Перспектива комбікорму

Виробництво комбікормів — перспективна галузь із високою доданою вартістю.  

Україна має всі можливості стати експортером комбікормів — продукції з високою доданою вартістю, попит на яку щороку зростає як всередині країни, так і у світі. У цьому переконаний доктор технічних наук, професор, почесний президент Одеського національного технологічного університету Богдан Єгоров — непересічна постать в українському кормовиробництві, яка поєднує у своїй роботі науковий підхід і практичний досвід. Під час розмови з The Ukrainian Farmer фахівець зосередився на реаліях, перспективах і тенденціях розвитку галузі. 

— Пане Богдане, як трансформувалася галузь із часів незалежності України? 

— На початок 1990–1991 років в Україні виробляли 18 млн тонн комбікормів на рік. Поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) на той момент становило близько 24–25 млн голів, свиней — близько 20 млн голів. Загальне поголів’я свійської птиці (курей, гусей, качок та індиків) на початку 1990-х років налічувало близько 255 млн голів. Щоправда, 52 млн українців рідко бачили м’ясо на полицях магазинів. 

Після 1991 року внаслідок відсутності відповідної стратегії розвитку держави та доволі слабкої контрольованості процесів приватизації й реформування загальне виробництво продукції тваринництва та птахівництва впало, а обсяги виробництва комбікормів скоротилися до 1,1–1,5 млн тонн у 2000 році. 

Проте на початку 2000-х бізнес узявся за розвиток тваринництва, передусім птахівництва та свинарства. На тлі створення відгодівельних комплексів реконструювали наявні й будували нові комбікормові заводи. Станом на 2020 рік в Україні виготовляли близько 6,5 млн тонн комбікормів. 

— У яких регіонах було зосереджено виробництво комбікормів до повномасштабного вторгнення? 

— Комбікормовий бізнес переважно концентрувався на Півночі, Півдні, Сході та в Центрі України. 

Під час війни частину ферм та комбікормових заводів було знищено, деякі підприємства перебували або досі перебувають у тимчасовій окупації. Збитки, яких зазнали аграрії на територіях, де ведуться активні бойові дії, оцінюють у понад 40 млрд доларів. Обсяги кормовиробництва впали до 6 млн тонн на рік. 

Нині Захід України став одним із центрів розвитку кормовиробництва: сюди переміщуються підприємства зі східних, частково північних і південних областей. Тут будують нові заводи, релокують діючі підприємства і нарощують обсяги виробництва. 

За нашими оцінками й оцінками міжнародних експертів, обсяг виробництва комбікормів наразі становить близько 6,5 млн тонн. Щоправда, ці дані наведено без урахування виробництва кормових сумішей, так званого «грису» — подрібненої суміші, яка не забезпечує повною мірою фізіологічних потреб птиці, тварин або риби та не дає змоги підтримувати належний стан їхнього здоров’я. Адже для досягнення високих показників ефективності комбікорму, зокрема конверсії корму, потрібні ґрунтовні знання, наукові засади й доволі точне балансування між високою ефективністю годівлі та якістю кінцевої продукції. 

— Які тенденції сьогодні на українському ринку? 

— Частина бізнесу дійшла висновку про необхідність диверсифікації виробничих потужностей, щоб зберегти принаймні більшу частину своїх активів і пасивів. 

В умовах війни набуватимуть популярності мобільні комбікормові заводи, особливо у прифронтових зонах. Перший досвід їх застосування під час війни вже маємо на Херсонщині. Мобільний комбікормовий завод оснащений комп’ютером, програмою для розрахунку рецептури, дробаркою, дозатором і змішувачем, а також має білково-вітамінні та / або білково-вітамінно-мінеральні добавки. Тож фермер, який зберігає зерно насипом, може переробити збіжжя на комбікорм, додавши власне зерно та макуху будь-якої олійної культури. Готову продукцію фасують у мішки, і в результаті у фермера значно меншає проблем з годівлею худоби. 

