Про основні переваги та недоліки виробничої системи вирощування соняшнику із застосуванням гербіцидів імідозолінонової групи.
Виробничу систему Clearfield («чисте поле»), що передбачає сівбу гібридів соняшнику, толерантних до гербіцидів імідозолінонової групи, успішно застосовують в усіх зонах вирощування цієї культури у світі. Історія створення цих гібридів почалась 1996 року, коли в штаті Канзас (США) співробітник Канзаського університету фізіолог Кассим Аль-Хаттіб виявив у посівах сої, оброблених гербіцидом імізатапір, непошкоджені рослини дикого соняшнику. Рослини набули стійкості до цієї групи гербіцидів у результаті мутагенезу (природного процесу, який відбувається в природі з певною частотою).
Другим етапом стало перенесення генів стійкості з «дикого виду» у вихідні лінії культурного соняшнику. Для цього застосовували класичний метод селекції — беккрос. Американський учений-генетик Джеррі Міллер зі своїми колегами обробляли рослини дикого соняшнику у фазу восьми листочків різними дозами гербіциду (дози у 2–15 разів перевищували рекомендовані до застосування в польових умовах). Основною метою дослідження було виявлення найбільш життєздатної рослини — майбутнього донора стійкості цієї ознаки. Стійкі лінії передали селекціонерам. У результаті було створено перший комерційний гібрид, адаптований до виробничої системи «чисте поле», який упровадили у виробництво в Туреччині 2003 року.
Сьогодні велика кількість іноземних і багато вітчизняних компаній пропонують різноманітні гібриди соняшнику зі стійкістю до імідозолінонів. Серед них такі компанії, як «Сингента», РАЖТ, «Кассад семенсе», «Євраліс семенсе» й інші.
Стійкі до імідозолінонів гібриди соняшнику були отримані традиційним способом селекції й без застосування генної інженерії. Отже, вони не є трансгенними. Це дозволяє виробникам насіння, шроту й олії соняшнику мати ефективний інструмент для реалізації своєї продукції на світовому ринку без обмежень щодо ГМО.
Крім того, ця виробнича система істотно здешевлює боротьбу з вовчком — дуже небезпечною рослиною-паразитом. Сьогодні система «чисте поле» стала єдиним порятунком для багатьох господарств у розв’язанні проблеми вовчка.
Дотримуватися регламенту
Водночас добру толерантність щодо імідозолінонів соняшник показує за дотримання рекомендованих регламентів застосування гербіциду. Гербіцид слід застосовувати в період активного росту бур’янів. Дводольні бур’яни не мають переростати фазу шести листочків, а злакові — чотирьох. Рослини соняшнику повинні бути у фазі 2–8 справжніх листочків; до настання фази 2-х листочків у культури препарат застосовувати не рекомендується.
До того ж гербіцид стримує проростання бур’янів, тому може застосовуватися як ґрунтовий.
В окремих випадках після застосування гербіциду може спостерігатися зменшення висоти рослин й зміна їх забарвлення. Цей ефект проявлятиметься сильніше, якщо рослини соняшнику перебувають під дією стресових чинників (посуха, надмірна волога або низькі температури).
Після потрапляння на рослину бур’яну імідозолінони поглинаються через листя й коріння. У тканинах рослин вони діють як інгібітори ензиму ацетолактатсинтетази (ALS). Цей ензим є тільки в рослин і бактерій, його немає у тварин. Він є каталізатором біосинтезу незамінних амінокислот: валіну, лейцину й ізолейцину. Пригнічення утворення ALS імідозалінонами блокує утворення цих незамінних амінокислот і синтезу білка, що у свою чергу призводить до загибелі небажаної рослинності.
Слід пам’ятати, що звичайні сорти й гібриди соняшнику високочутливі до впливу імідозалінонів. За стійкість рослин соняшнику до гербіцидів цієї групи відповідає один єдиний напівдомінантний ген, який має бути у гомозиготному стані.
Після застосування гербіциду не варто проводити механічний обробіток міжрядь, бо це може порушити гербіцидний екран. У разі застосування на посівах із мінімальним або нульовим обробітком ґрунту в разі великої кількості рослинних решток ґрунтова дія препарату може знизитися.
Застосування бакових сумішей імідозалінонів з іншими гербіцидами недоцільно й не рекомендується. Однак можливо використовувати бакові суміші з піретроїдами. Бакові суміші з фосфороорганічними речовинами можуть спричиняти пошкодження й навіть загибель посівів соняшнику.
