Цибуля: сорт чи гібрид?

Плантатор
Джерело:
Плантатор
Поділитись:
Цибуля: сорт чи гібрид?

Фермерів, які займаються вирощуванням цибулі, хвилює питання: яке насіння ліпше обрати для посіву, сортове чи гібридне? І чому іноді з гібридів F1 можна отримати насіння (покоління F2), яке на полі дає не гірший результат?

Господарства хочуть отримати від гібридного насіння максимальну віддачу, адже воно коштує дорожче. Багато фермерів не бачать смислу в тому, щоби платити більше за гібрид, якщо можна купити сорт.

Своєю чергою, насіннєві компанії хочуть мати постійних клієнтів. Вони зацікавлені в тому, щоб фермер щосезону купував свіже гібридне насіння, а не займався відтворенням сортів самостійно. Тому кожен постачальник насіння має з десяток аргументів на користь того, чому його гібриди ліпші за пропозиції конкурентів, ліпші за сорти, за будь-які F2 і тим більше F3. Хоча публічних дискусій на цю тему насіннєві компанії зазвичай уникають і офіційних коментарів не дають.

Отже, спробуємо розібратися, чи варто платити більше за насіння гібридів, коли такі витрати є невиправданими і про що насіннєві компанії воліють не розповідати.

Переваги гібридів

Стандартні аргументи на користь гібридів: вища врожайність, вища товарність, однорідність, відповідність рослин і плодів заявленим характеристикам. Останнє означає, що коли гібрид середньостиглий, то він дозріє відповідно (з поправкою на погодні умови), якщо заявлена кругла форма цибулин –– 99,9% урожаю будуть саме такими.

Досвідчені фермери стверджують, що на практиці якісні гібриди цибулі цілком виправдовують очікування за належної агротехніки. Вони можуть забезпечити врожайність на рівні 80–90 т/га, а за сприятливих умов українські господарства збирають до 100 т/га якісної цибулі, і це вже не поодинокі випадки, а кількарічна практика. Для сортів означені цифри навіть на аналогічному агрофоні майже нереальні, для них хороший показник коливається в межах 50–70 т/га, а це означає катастрофічну різницю у врожайності порівняно з гібридами й так само різницю в собівартості вирощування кілограма продукції.

Водночас гібриди порівняно із сортами потребують більшої уваги до живлення, боротьби з бур’янами та захисту. За низького рівня агротехніки вони можуть показати себе гірше, ніж сорти, більш адаптовані до стресових умов.

Хороші гібриди цибулі зазвичай одноцентрові, деякі фермери саме за цією ознакою перевіряють правильність придбаного насіння. Сорти зазвичай мають два центри (зачатки) або більше, тому за однакових умов зберігання їхня лежкість буде гіршою. Водночас одноцентровість не є стовідсотковою ознакою гібрида, адже за несприятливих погодних умов чи інших стресів під час вирощування рослина може сформувати кілька центрів. Схожа ситуація з ознакою однорідності: будь-який чудовий гібрид F1 може дати неоднорідні за розміром цибулини, якщо його посіяти поганою сівалкою або в разі зрідження сходів (через шкідників, погодні умови, як наслідок внесення гербіцидів тощо).

Не останню роль відіграє те, що вибір гібридів значно ширший порівняно з вибором сортів, особливо в плані підбору термінів дозрівання. Наприклад, ранніх гібридів цибулі доволі багато (жовті Кенді F1, Шеба F1, білий Вайт Вінг F1, червоний Монастрел F1), тоді як сорти ще треба пошукати. Сорти зазвичай мають довший термін вегетації (навіть у рамках одного терміну стиглості), відповідно, більш тривалий термін перебувають на полі, а це теж зайві витрати.

На користь гібридів можна наводити масу аргументів, окрім одного –– ціна. Коштує гібридне насіння дорожче. Ціна на жовті гібриди цибулі зазвичай стартує від 200 євро за упаковку 250 тис. шт. і може сягати 500 євро за аналогічну упаковку білого або червоного гібрида, тоді як насіння хороших сортів цибулі коштує в межах 80–120 євро/кг.

Обійти закони

Щоб здешевити вартість насіння, фермери висаджують цибулини F1 й отримують насіння F2, яке в наступному сезоні висівають на поля.

При цьому другий закон Менделя, або закон розщеплення, говорить: під час схрещування гібридів першого покоління у нащадків спостерігається розщеплення фенотипних класів у співвідношенні 3:1. І що далі від F1, тим менше в рослин залишається ознак від початкових форм.

