На Півдні цього року систему догляду за озиминою слід будувати, зважаючи на різновіковий стан посівів і недостатнє зволоження ґрунту.
В осінній період у посушливу погоду сівба озимих культур на Півдні тривала майже три місяці. На значній частині площ, засіяних в оптимальні строки у вологий ґрунт, посіви перебувають у доброму стані, а на окремих полях навіть надмірно розвинені. Внаслідок теплої осені та початку зими (грудень-січень) озимі культури періодично вегетували, що дещо покращило їх стан. Нині більша частина посівів озимих культур у зоні Південного Степу у доброму стані.
Проте значне занепокоєння викликає відчутний дефіцит вологи у ґрунті. Якщо по чорних парах запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту близькі до середньо-багаторічних показників, хоча й дещо нижчі, то після непарових попередників вони становлять здебільшого 50–70 мм і розташовані у верхньому шарі 0–60 см. Особливо складна ситуація у східних і південно-східних районах південного Степу, де запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту на 50% менші за середньо-багаторічні показники. За таких умов першочерговим завданням є моніторинг стану озимих культур, і на основі детального обстеження всіх посівів окреслити заходи щодо догляду за ними.
Пшениця озима
Через посуху в осінній період були пригніченими нітрифікаційні процеси, і тому вміст азоту в ґрунті низький. Ураховуючи це, на слабких посівах пшениці озимої, які із зими виходять пригніченими, потрібно їх підживити до відновлення весняної вегетації, бо азотні добрива, внесенні в цей період, швидше підсилять ростові процеси та кущіння рослин. У першу чергу слід підживити посіви після непарових попередників, слаборозвинені й ті, де восени добрива не вносили — тут вони дадуть найбільшу віддачу. Такі посіви після непарових попередників слід підживити залежно від вологозабезпечення нормою від 30 до 70 кг/га. Збільшення норми азотних добрив за недостатніх запасів вологи в ґрунті на таких посівах може призвести до значного зниження врожаю. Якщо добрив недостатньо на всі поля, то краще зменшити дозу азоту до 30 кг/га д. р., але охопити більшу площу, що дасть вагоміший сумарний ефект від підживлення.
Дослідженнями встановлено, що в більшості випадків перенесення підживлення, особливо на слаборозвинених посівах, на пізніші терміни — після відновлення вегетації, менш ефективне. Це пов’язано з тим, що за пізнього підживлення в умовах недостатнього вологозабезпечення ґрунту добрива потрапляють у сухий ґрунт і не використовуються. Тому рослини тривалий час потерпають від браку азоту, що призводить до формування низькопродуктивних посівів.
Інша річ — сильно розвинені й удобрені з осені посіви пшениці озимої, розміщені на парах, у яких весною кількість пагонів перевищуватиме 1500 шт./м., ранньовесняного підживлення не потребують. Тут важливо стримувати весняне непродуктивне кущіння, для чого підживлення краще перенести на початок виходу рослин у трубку, коли припиняється кущіння, з розрахунку 30–45 кг д. р. азоту на гектар, а на зрошенні — 80–90 кг/га.
У ці строки верхні шари ґрунту зазвичай висихають, тому аміачну селітру слід вносити зерновими сівалками, щоб загорнути їх у ґрунт, або обприскати посіви рідкими добривами типу КАС.
Зазвичай у господарствах ранньовесняне підживлення пшениці проводять переважно аміачною селітрою, але широко використовують і сечовину. Проте, за даними наших досліджень, найкращі результати забезпечує аміачна селітра. Підживлення пшениці по мерзлоталому ґрунті аміачною селітрою підвищує врожайність зерна на 8–12 ц/га, а сечовиною — тільки на 4–7 ц/га.
Для підживлення пшениці рано навесні можна застосовувати КАС. За ефективністю він дещо поступається аміачній селітрі й карбаміду, але коштує дешевше. Це підтверджують наші дослідження, які проводилися останніми роками на вирощуванні пшениці озимої після стерньового попередника й показали, що без проведення підживлення врожайність становила 3,57 т/га, а з підживленням аміачною селітрою — 4,46 та карбамідно-аміачною сумішшю (КАС) — 4,07 т/га, або на 0,9 та 0,5 т/га вищою. До відновлення вегетації КАС можна застосовувати, не розбавляючи водою, — опіків листя не буває. В разі застосування КАС слід додавати до них мікродобрива, що пов’язано з ослабленим станом рослин після перезимівлі.
Для формування високопродуктивних посівів іноді виникає потреба в проведенні другого підживлення посівів. Найкраще його проводити перед виходом рослин у трубку, але в цей період, особливо в посушливі роки, верхній шар ґрунту на посівах пшениці часто буває сухим, тому таке підживлення є не завжди ефективним. За таких умов досить ефективним є позакореневе підживлення посівів розчином карбаміду або КАС, коли температура повітря не перевищує +18…+20 °С. У разі застосування карбаміду концентрація робочого розчину має бути 8–10%, а за використання КАС по вегетуючих рослинах його розчиняють у воді в співвідношенні 1:(2-3), щоб не допустити опіків листя. Проводити позакореневе підживлення краще перед виходом рослин у трубку разом із внесенням на посівах гербіцидів, фунгіцидів, мікроелементів, якщо їх можна змішувати.
