Агрономія
Головне:
Агрономія

Вузькі місця та критичні періоди в системі удобрення озимої пшениці

Керувати удобренням

Керувати удобренням

Вузькі місця та критичні періоди в системі удобрення озимої пшениці

Агрономія, як і математика — досить точна наука, яка вимагає набору інструкцій, що описують порядок дій агронома під час виконання тієї чи іншої технологічної операції. Для уникнення помилок агротехнічні операції треба виконувати дуже чітко у відповідну стадію розвитку культури. Послідовності таких дій описують за допомогою алгоритмів вирощування, у яких фазам розвитку рослин і критичним їх періодам належить чільне місце. Знання про стадії розвитку пшениці дозволяє застосовувати конкретні агротехнічні заходи в оптимальні періоди розвитку рослин.

Нюанси двох періодів

У розвитку озимої пшениці можна умовно виділити два основних періоди: формування вегетативних органів і формування генеративних органів.

У період формування вегетативних органів важливо внести добрива, побороти бур’яни та застосувати ретарданти в інтенсивних технологіях вирощування, у яких використовують високі норми азотних добрив (N90–150) за планування врожайності 6 т/га і більше, а також за умови високого рівня річних опадів (600 мм і більше). У разі меншої врожайності — до 4 т/га у Степу — застосовувати ретарданти не має сенсу через обмежувальний чинник — брак вологи. В період формування генеративних органів потрібно зазвичай контролювати хвороби й проводити листкове підживлення мікродобривами.

Найкритичнішим періодом для озимої пшениці вважається фаза виходу в трубку (ВВСН 30–39), за якої відбувається швидкий ріст пагона, а також закладання й розвиток колоса. У цей період дефіцит вологи, елементів живлення (особливо азоту), конкуренція з бур’янами, ураження хворобами та шкідниками може призвести до різкого зменшення врожайності культури. Обробка посівів гербіцидами, ретардантами, фунгіцидами у ВВСН 33–36, коли одночасно з подовженням стебла й утворенням 3-го по 6-й вузли відбувається інтенсивний ріст колоса, може викликати фітотоксичний стрес, негативно позначитися на закладанні квіток у колосі та вплинути на рівень урожайності. З огляду на це внесення азотних добрив, захист посівів у фазу кущення до виходу рослин у трубку є важливим у вирощуванні озимої пшениці. Рослина досягла фази розвитку 31, коли довжина першого міжвузля становить 1 см (фото).

Стадія ДК 31 (стадія 1-го вузла)

Унесення фосфору та калію

Система удобрення озимої пшениці передбачає внесення фосфорних і калійних добрив під основний обробіток ґрунту, а азотних — головним чином під час весняно-літньої вегетації.

За умови, що рівень забезпечення ґрунту елементами живлення — середній або нижче середнього:

  • якщо під озимі культури повна норма фосфорних і калійних добрив була внесена розкидачем під передпосівну культивацію або лущення чи дискування стерні попередника, то під час сівби немає потреби вносити стартові фосфорні й основні добрива;
  • якщо під озимі культури основі фосфорно-калійні добрива були внесені в розкид під передпосівну культивацію або дискування стерні, то разом із сівбою сівалкою слід внести стартові фосфорні добрива (в рядок або способом 5 ×5 см) і основні фосфорно-калійні добрива (стрічково на глибину від 5–10 до 15–20 см).

Як стартові добрива рекомендується вносити сівалкою під час сівби в рядок 10–15 кг/га д. р. Р2О5 (20 кг/га амофосу 12 : 52, 50 кг/га суперфосфату). Якосновні — фосфорно-калійні добрива стрічково на глибину від 5–10 до 15-20 см: у Поліссі пропонується вносити Р30–40К30–40, Лісостепу — Р20–30К20–30, Степу — Р10–20К0–20. Також восени вносити невелику частину N10–30 у складі комплексних добрив — на вибір: 100 кг/га діамофоски 10 : 26 : 26, 100 кг/га АРВI 8 : 20 : 30, 100 кг/га АРВI 10 : 22 : 15, 100 кг/га Yara Mila 7 : 20 : 28, 100 кг/га нітроамофоски 8 : 19 : 29, 50 кг/га калію хлористого + 60 кг/га амофосу 12 : 52. З тим поєднуються основне, стартове внесення добрив із сівбою, але розтягується період сівби озимих зернових культур у часі, що внаслідок тривалою теплої осені та м’якої зими не є критичним.