У фермерській практиці є показові приклади на підтвердження закону розщеплення. Після початку війни на Донбасі й закриття ринку Росії для українських тепличних овочів у Кам’янці-Дніпровській спостерігався бум на томати F2, щоб здешевити виробництво. У результаті врожайність і товарність плодів відчутно знизилися, тож більшість виробників повернулися до гібридів F1, розуміючи, що з F2 можна повністю втратити бізнес.

Водночас трапляються випадки, коли із насіння F2 фермери отримують чудові результати. Не важливо, про яку культуру йдеться: цибулю, томати чи кавуни. У чому ж секрет? Одна з версій: деякі насіннєві компанії видають сорти за гібриди. По-перше, щоб не допустити самозбір, адже тоді вони втратять постійних клієнтів. По-друге, гібридне насіння коштує дорожче, тож можна отримати додатковий прибуток.

Щоб відбити у фермерів бажання займатися самозбором, насіннєві компанії під час схрещування використовують одну з батьківських форм, яка за характеристиками істотно відрізняється від кінцевого гібрида. Наприклад, наслідком розщеплення такого F2 буде 30% білих цибулин (у жовтого гібрида) або 30% витягнутих (у круглого). Усе для того, щоб фермерам було категорично невигідно мати справу з F2.

Але не варто звинувачувати насіннєві компанії в глобальній змові через те, що гібридів на ринку значно більше, ніж сортів: як по цибулі, так і по інших культурах. По суті, виведення сорту починається з отримання гібрида. Спочатку селекціонери схрещують сорти, отримують гібрид, а потім перевіряють, чи зберігаються в наступних поколіннях бажані ознаки. Якщо ознаки закріплюються за гібридом, він набуває характеристик сорту. Саме тому селекціонерам легше отримати гібрид із потрібними ознаками, аніж закріпити потрібну комбінацію генів у сорті.

Повертаючись до причин поодинокої успішності F2, назвемо ще одну: генетична. Якщо говорити простими словами, то закон Менделя із коефіцієнтом розщеплення 3:1 справедливий у разі схрещування за однією ознакою (наприклад, за кольором або розміром цибулин). Але так буває не завжди. Батьківські форми для схрещування можуть відрізнятися 1–2 генами або 10–20-ма. У першому випадку (коли відмінність батьківських форм мінімальна) вірогідність отримання хорошого результату з насіння F2 надзвичайно висока, однак у другому з F2 можна отримати різнокольорові цибулини різноманітної форми без шансів на пристойний товарний вигляд. Отже, F2 –– це завжди рулетка.

На фото: Гібрид F 1 Роухайд та гібрид F 1 Сафран

А чи був хлопчик?

Іноді фермери видають бажане за дійсне, коли стверджують, що з насіння F2 вони отримують не гірший результат. Якщо спитати такого фермера, чи був посіяний поряд з F2 гібрид F1 з аналогічними умовами догляду, то, як правило, відповідь негативна. Тим більше, фермери не проводять наукових дослідів із кількома повторностями. Відповідно, залишається висока ймовірність, що на такому самому агрофоні F1 міг би дати більші результати.

В інтернеті можна знайти відео про те, як за допомогою калібрування насіння зменшити розщеплення гібридів. Нібито калібрування допомагає відібрати насіння F1. Але калібрування насіння й розщеплення гібридів жодним чином не пов’язані між собою. Як жартують фахівці, відділяти насіння F1 від F2 за допомогою калібрування –– це те саме, що вибирати хорошого агронома за кольором очей. З аналогічним успіхом за допомогою сит можна відділяти ГМ-насіння від гібридизованого за класичною схемою.

Так само ні форма, ні одноцентровість (однозачатковість), ні будь-які інші ознаки отриманих цибулин не можуть бути стовідсотковим критерієм визначення, із сортового чи гібридного насіння вони отримані.

Купити й не прогадати

Навіть найґрунтовніші знання щодо відмінностей сортового й гібридного насіння не допоможуть фермеру, якщо він купуватиме це саме насіння на чорному ринку. Важливо купувати насіння безпосередньо в компаній-виробників (якщо вони працюють із фермерами напряму) або в їх офіційних дистриб’юторів, тобто в тих, хто передусім цінує свою репутацію на ринку. Якщо виникають сумніви в походженні насіння, варто попросити в продавця сертифікат.

Доцільно з кожної партії насіння залишати невелику частину разом з упаковкою або принаймні зробити фото упаковки з маркуванням. Так у разі проблем буде легше простежити походження товару й обговорити претензії з продавцем.

Але найголовніше: якщо фермери не купуватимуть якісне насіння у насіннєвих компаній, то останні не інвестуватимуть у виведення нових сортів і гібридів, адже на це потрібні значні кошти. Програють від цього всі учасники ринку.

Юлія Коротич

журнал “Плантатор”, січень 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
Плантатор
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями