В результаті ціни на базисі FOB як на американську, так і на українську та російську пшеницю, вже декларуються з поставкою у 2021/22 МР.
Що ж до прогнозів посівних площ, то в прийдешньому сезоні, на думку американських урядових аналітиків, фермери США засіють кукурудзою 91,1 млн акрів, що менше за попередні очікування (93,13 млн акрів). Зазначу, що торік, за березневими прогнозами USDA, посівні площі під кукурудзою мали досягнути 96,99 млн акрів, але вони охопили лише 90,82 млн акрів. Так само меншими за ринкові очікування виявились офіційні прогнози цьогорічних посівних площ під соєю — 87,6 млн акрів (USDA) проти 90,1 млн акрів (очікування ринку). Для порівняння: торік за березневими прогнозами USDA посіви сої мали становити 85,51 млн акрів, тоді як вони досягнули лише 83,08 млн акрів. Офіційний прогноз посівних площ пшениці дещо перевищив ринкові очікування — 46,4 млн акрів (USDA) проти 44,9 млн, хоча і вклався в ширший діапазон ринкових прогнозів — 43,046,4 млн акрів. Зазначу, що ці площі містять 33,078 млн акрів вже посіяної озимої пшениці, тож прогнози становили лише 11,74 млн акрів ярої.
На чому базуються прогнози
Хоча ринкові сподівання не справдились цього разу повною мірою, загальний тренд на розширення посівів американської кукурудзи та сої, як порівняти з тогорічним показником, ринок визначив правильно. Такі прогнози ґрунтуються на багатьох чинниках. По-перше, всі ми пам’я таємо про основний рушій цінового зростання в поточному сезоні (попит КНР), по-друге, на пшеничному ринку щороку зростає конкуренція й дедалі більше відчутний тиск з боку причорноморського зерна.
Китайський імпорт фуражного зерна аналітики USDA цьогоріч оцінюють у 40,3 млн тонн (проти 17,5 млн торік), а кормове споживання у 219,8 млн тонн (+19 млн тонн), тоді як кінцеві запаси за підсумками 2020/21 МР зменшаться з 201 до 197 млн тонн. Цікавою також виглядає ситуація і на ринку сої та пшениці. Їх імпорт у КНР оцінюють, відповідно, у рекордні 100 та 10,5 млн тонн. Звісно, торгівля з Китаєм завжди ризикована й обсяг запасів у цій країні вже традиційно є тою складовою в розрахунках, що вносить знану похибку й точно обрахувати її неможливо. Водночас, як на мене, присутність КНР на ринку наступного сезону лише підсилиться, а отже, це суттєво підтримуватиме ціни. Навіть нові спалахи АЧС, інформація про які почала надходити з Піднебесної, не зможуть суттєво вплинути на ситуацію з попитом, оскільки стрімке відновлення поголів’я перекриватиме втрати від поодиноких спалахів хвороби.
Що ж до глобального виробництва, то наступного сезону прогнозують чергове його зростання. Аналітики Міжнародної ради по зерну (IGS) очікують, що в 2021/22 МР виробництво пшениці зросте до 790 млн тонн (+ 16 млн тонн до врожаю поточного сезону та +28 млн порівняно з 2019/20 МР). Прогноз щодо кукурудзи на наступний сезон становить 1,193 млрд тонн (+54 млн тонн до врожаю поточного сезону та +68 млн тонн до обсягів 2019/20 МР). Аналогічну ситуацію IGS прогнозує і на ринку соєвих бобів, виробництво яких має зрости до 383 млн тонн (у разі підтвердження прогнозів це +22 млн тонн до врожаю поточного сезону і +45 млн тонн до обсягів 2019/20 МР). На думку експертів, таке зростання виробництва призведе до підвищення рівня торгівлі, а отже, й попиту, на ринках сої та кукурудзи, натомість на пшеничному надлишки зернової буде покладено в запаси. Просідання торгівлі пшеницею прогнозують до 184 млн тонн (–6 млн тонн порівняно з поточним сезоном). Що ж до кукурудзи, то наразі прогнозують збільшення її експорту до 187 млн (+1 млн, тонн), а сої — до 173 млн (+3 млн тонн). Усе це загалом, як на мене, стимулюватиме наступного сезону доволі високі ціни на ринках кукурудзи та соєвих бобів, а отже, робить їх доволі привабливими для фермерів.
А тим часом у світі…
Окремо треба зважити на очікування росту американської економіки на тлі її постійного накачування грошима, що також стимулюватиме інфляційні процеси. Так, за березневими оцінками Morgan Stanley, зростання цьогоріч виробництва у Сполучених Штатах вже очікується на рівні 8,1%. Організація економічного співробітництва та розвитку також збільшила в березні свій прогноз росту для США з 3% до понад 6%. Це сталося після остаточного схвалення Палатою представників США одного з найбільших заходів економічного стимулювання в історії Америки — масштабного законопроєкту на 1,9 трлн доларів на допомогу подолання наслідків COVID-19. Зокрема, 400 млрд доларів передбачено на прямі виплати населенню (по 1400 дол.) та 350 млрд на допомогу державним і місцевим органам влади, розширення податкового кредиту на дітей та збільшення фінансування розподілу вакцин.
Другим кроком, який запропонувала адміністрація Джо Байдена, є восьмирічний інфраструктурний план на 2 трлн доларів. Для його реалізації пропонується збільшити ставку корпоративного податку до 28% (2017 року республіканці зменшили цей збір з 35% до 21%). Велике питання, чи вдасться демократам ухвалити згаданий план у повному обсязі. Та вже всім зрозуміло, що додаткові гроші й надалі наповнюватимуть американську та світову економіку.
Третім напрямом, на якому акцентував увагу президент США, є екологічна складова та питання зміни клімату й довкілля. Звісно, в далекостроковій перспективі країна намагатиметься спочатку скоротити використання дизельних двигунів, а потім і взагалі перейти на електромобілі. Втім, уже невдовзі варто очікувати на додаткове споживання етанолу та біодизелю, а отже, зросте попит на кукурудзу та сою.
Звісно, запровадження чергових локдаунів та гальмування економічних процесів у світі не дають підстав очікувати на швидке покращення та відновлення. Навіть короткотермінові події, як-от, приміром, на нафтовому ринку, миттєво позначаються на вартості зерна та сої. Це може ситуативно вплинути на вибір фермерами співвідношення між майбутніми посівами.
То на що орієнтуватися
Емоційні рішення — не найкращий орієнтир під час вибору структури ярого клину. Наведу лише декілька цифр. На 26 березня поточного року закупівельна ціна на українську пшеницю нового врожаю на базисі FOB становила в середньому 250 дол./т (265 дол. за тонну пшениці старого врожаю). Рік тому в цей період трейдери купували її на 40 дол. дешевше, а про контрактацію нового врожаю здебільшого навіть не йшлося. Минулого сезону активна закупівля української пшениці нового врожаю розпочалася лише у травні, й тоді за тонну зернової давали лише 195– 200 дол. Що ж до кукурудзи, то її поточна закупівельна ціна на експортному базисі коливається в діапазоні 260–265 дол./т (проти 180–185 дол. на аналогічну дату 2020 року).
За прогнозами українських чиновників, аграрії нинішнього року нададуть перевагу пшениці, зменшивши посівні площі під пізніми культурами, зокрема кукурудзою, соєю та соняшником. Втім, як на мене, це досить контроверсійне твердження. Так, звісно, восени, коли ціни на пшеницю стрімко зростали, зросли й посівні площі під озимою пшеницею (із 6,35 до 6,72 млн га). Зважаючи на наші прогнози щодо ярої пшениці (150 тис. гектарів), за оцінками аналітиків ProAgro Group загальний клин під пшеницею в Україні становитиме 6,86 млн гектарів. І це дає підстави розраховувати 27,13 млн тонн урожаю.
Посівні площі під озимим ячменем в Україні становлять 1,1 млн гектарів. За нашими оцінками, ярий клин, як і торік, охопить 1,35 млн гектарів. Сумарні площі під ячменем ми прогнозуємо на рівні 2,43 млн гектарів, що дає підстави розраховувати на 8,13 млн тонн урожаю.
Щодо пізніх культур, за оцінками аналітиків ProAgro Group, посівні площі під кукурудзою становитимуть 5,45 млн гектарів, а її валове виробництво — 33,75 млн тонн. Посівні площі під соєю — 1,5 млн гектарів, а її валове виробництво — 3,30 млн тонн. Посівні площі під соняшником — 6,65 млн гектарів, а валове виробництво — 14,67 млн тонн. Жорстка конкуренція за сировину олійних культур між переробниками та експортерами сприяла постійному ціновому росту протягом всього сезону, а на соєвому ринку навіть призвела до того, що вітчизняні переробні підприємства були змушені імпортувати боби з Бразилії. Тож немає і підстав до зменшення інтересу українських фермерів вирощувати цю культуру в 2021/22 МР.
***
Третя хвиля COVID-19, яка шириться зараз світом, вносить свої додаткові ускладнення як у виробничі процеси, так і в ланцюги поставок, що може знову спричинити перебої з постачанням, як у 2020 році. Це передусім зумовлено нестачею робочої сили. Так, європейські фермери знову відчули крайню потребу в сезонних робітниках із країн Східної Європи та Африки та проблеми з їх залученням. Жорсткі вимоги для фермерів до умов праці сезонних робітників (починаючи від додаткового транспорту для дотримання соціальних дистанцій до придбання захисного спорядження) збільшують їх витрати — від 6 до 10 тис. євро для утримання 7–10 сезонних робітників. Якщо хтось із них захворіє, то вимушений двотижневий простій обійдеться у 150 тис. євро. В агробізнесі це може стати катастрофою. Тому впливу пандемії на світові аграрні ринки не варто недооцінювати.
Марія Колесник, аналітик аграрних ринків, заступник директора Pro Agro Group
газета AgroTimes, квітень 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “AgroTimes” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