За умови допосівного локального стрічкового внесення основних фосфорно-калійних добрив на глибину 10–15 см з одночасним лущенням або дискуванням стерні попередника під озимі зернові культури потрібно під час сівби сівалкою внести тільки стартові фосфорні добрив (у рядок або способом 5 × 5 см).

Три підживлення азотом

Система азотного удобрення озимої пшениці залежно від запланованої врожайності, кількості опадів й інтенсивності технології може складатися з одно-, дво- і триразових підживлень.

Перше підживлення (регенеративне) виконують по мерзлоталому ґрунту або у фазу весняного кущення з використанням N30–60. У роки з ранньою весною або на добре розвинених посівах перше підживлення рекомендують проводити меншими нормами азотних добрив N30 від повної норми азоту. У роки з пізньою весною або на погано розвинених посівах озимої пшениці норму азоту збільшують до N60. Внесення азоту по мерзлоталому ґрунту слід виконувати за 15 днів до відновлення весняної вегетації задля переміщення нітратного азоту в зону кореневої системи. Поверхня ґрунту має бути з мінімальною кількістю снігу або без нього, а верхній шар ґрунту повинен бути вологим і розмерзатися вдень.

Друге підживлення (продуктивне) проводиться в кінці кущення — початку виходу рослин у трубку. Норма добрив визначається першим підживленням: якщо ранньою весною вносили N30 загальної норми азоту, то під час другого підживлення вносять близько N60–90. Також потрібно враховувати вміст доступного азоту в ґрунті.

Третє (якісне) підживлення виконують від фази прапорцевого листка і колосіння до початку формування зерна. Рекомендується вносити карбамід у дозі 5–6% до об’єму робочого розчину із сірчанокислим магнієм (2,5–3% концентрацією), що зменшує небезпеку опіків рослин карбамідом. Наприклад, листкове підживлення карбамідом 5 кг/га + сульфат магнієм семиводний (16% Mg і 32% S) 3 кг/га на 250 л робочого розчину. У період цвітіння озимої пшениці (ВВСН 61–69), крім фунгіцидного обприскування від фузаріозу колоса, не рекомендується проводити обробки через запилення квіток у колосках і початок формування зерна. Можливе третє прикореневе підживлення трубками у фазу колосіння — воно коригується рівнем азоту в рослинах.

Для підвищення вмісту білка на 1–2% і клейковини — на 2–4% проводиться додаткове підживлення понад розрахункові норми, розчином карбаміду з дозою азоту 25–35 кг/га у фазу наливання зерна (середина — кінець молочної стиглості) (фото). За високої концентрації водний розчин карбаміду може спричинити опіки.

Кінець молочної стиглості

Критично важливим підживленням для озимої пшениці є перше і друге підживлення. В регіонах нестійкого зволоження перше проводять по мерзлоталому ґрунту (лютий) N30, а друге — у середині кущення за наявності вологи в ґрунті N30 (березень, квітень). У Степу можливі випадки об’єднання двох підживлень в одне і внесення N60 по таломерзлому ґрунту (на погано розвинених посівах) або у фазу кущіння до початку виходу рослин у трубку N60 (з пізньою весною або на добре розвинених посівах). Найоптимальніший час для застосування азотних добрив у фазу кущення — коли ґрунт дозрів, але ще вологий, і трактор уже не грузне. У разі підсихання верхнього шару ґрунту, зазвичай у кінці кущення, слід використовувати штригельні борони для загортання добрив.

Залежно від терміну внесення й агрегатного стану добрив можливі різні алгоритми підживлення азотом озимої пшениці.

Перша схема: перше підживлення — КАС-32 (мерзлоталий), сульфат амонію (мерзлоталий або ранньовесняне кущення); друге — КАС-32 (кінець кущення).

Друга схема: перше підживлення — аміачна селітра (мерзлоталий), сульфат амонію (мерзлоталий або ранньовесняне кущення); друге — КАС-32 (кінець кущення).

Третя схема: перше підживлення — аміачна селітра (мерзлоталий), сульфат амонію (мерзлоталий або ранньовесняне кущення); друге — аміачна селітра (кінець кущення).