Відновлюють роботу й підприємства на Сході, зокрема Чугуївський комбікормовий завод. Деокуповане підприємство в Ізюмі, яке постійно перебуває під обстрілами, також прагне відновити роботу. 

Завод «Мегакорм» демонструє неабияку стійкість, працюючи в умовах постійних обстрілів. Люди там не припиняють роботи під час тривог, щоб свині та кури не залишалися голодними й вчасно отримували корми. І це не наказ керівництва, а їхня особиста мотивація. 

Завдяки таким людям, попри повномасштабну війну, в Україні немає дефіциту харчових продуктів. Ба більше, Україна входить до десятки найбільших експортерів курячих яєць і м’яса птиці в ЄС. 

— Чи є зміни у структурі ринку комбікормів? 

— Порівняно з 1991 роком структура ринку суттєво змінилася. В Україні поступово розвивається аквакультура: не тільки на морському шельфі або в дельтах річок, а й в озерах та ставках. Галузь потребує спеціалізованих кормів, відповідно, цей сегмент ринку динамічно зростає. Щоправда, у структурі ринку частка цієї продукції не перевищує 0,4%. 

Комбікорми для птиці посідають лідерські позиції, що цілком логічно. Адже м’ясо птиці має найнижчу собівартість, й під час будь-якої кризи населення задовольняє потребу у тваринному білку передусім завдяки курятині. 

Комбікорми для свиней посідають друге місце. Наразі частка цього сегмента зросла приблизно до 21%. Натомість з ВРХ усе набагато складніше. 

На ефективність використання комбікорму впливають якість сировини, технологія його виготовлення, умови утримання тварин і насамперед порода. Зокрема, її здатність ефективно використовувати енергетичний, поживний та біологічний потенціал компонентів комбікорму для підтримання здоров’я та виробництва продукції. 

Сьогодні українське тваринництво та птахівництво орієнтується на західну генетику, адже вітчизняні бройлерні та яєчні кроси значно поступаються данським, нідерландським тощо. Аналогічна ситуація і з ВРХ, де фактично відбувається голштинізація місцевих порід. 

Глобалізація зробила нас залежними від імпорту іноземного генетичного матеріалу. Наразі на одному з племзаводів Німеччини замовлення на спермодози та ембріони ВРХ розписані на десять років наперед. Так суттєво загострюється проблема внутрішньої продовольчої безпеки. 

— А щодо імпортозалежності у кормовиробництві? 

— Насамперед вона стосується амінокислот, синтетичних вітамінів, мікрота макроелементів, особливо їхніх органічних сполук, антиоксидантів тощо. Тобто широкий спектр таких речовин ми імпортуємо, переважно з КНР, через відсутність власного виробництва. Аналогічна ситуація з пробіотиками та пребіотиками, які використовують у кормах. В Україні з’являються стартапи, проте без державної підтримки та значних інвестицій їхній шлях доволі тернистий. 

Близько 60% у рецептурі кормів припадає на зернову групу. Також до них додають макуху, шроти, висівки, рослинні олії. Україна має практично весь перелік сировини, необхідної для виробництва комбікормів. Тож було б доцільно мати власну програму з виробництва біологічно активних речовин. 

Таких заводів практично немає в країнах Східної Європи. Тож згодом ми могли б стати експортним центром цих компонентів для країн, яким через довге логістичне плече невигідно купувати цю продукцію в Китаї. 

— Нині тваринницькі ферми та птахокомплекси активно будують власні виробничі потужності. Чи не стикнеться галузь з перевиробництвом комбікормів? 

— Нині дорослий українець у середньому споживає 27 грамів білка тваринного походження на добу — майже удвічі менше за норму, яка становить 49 грамів. Тобто перевиробництво нам не загрожує. Адже, щоб задовольнити попит і розширити асортимент м’яса, м’ясних продуктів, молочних і кисломолочних продуктів, курячих та перепелиних яєць, потрібно збільшити виробництво комбікормів до 14 млн тонн. 

