У березні 2026 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження регулювання у сфері ветеринарної медицини та у сфері благополуччя тварин відповідно до актів прав Європейського Союзу» №4718. Це синхронізувало ветеринарне законодавство України з європейським і радикально змінило правила застосування антибіотиків у свинарстві й тваринництві загалом. Нині не можна застосовувати антибіотики без призначення ліцензованим лікарем ветеринарної медицини, а заборона на кормові антибіотики — це суттєва зміна для фермерів. Тепер стимуляцію росту й посилення продуктивності свиней заборонено на законодавчому рівні. Ба більше, закон забороняє застосовувати антибіотики для тварин на постійній основі або для подолання наслідків неналежної гігієни або відсутності догляду. Слід зауважити, що курс на зниження кількості антибіотиків у терапії тварин і птиці є не новим, а загальносвітовим трендом, пов’язаним зі зменшенням впливу негативних наслідків від їх використання на організм людини.
Незважаючи на загальносвітові тренди та нові правила у ветеринарії, епізоотична ситуація в Україні має перманентно нестабільний характер. На жаль, останніми роками в Україні спостерігається збільшення випадків інфекційних захворювань свиней, зокрема таких як грип свиней, хвороба Ауескі, мікоплазмоз, стрептококові та стафілококові інфекції. Це пов’язано з впливом військово безпекових чинників, погіршенням соціально економічного стану, проблемами з енергетикою та багатьма іншими чинниками.
Якщо розглянути детальніше, то можна зазначити таке: найбільше у свинарстві дошкуляють грампозитивні мікроорганізми. Захворювання, спричинені грампозитивними мікроорганізмами у свиней, мають великий вплив на низку аспектів виробництва, а саме:
• підвищення витрат на ветеринарні препарати (для лікування тварин);
• розвиток резистентності до антибіотиків (що зменшує їх ефективність і збільшує витрати на терапію);
• зниження темпів росту й ефективності годівлі.
Серед багатьох грампозитивних бактерій, що мають руйнівний вплив на здоров’я та продуктивність свиней, найпоширенішими є:
• Staphylococcus spp;
• Streptococcus spp;
• Clostridium spp.
Ураження цими мікроорганізмами свиней може призводити до артритів, бурситів, а також уражати органи дихання, ЦНС, шлунково-кишковий тракт і навіть призводити до загибелі тварин.
У світі для боротьби з небезпечними захворюваннями тварин і птиці широко застосовують антибіотики, вакцини та підкислювачі.
Однак ці методи мають низку вад, зокрема:
• антибіотики неефективні проти вірусів, можуть спричиняти резистентність мікроорганізмів, що робить їх застосування постійними перегонами між резистентністю й ефективністю;
• вакцини не завжди ефективні проти нових штамів збудників хвороб і часто обмежуються найпоширенішими штамами;
• органічні кислоти зазвичай дуже корозійні — вони псують кормове обладнання, здебільшого мають неприємний запах і смак для тварин і птиці. Крім того, дуже залежать від рH середовища та правильного дозування.
Отже, постає питання: як вплинути на таку ситуацію. Відповідь пришла з далекого 1895 року, коли у Франції було виділено лауринову кислоту, що стало революцією в гігієні. Потім синтезували ефір лауринової кислоти й гліцерину, який отримав назву Альфамонолаурин. На жаль, антимікробні властивості альфамонолаурину було виявлено тільки в п’ятдесятих роках ХХ століття, що дало поштовх вивченню дії поліненасичених жирних кислот на патогенні бактерії та віруси.
Середньоланцюгові жирні кислоти — це група аліфатичних кислот із 8–12 атомами вуглецю, які природно є в харчових жирах, зокрема в кокосовій олії. Вони вважаються безпечними та екологічно чистими інгредієнтами в харчовій промисловості. У той час як коротколанцюгові органічні кислоти, такі як мурашина, оцтова, пропіонова та молочна кислоти, виявляють свою найвищу антимікробну ефективність у кислому середовищі шлунку, сере дньоланцюгові жирні кислоти проявляють активність ще глибше в кишковому тракті, всмоктуються безпосередньо як у кров, так і в лімфатичну систему.
