Більш ніж 300 тис. га української землі заражені одним із найбільш шкодочинних бур’янів — гірчаком повзучим.
Однією з найбільш актуальних проблем вітчизняного землеробства залишається значна забур’яненість посівів. Серед адвентивних видів багаторічних коренепаросткових бур’янів чільне місце в агробіоценозах посідає гірчак повзучий, витісняючи культурні рослини й інші бур’яни.
Гірчак повзучий (рожевий) — корінний житель Середньої Азії, звідки, завдяки торговельним відносинам, він поширився на всі континенти. Нині цей шкодочинний бур’ян присутній в більшості країн Європи, Азії та Америки. На території України перші відомості щодо поширення гірчака рожевого з’явились ще в 1837 році, коли його виявили в долині річки Судак (Крим). У 70-х роках наступного століття гірчак знаходили біля річки Базавлук Нікопольського району Дніпропетровської області.
На сьогодні в Україні цей бур’ян є регульованим карантинним організмом, обмежено поширеним у Степу — Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Одеській, Харківській, Херсонській областях, Республіці Крим та місті Севастополі. За даними Державної фітосанітарної інспекції України, площа зараження гірчаком повзучим на 1 січня 2013 року становила 306,2 тис. га. Найбільші площі забур’янення відмічені в Херсонській області (212,5 тис. га).
Гірчак повзучий засмічує посіви сільгоспкультур, сади, виноградники, луки, пасовища. Доволі часто росте вздовж ґрунтових, шосейних доріг, залізничних колій, по берегах зрошувальних каналів та в лісовій зоні — вздовж залізничних шляхів. Гірчак повзучий є багаторічною коренепаростковою рослиною заввишки 60—70 см. Розмножується насінням та вегетативно (кореневищами). У поширенні гірчака повзучого на нові віддалені території (в нові райони, області і континенти) основну роль відіграє насіння бур’яну. Найчастіше його завозять в нові місця з насінням культурних рослин (люцерни, конюшини), зерном, сіном, соломою, фуражем та ін. (фото 1).
Фото 1. Насіння гірчака повзучого
За даними Державної фітосанітарної інспекції, насіння гірчака найчастіше виявляють у насінні кукурудзи, сої, пшениці, льону, жита, у соєвому шроті, які імпортують до України зі США, Іспанії, Ефіопії, Румунії, Канади, Австралії, а також з регіонів Росії, де він поширений.
Схожість насіння в ґрунті зберігається протягом 3—5 років. Для його проростання потрібні високі вологість і температура ґрунту. Мінімальна температура для проростання насіння гірчака +8…+10 °С, оптимальна +20…+30°С, максимальна глибина проростання 6—8 см. В умовах Півдня України гірчак повзучий починає цвісти наприкінці червня — на початку липня. Насіння достигає переважно в серпні одночасно з достиганням зернових культур. Середня кількість кошиків на одну рослину гірчака становить 26,5 шт., а коливається від 10 до 45 шт. В одному кошику міститься від 2 до 25 насінин. Насіннєва продуктивність залежить від умов вегетації: так, на північній межі ареалу цього бур’яну його насіннєва продуктивність невисока, близько 170 насінин на одній рослині; в південних районах вона становить 400—600 штук. Максимально у гірчака може утворитися до 2000 насінин на рослину.
Гірчак повзучий — світлолюбна рослина. У рослин, які ростуть у тіні, насіння не утворюється, уповільнюється ріст кореневої системи. Але в ній зберігаються запаси пластичних речовин, тож бруньки розмноження, в разі збільшення освітлення, утворюють нові пагони навіть через кілька років (3—4).
Велике значення у поширенні гірчака відіграє його здатність до вегетативного розмноження кореневими паростками та кореневищами, що надто ускладнює боротьбу з ним. Рослини гірчака, які щойно проросли, кілька місяців розвиваються доволі повільно (протягом 2,5—3 місяців формується розетка з 5—7 листків). Значно швидше росте коренева система: за 2—3 місяці вона сягає глибини 2 м. У фазі трьох листків від головного кореня на глибині 15—17 см починають відростати горизонтальні корінці, які, згинаючись, заглиблюються. Із бруньок на згинах коренів з’являються пагони, які виносять на поверхню розетки. Підземні пагони з часом перетворюються на кореневища, потовщуються, на них утворюються додаткові горизонтальні корені, на яких теж є бруньки розмноження. Розростаючись у такий спосіб навколо материнської рослини, бур’ян швидко утворює куртини. За перший рік вегетації (за сприятливих умов) одна рослина утворює куртину площею близько 6 м 2 , а на кінець другого року — 11—12 м 2 (фото 2). Окремі вогнища змикаються і утворюють суцільні, засмічені гірчаком площі з густотою стояння до 400 стебел на 1 м 2 . Вертикальні корені гірчака, заглиблюючись до 5—16 м, досягають рівня ґрунтових вод, тож рослини можуть використовувати вологу, яка практично не доступна іншим бур’янам і культурним рослинам.