Щодо боронування пшениці, то воно не завжди корисне. Парова пшениця за раннього строку сівби цього року на значних площах створила густі посіви й велику надземну масу, що за раннього відновлення вегетації може призвести до надмірного їх загущення. В таких випадках потрібно провести боронування важкими боронами з метою зрідження посівів.
На значній площі сходи пшениці були отриманні у пізні строки, і одночасно з ними з’явились озимі та зимовані бур’яни. Тому слід передбачити обов’язкову обробку таких посів гербіцидами відповідно до видового складу бур’янів. Однак слід ураховувати, що на надмірно розвинених посівах пшениці озимої із системи захисту можна вилучити застосування гербіциду через затінення й пригнічення рослинами бур’янів. За ранньої обробки посівів гербіцидами краще застосовувати Логран (6–10 г/га) або Дербі (50–70 г/га), а вже пізніше Лінтур (150–180 г/га), Ланцелот (33 г/га), Капуеро (20–30 г/га), які можна застосовувати до утворення другого вузла соломини, або інші подібні гербіциди.
Унаслідок тривалої теплої погоди з високою відносною вологістю повітря цього року значного поширення набуває ураження рослин хворобами, особливо септоріозом, а на деяких посівах з’являється і борошниста роса. Тому обов’язковим є застосування фунгіцидів: перший раз до виходу рослин у трубку разом із гербіцидом, а другий раз — на початку колосіння препаратами проти хвороб і шкідників. Дослідження показують, що комплексним захистом рослин — перший раз перед виходом рослин у трубку гербіцидом Гранстар Про (20 г/га) із фунгіцидом Альто Супер 330 ЕС або Амістар Тріо 225 ЕС, а другий раз — перед колосінням цими ж фунгіцидами у суміші з Бі-58 новий (0,7 л/га) і Фастаком (0,1 л/га) можна зберегти біля однієї тонни зерна. Також досить ефективними е фунгіциди Дітан М-45 (2,0-3,0 л/га), Колосаль Про (0,30,4 л/га), Солігор (0,7-0,98 л/га), які можна застосовувати як з лікувальною, так і з профілактичною метою.
Після непарових попередників на більшості полів пшениця озима менш розвинена й може сильно заростати бур’янами, тому до виходу рослин у трубку застосувати слід тільки гербіцид, а фунгіцид перенести на початок колосіння й разом з інсектицидом провести боротьбу проти хвороб і шкідників.
Цьогоріч дуже корисним до виходу рослин у трубку буде використання мікродобрив із комплексом речовин — регуляторів росту: Нановіт мікро (2 л/га), Наномікс (2 л/га), Гуміфілд (50 г/га) та інші, а також добрива-пробіотік LEANUM (Біо-гель) 2 л/га. Ці препарати мають високу біологічну активність і сумісні з більшістю водорозчинних добрив і пестицидів. Установлено, що вони активують антистресовий механізм, стимулюють ріст і розвиток рослин, підвищують урожай і якість зерна. Така позитивна їх дія на продукційні процеси рослин пшениці озимої, крім надмірно розвинених посівів, в умовах цього року буде мати дуже важливе значення.
Ячмінь озимий
Цьогорічні посіви ячменю озимого також мають різновіковий стан і недостатні запаси вологи в ґрунті. Більшість посівів у доброму та задовільному стані, але майже 30% — слабкі та зріджені. Тому детальний моніторинг стану рослин повинен проводитися на всіх посівах, а особливо на слабких.
Догляд за посівами озимого ячменю розпочинається з проведення ранньовесняного підживлення азотними добривами. В умовах цього року рослини ячменю озимого із зими вийдуть слабкими, пригніченими й тому їх потрібно обов’язково підживити до відновлення весняної вегетації, бо азотні добрива, внесенні в цей період, швидше підсилять ростові процеси й кущіння рослин.
Ураховуючи дефіцит вологи в ґрунті, дозу азотних добрив слід обмежити — від 30 до 70 кг/га д. р. залежно від вологозабезпечення конкретного поля.
Найбільш економічно ефективним є поверхневе раннє весняне підживлення азотними добривами (аміачною селітрою чи сечовиною) по мерзлоталому ґрунті. На кожний 1 кг д. р. внесених добрив одержують по 8–13 кг зерна. Для підживлення ячменю озимого рано навесні також можна застосовувати і КАС. За ефективністю він дещо поступається аміачній селітрі й карбаміду, але коштує дешевше.
Унаслідок тривалої осінньої вегетації та високої вологості на посівах ячменю озимого вже тепер спостерігається значне ураження хворобами. Найпоширенішим є септоріоз. Тому посіви слід обробити фунгіцидом, а також захисти від бур’янів і шкідників. Система захисту ячменю озимого аналогічна системі захисту пшениці озимої.
