Тваринництво

Новий шлях розв’язання проблеми гельмінтозів у свинарстві

Ефективна дегельмінтизація

Ефективна дегельмінтизація

Новий шлях розв’язання проблеми гельмінтозів у свинарстві.  

Владислав Чумак

Застосування антимікробних препаратів тривалий час практикується у всьому світі, тому досягнуто консенсусу щодо максимального обмеження їх застосування через небезпеку розвитку антибіотикорезистентності. З метою скорочення використання антимікробних препаратів спеціалісти ветеринарної медицини широко застосовують біопрепарати (вакцини, сироватки тощо), засоби дезінфекції, технологічні прийоми та інші складові системи біобезпеки. 

Збудники гельмінтозів поділяють на дві великі групи залежно від потреби у проміжних господарях упродовж біологічного розвитку: біогельмінти (трематоди, цестоди, частково нематоди) та геогельмінти (кілька видів нематод). 

Занепокоєння щодо розвитку резистентності до протипаразитарних препаратів вимагає належного застосування ліків із максимально точним дозуванням та періодичної їх заміни одних препаратів на інші (інакший механізм дії, тобто на інші мішені у клітинах збудників), ефективних проти наявних паразитів. 

Найпоширеніші гельмінтози 

Найпоширенішими гельмінтозами в сучасному свинарстві є кишкові нематоди Ascaris suum, Oesophagostomum spp. і Trichuris suis. Ці паразити викликають переважно субклінічні шлунково-кишкові захворювання, які, своєю чергою, знижують приріст, погіршують конверсію корму й умови добробуту. Найбільше аскаридоз і трихуроз позначається на молодняку свиней, а езофагостомоз — на репродуктивній здатності свиноматок. 

Свині заражаються Ascaris suum після ковтання із зовнішнього середовища інвазійних яєць, з яких вивільнюються личинки у просвіті сліпої кишки та проксимального відділу ободової кишки. Личинки проникають через стінку кишки у кров, через 1–3 дні досягають печінки, де спричиняють формування інфільтратів, відомих як «молочні плями», на 3–7 добу від зараження. На 6–8 добу личинки мігрують через легені, де спричиняють пошкодження, крововиливи, емфізему та набряк, сприяють зараженню клітин іншими патогенами, зокрема Mycoplasma. Рухаючись дихальними шляхами, личинки досягають глотки, а після проковтування повертаються до травного каналу на 10 добу після зараження. На 24-у добу відбувається остаточна линька у тонкій кишці, статевозрілі дорослі гельмінти розпочинають виділення яєць протягом року життя (самки здатні виділяти понад 100 тис. яєць за добу). У навколишньому середовищі відбувається розвиток личинкових форм, здатних до зараження (за 10 днів за ідеальних умов), проте розвиток може затримуватись і збудник зберігає загрозу до 15 років. 

Кілька видів Oesophagostomum spp. також потрапляють до свиней у вигляді інвазійних личинок. Проте вони проникають до слизової оболонки товстого кишківника, у підслизовому шарі линяють з утворенням личинок четвертої стадії (реактивні вузлики в тканинах). Через 1–3 тижні збудники повертаються у просвіт товстого кишківника, де проходять остаточне линяння й статеве дозрівання. Деякі личинки четвертої стадії лишаються у вузликах протягом кількох місяців. У зовнішньому середовищі у яйцях через 1–2 дні з’являються личинки першої стадії, протягом тижня личинки двічі линяють, перетворюючись на інвазійні личинки третьої стадії, які можуть виживати майже рік. 

На Trichuris suis свині заражаються під час проковтування яєць із личинками першої стадії. Після проковтування вони вилуплюються, проникають для подальшої линяння в підслизовому шарі оболонки кишківника. За три линяння розвивається доросла стадія — відбувається статеве розмноження. Дорослі самки трихурисів відкладають у просвіт товстих кишок яйця, які разом із фекаліями потрапляють у зовнішнє середовище і за сприятливих умов через 38–43 доби стають інвазійними. 

Практика лікування 

Тривалість періоду життєвого розвитку основних паразитів свиней від часу зараження тварини-господаря до виділення інвазійних яєць або личинок визначає доцільність періодичних обробок певних статево-вікових груп тварин. Цей період отримав назву «препатентний», це проміжок часу між прийманням достатньої кількості інвазійних яєць або личинок і формуванням статевозрілих дорослих паразитів, яйця від яких можуть бути виявлені у фекаліях. Мінімальні  препатентні періоди гельмінтів: Ascaris  suum — 6–8 тижнів, Oesophagostomum spp. — 19–22 дні, Trichuris suis — 6 тижнів. 

Тому стратегічну дегельмінтизацію у свинарстві рекомендується проводити перед переміщенням тварин до іншої технологічної групи. Так, ремонтних свинок і свиноматок краще обробляти за три тижні до осіменіння та за два тижні до опоросу, а молодняк свиней — перед відлученням (після 26 доби життя), на дорощуванні (65–75 доби) та відгодівлі (110 доба), поєднуючи зі зміною технологічного приміщення та раціону. 

Обраючи оптимальний препарат для застосування, слід ураховувати як терапевтичну ефективність діючих речовин, можливість застосовувати в різні періоди життя тварини, так і каренцію в продукції тваринного походження. Адже безпечність для споживача харчової продукції становить високу суспільну цінність й обов’язково контролюється компетентними органами ветеринарної медицини кожної держави. Тому для стратегічної дегельментизації підбирають препарати найбезпечніші з погляду можливого забруднення залишками ветеринарних медикаментів тваринної продукції. Через високу ліпофільність макроциклічні лактони, фенбендазол, мебендазол і альбендазол, левомізол мають тривалий період каренції та обмеження у використанні супоросним і лактуючим свиноматкам. Саме тому згідно з вимогами ЄЕС флубендазол дозволено для застосування свиням (поросятам, відгодівельному молодняку, супоросним і лактуючим свиноматкам). 

Бензімідазоли зв’язуються з димерами тубуліну і перешкоджають їх полімеризації. Запобігання полімеризації тубуліну, з якої утворюються мікротрубочки (структури цитоскелета паразитів, але не теплокровних тварин — ссавців і птахів) у цитоплазмі та органелах клітин, зумовлює пригнічення поглинання глюкози й запасання глікогену. Овіцидну дію зумовлено гальмуванням формування веретена поділу та порушенням метаболізму у період ембріогенезу. 

Для зручнішого застосування сучасна ветеринарна фармацевтична галузь пропонує багато ліків для змішування з кормом і згодовування комбікормів із лікувальними преміксами. Проте нині вважаються більш технологічними для застосування препарати для змішування з питною водою. Раніше випоювати можливо було тільки лікарські речовини, які добре розчинялись у воді, а не випадали в осад чи відокремлювались від водного шару. Сучасні допоміжні речовини дають змогу створювати стійкі емульсії або суспензії з будь-якими речовинами, незважаючи на ступінь їхньої гідрофільності. Одна з таких новинок для ветеринарного обслуговування свинарства та птахівництва — препарат «Альтіор» виробництва ПАТ «Київмедпрепарат». Суспензія з 10% флубендазолу призначена для випоювання свиням (поросятам, відгодівельному молодняку, супоросним та лактуючим свиноматкам) або курчатам-бройлерам, ремонтному молодняку і курам несучих порід для стратегічної дегельмінтизації. 

Згідно з висновком European Medicines Agency / Veterinary Medicines and Inspections, NOАEL (тобто рівень без спостережуваних побічних ефектів) для флубендазолу становить 2,5 мг/кг маси тіла на день. Немає впливу на фертильність і немає доказів тератогенності у дослідженнях на свинях. 

Для максимальної точності дозування усіх препаратів, призначених для випоювання, потрібно дотримуватись таких вимог: 

• провести щоденний облік споживання питної води принаймні протягом трьох днів до застосування препарату; 

• обрахувати потрібну кількість препарату для добового споживання наявній групі тварин; 

• розчинити розраховану добову дозу препарату в 70% нормальної добової кількості питної води або задати потрібну концентрацію на медикаторі; 

• після споживання розчиненого препарату дати решту кількість питної води, таким чином тварини точно отримають потрібну дозу ліків, а в системі водопостачання не лишиться невикористаного розведеного препарату. 

Застосування ветеринарних препаратів із питною водою має кілька переваг щодо точнішого дозування, ніж згодовування з кормом: 

• більш рівномірне розмішування препарату з водою; 

• відсутність залежності від апетиту тварини; 

• скорочення часу можливої взаємодії з іншими компонентами раціону та інактивації діючих речовин. 

«Альтіор» має ці переваги й забезпечує ефективне лікування проти зрілих і личинкових стадій гельмінтозів у свиней за рахунок споживання тваринами точної дози препарату та стабільності готового розчину протягом 24 год. 

У наступному випуску журналу ми розповімо про практичне застосування препарату «Альтіор» у свинарському господарстві та приватному секторі. 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