Наразі деякі підприємства демонструють стійке зростання обсягів експорту своєї продукції. Це свідчить про те, що рівень наших технологій, знань фахівців та їхнього практичного досвіду не нижчий, а подекуди навіть вищий за європейський. Це дає змогу виходити на ринки ЄС, Близького та Центрального Сходу та віддаленіших країн. 

— Ускладнена логістика спричинила падіння внутрішніх цін на зерно. Як це може позначитися на розвитку кормовиробництва? 

— Комбікорм — це високоефективний інструмент перетворення зерна на продукцію з високою доданою вартістю. Справді, ціни на зерно цього сезону дуже низькі, чого не скажеш про комбікорми, яйця, рибу, м’ясо тощо. Тож що більше агросировини перероблятимемо на комбікорми, то більше продукції птахівництва, свинарства та рибництва зможемо експортувати. 

Звісно, від українського зерна сьогодні залежить життя близько 600 мільйонів людей у країнах, які потерпають від недоїдання і навіть голоду. Проте не варто забувати про потреби українців та економічні інтереси нашої країни. 

Зокрема, в Нідерландах обсяг виробництва комбікормів становить близько 11 млн тонн, попри те що внутрішні потреби країни значно менші, адже її населення становить близько 18,35 млн осіб. Тому частину кормової продукції, зокрема білково-вітамінні добавки та премікси, Нідерланди експортують. 

— Які світові тренди визначатимуть розвиток галузі? 

— У світі виготовляють понад 1,4 млрд тонн комбікормів, і є потреба нарощувати обсяги виробництва до 2 млрд тонн на рік. 

Експерти багатьох країн прогнозують, що до 2035 року обсяги виробництва продукції аквакультури суттєво зростуть, а 35–40% загального обсягу риби вирощуватимуть у штучних умовах з використанням комбікормів. 

Не втрачатиме актуальності виробництво комбікормів для птиці та свиней, натомість частка кормів для ВРХ дедалі зменшуватиметься, особливо з огляду на тренди декарбонізації та скорочення викидів метану в багатьох країнах. Оскільки метан утримує в атмосфері значно більше тепла, ніж вуглекислий газ, скорочення його викидів від жуйних тварин є важливим складником глобальної кліматичної стратегії та виконання міжнародних зобов’язань. 

Натомість ніша комбікормів для хатніх улюбленців розвиватиметься стійкими темпами. 

Наразі на світових виставках і міжнародних заходах багато уваги приділяють упровадженню додаткового обладнання для рекуперації тепла, що дає змогу знизити питомі витрати енергії під час виробництва комбікормів. Це свідчить про ще один важливий тренд — підвищення енергоефективності виробництва. 

Одним з головних трендів є кормовиробництво без застосування антибіотиків. На жаль, залишкові кількості антибіотиків виявляють у багатьох харчових продуктах тваринного походження. Багато залежить від доброчесності виробників та системи контролю. Проте наявність економічно вигідної альтернативи антибіотикам для профілактики захворювань тварин і збереження їхньої високої ефективності діє ефективніше за заборони. Сучасні розробки щодо застосування пробіотиків, пребіотиків та специфічних ферментів, здатних нейтралізувати мікотоксини, сприяють цьому процесу. 

Ще одним вагомим трендом є дослідження мікробіому — сукупності мікроорганізмів, що населяють кишківник людей і тварин. Вони беруть участь у складній взаємодії між кишківником і мозком, зокрема через нейромедіатори, впливають на імунну відповідь і зрештою — на здоров’я та продуктивність тварин. 

Санітарна якість і безпечність комбікормів залишаються серед важливих трендів кормовиробництва. Адже у світі частка сировини, ураженої мікотоксинами, щорічно зростає. Отруйні хімічні сполуки, які продукують плісеневі гриби, не просто знижують якість кормів. Вони негативно позначаються на продуктивності тварин і можуть потрапляти до організму людини разом із харчовими продуктами. Тому дотримання санітарно-гігієнічних вимог до персоналу, територій, приміщень і тваринницьких комплексів виходить на перший план. 

Вкрай важливим є також дотримання правил відбору та контролю сировини, її переробки тощо. Запровадження вимог GMP+ сприяє простежуваності продукції на всьому ланцюгу — від насіння, з якого вирощують сільськогосподарську сировину, до транспорту, залученого в її постачанні. До речі, Одеський національний технологічний університет у «докоронавірусні» роки був єдиним науковим закладом зі Східної та Центральної Європи — учасником програми GMP+. 

Ми починаємо розуміти, наскільки стреси й умови утримання тварин позначаються на якості продукції. Тож поліпшення якості повітря на фермах, створення комфортного температурного режиму та підтримання належного санітарного стану приміщень залишатимуться важливими напрямами розвитку галузі на довгі роки. 

— Наскільки позначається на кормовиробництві тенденція до браку кадрів, зважаючи на те, що галузь потребує кваліфікованих фахівців? 

— Сьогодні дефіцит кадрів є гострою проблемою в кожній галузі. Підприємства часто змушені брати на роботу людей без профільної освіти. 

Тому Одеський національний технологічний університет, який з 1902 року готує фахівців для комбікормової промисловості, допомагає працівникам, яких направляють підприємства, здобути знання, зокрема у Вищій технологічній школі за індивідуальними програмами навчання. 

Крім того, ми розробляємо програми кадрового розвитку для молоді в регіонах з розвиненим тваринництвом і високою потребою у фахівцях для кормовиробництва. 

Маючи потужну дослідницьку базу, сучасні лабораторії та висококваліфікованих фахівців, українська наука відходить від надмірної теоретизації й дедалі більше зосереджується на практичних потребах галузі. 

Ми допомагаємо українським підприємствам науково обґрунтовувати технологічні режими й рецептури, удосконалювати технології та розв’язувати інші виробничі завдання. На відміну від багатьох закордонних, зокрема західноєвропейських, університетів, значною мірою зосереджених на теоретичних дослідженнях, ми пропонуємо результати, які можна застосовувати вже сьогодні.  

Візитівка 

Богдан Єгоров — доктор технічних наук, професор, почесний президент Одеського національного технологічного університету, академік НААН України, заслужений діяч науки і техніки України. 

З 1981 року він готує технологів для провідних підприємств та виховує нове покоління науковців. 

Окрім викладацької діяльності, Богдан Єгоров тісно пов’язаний із виробництвом. З 1993-го до 2016 року був співвласником компанії «CombiCo», яка виготовляла премікси для виробництва комбікормів. 

Постійно бере участь у впровадженні нових виробництв, розробленні рецептур комбікормів і преміксів та їх апробації. За участі Богдана Єгорова Отрадівська птахофабрика свого часу демонструвала одні з найкращих показників виробництва курячих яєць. Згодом він зосередився на консультуванні бізнесу, побачивши в цьому можливість розширювати практичні знання й досвід та передавати їх колегам і студентській молоді. Як генеральний консультант Богдан Єгоров брав участь у будівництві комбікормових заводів в Україні, Узбекистані, Латвії та Молдові. За його участі реконструйовано понад 40 підприємств в Україні, а також збудовано 10 заводів з переробки зерна та виробництва комбікормів. 

У 2013 році Богдан Єгоров заснував Міжнародну школу кормів (International School of Feeds), яка стала майданчиком не лише для навчання, підвищення кваліфікації та проведення тренінгів інтенсивного професійного розвитку, а й для ухвалення ефективних бізнес-рішень щодо розвитку комбікормового бізнесу.