Доведено, що середньоланцюгові жирні кислоти мають антимікробні та противірусні властивості, а їхні моно гліцериди й моноефіри надзвичайно ефективні в знищенні патогенів, зокрема, коли функціональна група розташована на альфа-вуглеці — так звані альфа-моногліцериди.
Наукова робота під керівництвом Д. Кабари, професора хімічного факультету Університету Детройта, в 1980-х роках виявила, що cередньоланцюгові жирні кислоти, зокрема лауринова кислота (C12), мають найпотужнішу бактеріостатичну дію проти грампозитивних організмів. Крім того, дослідження продемонстрували, що альфамонолаурин (моногліцерид лауринової кислоти (B)) активніший за вільну кислоту (A).
Важливо зазначити, що і лауринову кислоту, і альфа-монолаурин визнано Управлінням продовольства та медикаментів США (FDA) як загальнобезпечні (GRAS), що гарантує їх безпечне використання.
Альтернатива антибіотикам
Два роки тому компанія «Ветсинтез» розробила й упровадила інноваційний продукт Лаурит-90 на основі етерифікованих органічних кислот, який є ефективною альтернативою антибіотикам.
Етерифікація органічних кислот, таких як лауринова кислота, з гліцерином створює моногліцериди, які ефективні у всьому шлунково-кишковому тракті й не залежать від рН середовища. Альфа-монолаурин чинить антимікробну та противірусну дію проти широкого спектра патогенів, включно з бактеріями, вірусами та грибами. Перевагою продукту є його безпечність для тварин і відсутність резистентності.
Діючою речовиною добавки є альфамонолаурин — середньоланцюговий моногліцерид лауринової кислоти, моногідрат ефіру лауринової кислоти та гліцерину, який синтезується з рослинних олій, що є в природі у складі кокосу й лавра. Лауринова кислота руйнує жирову оболонку ліпідних вірусів, унаслідок чого вірус не може потрапити всередину клітини. Таким чином, альфа-монолаурин є ефективним засобом профілактики й лікування вірусних інфекцій — альфа-монолаурин поглинають бактерії, «вважаючи» гліцерин, який схожий на молекулу жиру, джерелом енергії. Після поглинання бактеріями лауринова кислота руйнує їхню ліпідну оболонку, що призводить до загибелі бактерій. Лауринова кислота також легко з’єднується з ліпідною оболонкою антибіотикорезистентних бактерій і руйнує її.
Таким чином, альфа-монолаурин — це природний компонент із широким спектром антимікробних, антивірусних і протигрибних властивостей. Із застосуваннм Лаурит-90 можна профілактувати й лікувати вірусні захворювання — вірус грипу свиней (SIV), вірус репродуктивно-респіраторного синдрому (PRRS), вірус епізотичної діареї (PEDv), вірус хвороби Ауески (PRV), а також бактеріальні захворювання — колібактеріоз (Escherichia coli), сальмонельоз (Salmonella spp.), клостридіоз (Clostridium perfringens), стрептококоз (Streptococcus spp.), стафілококоз (Staphylococcus aureus), лістеріоз (Listeria monocytogenes), мікоплазмоз (Mycoplasma synoviae), кампілобактеріоз (Campylobacter jejuni), спірохетну дизентерію (Brachyspira hyodisenteriae), хелікобактерну інфекцію (Helycobacter Pylori).
Продукт задають перорально з кормом профілактичною нормою 800– 1000 г/т корму на всі технологічні й вікові групи свиней. З метою лікування в разі вірусних захворювань — нормою 2500–3500 г/т корму 14–21 добу до зникнення симптомів.
Отже, Лаурит-90 демонструє надзвичайну ефективність проти спектра грибів, дріжджів і бактерій, пропонує потенційне рішення для лікування складних бактеріальних ускладнень і здатен в більшості випадків замінити або значно зменшити кількість задавання антибіотиків.
The Ukrainian Farmer