Ураховуючи те, що посіви ячменю озимого цього року вийдуть із зими досить слабкими, їх обов’язково треба обробити мікродобривами з комплексом рістрегуляційних речовин аналогічними, як і на пшениці озимій.
Ріпак озимий
Ріпак озимий нині перебуває в найскладнішому стані серед усіх озимих культур. Через посушливі умови другої половини літа й початку осені не вдалося посіяти його в оптимальні строки. Тому більшість господарств розпочали сівбу значно раніше — після невеликих опадів у серпні та на початку вересня. За умов теплої тривалої осені він переростав, тож господарства два, а деякі й три рази обробляли посів ретардантами. Тепер такі посіви мають розетку з 10–12 листків і діаметр кореневої шийки понад 10 мм, що є не досить сприятливим для успішного розвитку рослин у ранньовесняний період. Крім того, такі рослини сформували велику площу листкової поверхні, яка товстим шаром вкриває ґрунт і не провітрюється, внаслідок чого нижні листки уражуються грибними хворобами й відгнивають. Досить сильно ріпак нині уражений переноспорозом й альтернаріозом.
Ознакою переноспорозу є жовтуваті розпливчасті плями на листі, з нижнього боку яких утворився брудно-фіолетовий пліснявий наліт. Плями зливаються, зменшується асиміляційна поверхня листа, рослини відстають у рості. Альтернаріоз (чорна плямистість) також уражає листя — з’являються чорно-бурі, різко окреслені плями й штрихи, які надалі зливаються.
Щоб не допустити масового розвитку грибних і бактеріальних хвороб на посівах ріпаку озимого, потрібно рано навесні обов’язково обробити уражені посіви фунгіцидами: Дітан М-45 (2,5–3,0 л/га), Колосаль Про (0,3–0,4 л/га), Солігор (0,7–0,98 л/га), які можна застосовувати як із лікувальною, так і з профілактичною метою. Також можна використовувати фунгіциди Альтерно, Карамбо, Карамбо Турбо, Грінфорт АС, Фолікур 250 ЕВ, Унікаль та їх аналоги, які досить ефективні в боротьбі з перноспорозом й альтернаріозом на посівах ріпаку.
Унаслідок тривалої вегетації в осінньо-зимовий період посіви ріпаку витратили багато поживних речовин, тому рано навесні слід розпочати підживлення з надмірно розвинених посівів. На посівах, де з осені не вносили добрива, їх доза може становити 60–120 кг д. р. на гектар залежно від умісту поживних речовин і вологи у ґрунті. На менш розвинених посівах дозу добрив можна зменшити до 60–90 кг/га.
Економічно ефективним є поверхневе раннє весняне підживлення азотними добривами (аміачною селітрою чи сечовиною) по мерзлоталому ґрунті, а також КАС, хоч за ефективністю він дещо поступається аміачній селітрі.
Ще одним дієвим заходом цьогоріч є внесення у ранньовесняний період боровмісних мікродобрив — 150–250 г, який пом’якшує несприятливий вплив водного стресу, сприяє розвитку коренів під час росту кореневої шийки й посилює диференціацію ксилеми. На полях із дефіцитом вологи буде також ефективним застосування мікродобрив, які містять молібден, що впливатиме на підвищення посухостійкості ріпаку.
Унаслідок тривалої осінньої вегетації більшість посівів забур’янені. Видовий склад бур’янів у посівах ріпаку озимого в основному представлений озимими та зимованими рослинами. Тому у весняний період кореневопаросткові бур’яни слід знищити гербіцидами Лонтрел 300 (300–500 г/га), Лонтрел Гранд (120–200 г/га), Галера Супер (200–300 г/га) та Галера (300–350 г/га), які можна вносити до утворення генеративного пагона заввишки до 4–8 см. Лонтрел Гранд особливо ефективний проти осотів у посівах ріпаку. Для знищення однодольних і злакових бур’янів, а також падалиці зернових, слід застосовувати грамінациди, згідно з «Переліком…».
Для знищення листогризучих шкідників (білани, пильщики й ін.), ефективніші інсектициди кишково-контактної дії, а проти сисних (попелиці, клопи) — системно-контактної дії. Внаслідок тривалої осінньої вегетації ріпаку цього року може виникнути раніше за звичайні строки заселення прихованохоботниками різного виду, які мають високий ступінь небезпеки. Щоб запобігти їх заселенню й розвитку, можна застосовувати Фастак (0,10–0,15 л/га), Борей Нео (0,2–0,4 л/га), Каліпсо (0,2 л/га), Коннект (0,4–0,5 л/га) й інші.
Отже, основною умовою отримання високої врожайності ріпаку озимого є вчасне забезпечення рослин потрібними макроі мікродобривами та захист від шкідливих організмів в умовах ситуації, що складається нинішнього року.
Анатолій Коваленко, канд. с.-г. наук Співавтор: Олексій Коваленко, канд. с.-г. наук Інститут зрошуваного землеробства НААН
журнал The Ukrainian Farmer, березень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