Післядія «чистого поля»
Будь-який чинник, що впливає на мікробіологічну активність ґрунту, впливає й на ступінь розпаду імідозалінонів. На важких ґрунтах гербіцид розпадається повільніше, ніж на легких. Імідозалінони починають розпадатися у ґрунті за температури понад +10 °С і пришвидшують його з підвищенням температури. Холодні погодні умови в період вегетації затримують мікробіологічну активність, відповідно, мікробіологічний розпад знижується. Через це збільшується ризик для наступної культури в сівозміні, яка може проявити чутливість до препарату.
Достатня кількість вологи (понад 200 мм) між часом застосування препарату й висівом наступної культури в сівозміні підвищує мікробіологічну деградацію діючої речовини. Розпад посилюється за наявності вологи в кількості, наближеній до величини повної ґрунтової вологоємності. За умов недостатньої кількості опадів для вирощування культури їх також буде недостатньо для мікробного розпаду діючих речовин препарату.
Післядія гербіциду посилюється зі зниженням рН у ґрунті: чим нижчий рН, тим вищий ризик післядії.
Отже, під час складання сівозміни важливо враховувати післядію гербіциду та дотримуватися обмеження щодо введення у неї чутливих до дії препарату культур:
• без обмежень — сорти й гібриди соняшнику, що стійкі до імідозалінонів;
• через 4 місяці — пшениця, жито;
• через 9 місяців — кукурудза, ячмінь, овес, рис, соняшник, соя, горох, сорго;
• через 24 місяці — цукрові буряки, ріпак, гречка, просо.
Препарати з групи імідозолінонів не слід застосовувати на одному полі частіше, ніж один раз на три роки.
Також варто пам’ятати, що для ефективного контролю падалиці соняшнику, стійкої до імідозолінонових гербіцидів, у посівах наступних культур не слід застосовувати чисті сульфонілсечовини. Необхідно застосовувати їх або в суміші з дикамбою і 2,4-Д, або препарати на основі дикамби і 2,4-Д у чистому вигляді.
ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ
Володимир Скорик,
канд. с.-г. наук, заступник директора ТОВ «АПК ВНІС»
Наслідком насичення сівозміни соняшником, особливо в південних і центральних областях України, стало інтенсивне поширення небезпечного паразита цієї культури — вовчка соняшникового. Селекційна робота зі створення нових високоврожайних гібридів соняшнику, стійких до різних рас вовчка, триває, але, враховуючи інфекційне навантаження на сучасних полях, генетичної стійкості не завжди достатньо.
Одним із методів комплексного розв’язання цієї проблеми стало застосування гербіцидів імідазолінової групи. Вирощування толерантних до них гібридів соняшнику дає змогу одночасно розв’язати проблеми і бур’янів, і вовчка соняшникового. Такі бур’яни, як осоти, горчаки, молочаї, пирій й ін. контролюються імідазолінами навіть у пізніх фазах розвитку (до 35 см висотою).
Під час унесення імідазолінів виробники досить часто порушують основні вимоги цього агрозаходу. Недотримання рекомендацій виробників насіння та виробників засобів захисту рослин може призвести до сильного пригнічення рослин у посіві, до значного недобору або навіть до повної втрати врожаю.
Ось ці вимоги:
а) застосування гербіцидів групи імідазолінів має проводитися на рекомендованих виробником насіння гібридах соняшнику в дозах, що рекомендовані виробниками насіння та засобів захисту рослин;
б) фаза розвитку рослин має важливе значення; за нерівномірних сходів дія рекомендованої дози гербіциду на рослини різної фази розвитку неоднакова й можуть більше пригнічуватися рослини меншої фази розвитку;
в) температурний режим — надзвичайно важливий чинник: оптимальна температура застосування імідазолінів +16…+22 °С з нічними температурами не меншими за +14 °С. Нехтування цим чинником призводить до сильного пригнічення частини рослин у посіві;
г) норма виливу робочої рідини залежно від типу застосовуваних форсунок обприскувача має забезпечити рівномірний якісний розподіл робочого розчину по всій площині поля;
д) погодні явища під час обприскування можуть сильно коригувати рівномірність унесення (вітер не більше за 2 м/с) та ефективність дії препаратів (унесення не менше як за 1–2 год до можливих опадів). Подвійна доза гербіциду за зносу вітром може бути критичною для рослин соняшнику;
е) забороняється застосовувати імідазоліни в будь-яких бакових сумішах.
У роботі з гербіцидами цієї групи потрібно враховувати чинник ризику потрапляння діючої речовини на суміжні посіви нестійкого соняшнику чи інших культур: може спостерігатися сильне пригнічення або повна загибель.
Борис Вареник, канд. с.-г. наук, доцент, завідувач відділу селекції та насінництва гібридного соняшнику
Селекційно-генетичний інститут — НЦНС
Співавтор: Альона Ільченко, агроном
журнал “The Ukrainian Farmer”, червень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