Фото 2. Утворення куртин гірчаком повзучим (рожевим)
Ареал засмічення гірчаком повзучим розширюється при розорюванні нових земель за рахунок вертикальних коренів гірчака, які розміщені в підорному горизонті і характеризуються винятковою життєздатністю завдяки наявності у них великих запасів поживних речовин. Відрізки вертикальних коренів гірчака повзучого навіть у сухому ґрунті тривалий час не втрачають життєздатності. При інтенсивному осінньому чи весняному зволоженні кореневі відрізки завдовжки 10—20 см приживаються, і, якщо їх вчасно не знищити, можуть утворювати бічні корені, які вкорінюються і засмічують поле.
Фото 3. Коріння гірчака повзучого
Присутність гірчака значно знижує врожайність сільськогосподарських культур (на 45—75%), засмічує і знижує якість кормів, погіршує якість пасовищ. Маючи потужну кореневу систему, гірчак сильно висушує ґрунт. Бур’ян засвоює з ґрунту поживних речовин в 1,8—5,5 раза більше, ніж озима пшениця за врожайності 20 ц/га. Встановлено, що маса рослин озимої пшениці на чистих ділянках, особливо у фази виходу в трубку і наливу зерна, більш ніж удвічі перевищувала масу рослин із засмічених гірчаком ділянок.
Корінь гірчака виділяє в ґрунт речовини, зокрема похідні фенолів, які гальмують ріст і розвиток культурних рослин. Виділяє токсини й надземна частина рослини. У листках і суцвіттях бур’яну утворюються речовини, отруйні для коней. Смак коров’ячого молока при згодовуванні сіна з домішками гірчака стає гірким. Якість борошна, отриманого із засміченого гірчаком зерна, знижується внаслідок гіркоти, що надають борошну сім’янки бур’яну. Тому не допускається наявність більш ніж 0,01% насіння бур’яну від загальної кількості зерна.
Заходи боротьби
Успішна боротьба з гірчаком повзучим можлива лише за умови дотримання комплексу карантинних, агротехнічних та хімічних заходів. У господарствах, які мають забур’янені гірчаком поля, необхідно дотримуватись таких карантинних заходів: забороняється висів зерна, яке містить насіння гірчака повзучого; таке зерно дозволяється згодовувати худобі лише в розмеленому вигляді; відходи від такого зерна спалюють або закопують в ями глибиною 1 метр. Сіно та солому дозволяється використовувати лише в межах господарства. Забороняється вивозити на поля неперепрілий гній. Сільськогосподарську техніку, яка використовувалась на збиранні, необхідно ретельно очистити.
Агротехнічними заходами насамперед є багаторазові підрізання кореневої системи, які потрібно проводити вчасно та якісно впродовж трьох років на глибину не менш як 30 см, що сприяє поступовому відмиранню коренів.
Гірчак повзучий найкраще знищувати в полі чистого пару. Через два тижні після лущення поле орють на глибину орного шару. Наступного літа пар кілька разів культивують мірою відростання гірчаку.
На дуже засмічених бур’яном землях досить ефективним буде поєднання чорного пару з культурами суцільного висіву: жито, овес, ячмінь, кукурудза, люцерна, які пригнічують гірчак своєю потужною вегетативною масою.
Особливе значення на заселених гірчаком площах має лущення стерні відразу після збирання будь-якої культури, незалежно від того, як надалі використовуватимуть поле. Під час догляду за парами потрібно проводити систематичні культивації мірою появи поодиноких сходів розеток гірчака. Затримка з культивацією навіть на кілька днів відчутно знижує ефективність пару в боротьбі з гірчаком повзучим.
Добрі результати дають і такі заходи: беззмінне вирощування впродовж трьох років поспіль озимого жита на зелений корм, напівпаровий обробіток ґрунту у післяукісний період або запровадження двопільної сівозміни пар — озимі. Значного пригнічення гірчака повзучого в найкоротші терміни можна досягти лише поєднанням агротехнічних заходів із застосуванням сучасних гербіцидів.
На землях несільськогосподарського призначення (смуги відчуження ліній електропередач, газо- та нафтопроводів, узбіччя доріг, залізничні насипи, пустирі, території промислових підприємств тощо) рекомендується застосування гербіцидів, що пригнічують як вегетативну частину, так і кореневу систему гірчака повзучого. У посівах зернових, проса, кукурудзи, на сінокосах рекомендується застосовувати гербіцид з д.р. дикамба. На зернових колосових культурах його вносять у дозі 0,15—0,30 л/га раз на рік, на кукурудзі дозу збільшити до 0,4—0,8 л/га; кратність обробок така сама, як і на колосових.
На парах проти гірчака повзучого використовують похідні гліфосату. Ці системні препарати ефективні в разі використання на добре розвинених рослинах бур’яну, коли немає культури. Вони добре пригнічують надземну частину гірчака, але слабко впливають на корені. Обробіток ґрунту починають не раніше ніж через 2—3 тижні після обприскування рослин. У ґрунті ці гербіциди швидко руйнуються ґрунтовими мікроорганізмами, і вже через два тижні після їх застосування можна сіяти будь-яку культуру.
Алла Садляк, Ольга Бокшан, кандидати біолог. наук
Закарпатський територіальний центр карантину рослин ІЗР НААН
журнал “The Ukrainian Farmer” квітень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “The Ukrainian Farmer” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
The Ukrainian Farmer
