Вирощування огірків на солом’яних тюках і солом’яній різці має багато переваг. Ця технологія активно застосовувалася з середини ХХ століття, однак досі не втратила актуальності. Найбільша її проблема –– пошук соломи, не обробленої гербіцидами. Ідеальний варіант –– органічна солома із сертифікованих господарств.
Технологія вирощування огірків на соломі не нова, її масово використовували ще в Радянському Союзі. Це відмінний варіант для тунелів без обігріву або ґрунтових теплиць, заражених нематодами і збудниками кореневих гнилей. Відмова від цього методу в подальшому була пов’язана, з одного боку, з дешевизною енергоносіїв у 70–80-ті роки ХХ століття, з іншого –– з його трудомісткістю, адже солому в теплицях розкладали вручну, вручну насипали зверху ґрунт, а після завершення сезону рештки вивозили.
Чималу роль зіграло застосування гербіцидів у рільництві (особливо на зернових) і обмеженість даних про їх наслідки. До недоліків можна віднести високі витрати води за умови шлангового поливу і дощування. Впровадження сучасних систем зрошення відкрило нові можливості для використання соломи в тепличних і тунельних фермерських господарствах.
Солом’яні тюки
Солома приваблива як теплий субстрат, здатний не тільки забезпечити надходження повітря, вологи й живлення для рослин, але й створити сприятливі температурні умови для їх розвитку. Крім того, солома є джерелом вуглекислого газу, який виділяється під час її розкладання. Відомо, що за вирощування огірків на соломі отримують більш ранній урожай, ніж на ґрунті. Коренева система огірків відмінно почувається на солом’яному субстраті за рахунок того, що кисню багато і ніщо не обмежує розвиток відгалужень корінців. Проте використовувати солому можна лише для одного обороту. У подальшому виникають проблеми у зв’язку з тим, що солома в процесі розкладання ущільнюється, тож до коріння практично не надходить повітря, а в анаеробних умовах утворюються токсичні речовини.
Крім того, у вирощуванні огірків на солом’яних тюках найскладнішим елементом агротехніки є система живлення рослин, оскільки солом’яний тюк сам по собі –– це нейтральний субстрат, і до початку розкладання він не може навіть частково забезпечити рослинам елементи живлення.
У продажу є тюки вагою від 8 до 30 кг залежно від розміру і вологості. Що більший тюк, тим довше він буде тримати тепло, але при цьому збільшуються витрати як на саму солому, так і на добрива для початкового вмивання в солому й подальшого живлення огірків.
Кращою вважається пшенична солома, можливе застосування житньої. Вівсяну та ячмінну не застосовують, оскільки вони швидко втрачають структуру. Важливо, щоб у посівах польових культур, звідки братимуть солому, не застосовували гербіциди з тривалим періодом розпаду. Можливе використання соломи з посівів озимих зернових, оброблених гербіцидами восени або рано навесні, однак слід враховувати післядію кожного застосованого препарату.
У березні-квітні тюки завтовшки 40–50 см, шириною 40 см і довжиною 80–90 см укладають на ґрунт із тим розрахунком, щоб забезпечити відповідну вибраному гібриду щільність посадки, розміщуючи по дві рослини на тюк. Розкладають по одному тюку поперек гряди за його довжини 80 см або попарно в напрямку до доріжок (довші тюки). Парні тюки розміщують із невеликим нахилом один до одного, щоб не розтікалася вода під час розмочування й надалі під час поливів. Ширина доріжки між тюками задається конструктивними особливостями теплиці, але має становити не менше 80 см.
За 10–20 днів до посадки огірків солому проливають гарячою водою в кілька прийомів до повного насичення і потім вносять в три прийоми мінеральні добрива (г/1 кг соломи), як зазначено в таблиці.
Таблиця. Мінеральні добрива (г/1 кг соломи) для вмивання в солому за вирощування огірків на солом’яних тюках
Спочатку вносять половину зазначених азотних і калійних добрив, а через 2–3 дні –– залишкову кількість усіх добрив, крім вапна, яку вносять ще 3 дні. Спільного внесення азотних добрив і вапна слід уникати, оскільки їх взаємодія призводить до активного виділення аміаку в дозах, що викликають отруєння рослин. Виняток становить застосування вапняно-аміачної селітри.