Четверта схема: перше підживлення — аміачна селітра (мерзлоталий), сульфат амонію (мерзлоталий або ранньовесняне кущення); друге підживлення — карбамід (кінець кущення).

З КАС-32 для озимих зернових рекомендується така схема і норми внесення: перше підживлення (початок-середина кущіння) від 30 до 60 кг/га в д. р. (100–200 кг/га чистого КАС-32) за температури до +10 °С великою краплею або розчином 70–150 л КАС-32 + 70–150 л води (концентрація р. р. 40–50%). На друге підживлення (початок виходу в трубку — початок трубкування) — 20 кг/га д. р. (60 кг/га КАС-32) у вигляді розчину 50 л КАС-32 + 250 л води (концентрація робочого розчину 20%, розводити 1 : 4), а на третє підживлення (початок трубкування — початок колосіння) — до 10 кг/га д. р. (30 кг/га КАС-32) у вигляді розчину 25 л КАС-32 + 275 л води (концентрація робочого розчину 10%, розводимо 1 : 6).

Звичайно, використовуючи КАС для підживлення, потрібно дотримуватися таких правил:

  • у не розведеному вигляді працювати потрібно великої краплею, використовуючи великокрапельні дефлекторні форсунки, які не спричиняють опіки (щілинні форсунки використовувати тільки за внесення з гербіцидами й обов’язковому розведенні КАС водою);
  • застосовувати КАС за температури повітря не вищої за +15…+18 °С і не нижчої від 0 °C;
  • вносити після заходу сонця (у денний час краплі розчину можуть створювати ефект лінзи, пропалюючи тканини листа);
  • не вносити під час дощу і по росі. У цих випадках восковий захисний шар листя рослин стає пористим і добриво, проникаючи через нього, спричиняє опіки.

ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ  

Юрій Третяк

Юрій Третяк, директор компанії «Агротека» 

— Біостимулятори — це речовини та мікроорганізми, які стимулюють природні процеси в рослинному організмі, що дає змогу їм поліпшити засвоєння поживних речовин, ефективніше протистояти різноманітним стресам і максимально розкрити свій генетичний потенціал.

 Є кілька основних видів біостимуляторів. Найефективнішими й технологічними є гідролізати білку (амінокислоти, пептиди). Утім, покладатися на їх дію варто лише тоді, коли їх отримано методом ензимного гідролізу із сировини на 100% рослинного походження. Цей тип біостимуляторів забезпечує сходи базовим будівельним матеріалом для росту: амінокислоти — це «цеглинки», з яких рослина вибудовує необхідні їй білки. Водночас специфічні пептиди, такі як LRPP, впливають на клітини за принципом фітогормонів і домагаються специфічної відповіді на цей вплив — зростання бічних (латеральних) кореневих волосків, внаслідок чого рослина збільшує здатність засвоювати харчування з ґрунту й швидше росте. Амінокислоти та пептиди, отримані із сировини рослинного походження, можна застосовувати з більшістю пестицидів без обмежень. 

Згідно з інформацією виробника, а також за результатами численних тестів, які фахівці нашої компанії проводили в Україні, можна стверджувати, що комплексне застосування біостимуляторів дає змогу підвищити врожайність мінімум на 10% до контролю. 

Важливо розуміти, що для отримання результату слід застосовувати біостимулятори комплексно. Треба обов’язково обробити насіння під час протруювання для того, щоб стимулювати розвиток бічної кореневої системи восени й підготувати рослину до зими. Також необхідно навесні провести оброблення сходів, щоб підвищити стійкість рослин до абіотичних стресів і покращити їхню здатність засвоювати нутрієнти. 

Весняне оброблення — дуже важливе, хоча більшість аграріїв цією операцією нехтують. Вони бачать відмінний розвиток кореневої системи й вважають, що витрачати додаткові гроші на біостимулятори навесні вже немає сенсу. Утім, щоб переваги, отримані на старті, реалізувати в урожай, слід зберегти цю перевагу, посиливши стійкість рослин до стресів і збільшивши здатність рослин засвоювати нутрієнти. Оскільки саме від кількості засвоєних елементів живлення і залежить урожай. За стресової ситуації рослина не засвоює харчування, тому амінокислоти дають змогу підтримати рослину в цей період, а спеціальні пептиди підсилюють здатність пережити стрес. Саме оброблення сходів дає приріст врожаю, бо абіотичні стреси зводять нанівець всі. 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали