Елеватор

Ефективні перевезення чи ваговий бандитизм?

Ефективні перевезення чи ваговий бандитизм?

Бажання швидко транспортувати великі обсяги зерна вантажним автотранспортом зрозуміле, однак варто дотримуватися чинного законодавства.

Ефективні перевезення чи ваговий бандитизм? Високий урожай зернових культур цього року приніс крім радощів і великі проблеми. Згідно з прогнозами, він становитиме приблизно 53—54 млн тонн. Тому одразу постає запитання: як вивезти весь цей урожай із поля до місць зберігання, переробки або експорту?
Нині типовий транспортний ланцюг має такий вигляд.
Логістики нараховують такі ланки руху зерна з поля до кінцевого покупця: збирання — транспортування на тік/елеватор — зберігання — відвантаження — доставка (транспортування) — перевалювання-фрахт (якщо необхідний). Після збирання зерно потрапляє на елеватор, потім можливими видами транспорту — у порти. Далі навантаження на судно й далекий шлях морями. Найбільш звичний ланцюжок — із лану вантажним автотранспортом, а потім залізницею — спрацьовує не завжди.
Цього року, як вважає президент Української зернової асоціації Володимир Клименко, потрібно буде не менш як 15 тис. вагонів-зерновозів. Сьогодні в розпорядженні Укрзалізниці є 12 213 вагонів-зерновозів, із яких 84% — у робочому стані. Таким чином, виникає дефіцит рухомого складу. Ситуація ускладнюється тим, що зернотрейдери часто не поспішають із розвантаженням зерна, і вагони простоюють, їх використовують як «склад на рейках».

Погляд зерновиків у бік автотранспорту
Минули ті часи, коли вантажівками-полуторками вивозили зерно з-під комбайнів на тік і потім — у засіки. За словами багатьох дилерів вантажного автотранспорту, в Україні йде активне оновлення та поповнення парку великовагових вантажних автопоїздів, здебільшого компаніями-зернотрейдерами. Усе активніше закуповують спеціалізовані причепи та везуть зерно автомобільними шляхами України. Однак усе частіше можна почути, що перевезення автотранспортом блокують, зерновиків навмисно «женуть» на залізницю і т. ін. Проте б’ють на сполох не лише працівники Укравтодору, а й транспортні інспектори. Що ж насправді коїться?
Міністерство інфраструктури України наголошує, що Укртрансінспекція разом із Укравтодором та Державтоінспекцією, користуючись удосконаленою нормативно-правовою базою, отримали можливість активізувати перевірки, зробити їх ефективними, дієвими та результативними. Адже перевантажений транспорт завдає значної шкоди автошляхам — за заниженими підрахунками фахівців, прямі збитки від руйнування доріг перевантаженим автотранспортом щороку сягають 2 млрд грн.
Міністерство інфраструктури України звертає увагу автомобільних перевізників: державний контроль і надалі триватиме в посиленому режимі для забезпечення дотримання встановлених габаритно-вагових норм усіма компаніями-перевізниками незалежно від форм власності або обсягів перевезень вантажів. У чому причина суворих заходів? Відповідь одна — перебільшення допустимої ваги руйнує залишки наших доріг.

Як має бути в ідеалі та насправді
Давайте уважно розглянемо чинні нормативні документи. Із наведеного логістичного ланцюга виділимо дві автотранспортні складові. Перша — перевезення зерна з поля до елеватора, друга — з елеватора до місця кінцевого призначення.
Згідно з розділом 22 Правил дорожнього руху (постанова Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зі змінами та доповненнями, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 р. № 1029), нині допустима повна маса вантажного автопоїзда становить 38 т, для контейнеровозів вона дорівнює 44 т. Допустиме навантаження на одиночну вісь — 11 т, на здвоєні вісі — 16 т, на строєні — 22 т. Усе, що виходить за ці технічні параметри, потребує спеціального дозволу від державних організацій — власників доріг. Це може подобатись чи ні, але вимоги є законами для пересування шляхами України.
Що ж ми маємо по факту сьогодні? Нещодавно своєрідним сумним рекордсменом став затриманий вантажний автопоїзд із зерном повною масою… 72 т. Про яке збереження доріг може йти мова за таких перевезень?
Є й інший аспект. За словами Ігоря Бусленка, голови представництва в Україні DAF Trucks, «…для перевезень зерна ми постачаємо тягачі у виконанні для важких умов експлуатації, переважно з двигуном 460 к. с. За стандартної енергоозброєності автопоїзда 10—11 к. с. на тонну вантажу, отримуємо адекватну повну масу до 40 т із невеликим запасом. Під цю масу розраховано гальма, зчеплення тощо». Якщо ж навантажити на автопоїзд не 20, а 30 чи 40 т, то отримуємо некерований в екстрених випадках транспортний засіб, який може стати не тільки засобом руйнації доріг, а й знаряддям для вбивства людей.
Чи вартий хліб людської крові?

Де шукати вихід
Вихід знайти важко, проте він є. Перш за все — у максимальному зменшенні маси самого автопоїзда. Для цього є перевірений досвідом шлях — наприклад, купувати легкі варіанти зерновозів, виготовлені з алюмінієвих сплавів. Однак і тут є численні запитання. Як зазначає генеральний директор «Когель-Україна» Олександр Ільбицький, «почастішали замовлення причепів з осями, допустиме навантаження на які сягає 11 т. Справді, такі вісі є, нормативам не суперечать. Однак вони мають постачатись або з двоскатною ошиновкою, або для спеціальних видів перевезень. Наші ж діячі від агросектору замовляють її в звичайному форматі. Це знову-таки призводить до руйнування доріг. Зрозуміло, що вигідніше перевезти одним рейсом не 20, а 40 т, але ж треба й про інших думати!».
Тому жорсткі заходи, яких вживає Мінінфраструктури, спрямовані не на перешкоджання руху вантажних зерновозів і не на примусове використання залізничного транспорту. Із «махновщиною» на шляхах загального користування буде вестися жорстока боротьба.
Що ж до наших сусідів — Росії чи ЄС, то там такі самі норми, яких вони також жорстко дотримуються. Однак ваговий бандитизм — це лише один, хоч і дуже важливий аспект. Згадаємо, що порядок перевезень зерна розписано в «Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні». Ці Правила затверджені наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 р. № 363.

 

 

Олександр Шульман

журнал  “The Ukrainian Farmer”  вересень, 2013 року

     

 

Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі  “The Ukrainian Farmer” та інтернет  сторінці журналу за адресою  https://agrotimes.ua/magazines  належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів  обов’язкове посилання на журнал  “The Ukrainian Farmer”   з гіперлінком  https://agrotimes.ua/magazines   Використання інформації  дозволяється тільки після отримання письмової згоди  від видавничого дому  “АГП Медіа”  .

 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