Якщо немає можливості отримати гарячу воду для розмочування тюків, можна скористатися водою кімнатної температури, але тоді процес розігріву на кілька днів уповільниться, як і в разі охолодження теплиці. Кожну партію добрив вносять у сухому вигляді з подальшим негайним вмиванням їх у солому водою. У результаті мікробіологічної діяльності температура соломи підвищиться до 40–45 °С. Після зниження температури в соломі до 26–28 °С на неї насипають родючий ґрунт шаром 8–10 см (засипати бічні краї тюків не обов’язково) і висаджують розсаду. Ґрунт стабілізує режим вологості в грядці, при цьому менша кількість коренів проникає в шар соломи. Внесення сухих добрив (крім вапна) можна замінити на полив концентрованим розчином в кілька прийомів.
Перше підживлення огірків проводять через 10–12 днів після посадки, наступні –– щотижня. Використовують розчини мінеральних добрив, що містять азот, калій і магній, із загальною концентрацією 1,5–2 г/л. Мірою потреби додають інші макроелементи, а також мікроелементи. Водою солом’яні тюки поливають часто невеликими дозами.
За рекомендаціями радянських учених, сумарна кількість добрив, що вносяться під час підживлень, на 1 м2 не повинна бути більшою 70–80 г, а сумарна концентрація за внесення підживлення в розчиненому вигляді не повинна перевищувати 0,7%. Оскільки через 3–4 тижні після початку вмивання мікроелементів у субстраті накопичується значна кількість калію, рослини особливо реагують на азотні й фосфорні добрива.
Після зниження температури в соломі до 26–28 °С можна додатково внести біопрепарати (Триходермін, Планриз), що сприятимуть стійкості рослин до кореневих гнилей і покращуватимуть засвоєння ними добрив.
У процесі експлуатації солом’яних гряд відбувається їх усадка на 20–30 см, тому передбачають більш довгий шпагат і під час підв’язування верхню петлю роблять обов’язково ковзкою. Гряди з соломи експлуатують тільки один рік; далі її рештки заорюють або вивозять і використовують як добриво.
Існує також варіант посадки горщикової розсади в зроблені в тюках лунки об’ємом 2–3 л, заповнені торф’яним ґрунтом.
Солом’яна різка
На відміну від тюків, на гряди із солом’яної різки не потрібно сипати ґрунт, оскільки в грядках із солом’яної різки розміщується до 88% всіх коренів огірків, а в тюках пресованої соломи –– тільки трохи більше 13%.
Солома подрібнюється до 25–40 мм (найкраще використовувати пшеничну). Солом’яну різку укладають у гряди шириною 100–110 см і заввишки 50–60 см, не застосовуючи додаткового механічного ущільнення. Витрата солом’яної різки за вологості 16–18% становить не менше 20 кг на 1 м2 гряди (160–180 т/га).
Для основної заправки використовують такі дози мінеральних добрив (г/1 кг соломи): аміачна селітра –– 25 (сечовина –– 18), сірчанокислий калій –– 7, сірчанокислий магній –– 4, подвійний суперфосфат –– 4, сірчанокисле залізо –– 0,4, вапно-пушонка –– 10. Вмивання добрив у гряди проводять за температури води не нижче 20 °С (найкраще брати воду з температурою 50–70 °С).
Розсаду висаджують через 10–14 днів від початку вмивання добрив після зниження температури біологічного горіння солом’яної різки в грядах до 26–28 °С. У перші два місяці вегетації рослин рекомендується використовувати режими поливу малими нормами і підживлення (щодня або не рідше 3–4 разів на тиждень) за норми витрати води і живильного розчину не більше 5 л/м2 гряди. Солом’яна різка може служити більше 5 місяців.
Юлія Коротич
За матеріалами інтернет-видань
журнал “Плантатор”, січень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі
“Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою
https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та
суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
