Зростання цін на газ не проходить безслідно ні для рядових українців, ні тим більше для агропромислового сектору країни. З початку осені цього року на торгах на Українській енергетичній біржі ціна природного газу вже побила декілька абсолютних рекордів за всю історію, підвищившись майже в три рази. Отож за вартості газу в 1600–2000 тис. доларів за тис. метрів кубічних сільгосптоваровиробники повинні думати передусім про свою енергоефективність.
≪Якщо торік ми як підприємство купували газ по 12 тис., то цього року ціна зросла втричі та сягнула позначки в 38 тис. за тисячу метрів кубічних. А оскільки вартість природного газу становить 7–8% собівартості кінцевого продукту, то для нас це є відчутним фінансовим навантаженням≫, — розповідає Віталій Матвійчук, заступник директора ≪Березнівська птахофабрика≫.
І справді, птахівнича галузь є традиційним споживачем великої кількості газу та електроенергії: опалення пташників для вирощування курей-бройлерів та курей-несучок, обслуговування інкубаторних потужностей, за наявності — м’ясопереробних потужностей тощо. Така ситуація є чинником росту собівартості виробництва курятини та яєць. Крім того, в тому, що корми цього року теж не будуть дешевими, вже ніхто не сумнівається. А оскільки зростуть ціни на готові корми, то собівартість виробництва 1 кг курятини чи десятка яєць теж виросте. Але якщо агровиробники, котрі зайняті вирощуванням зернових, можуть собі дозволити паралельно зі збільшенням собівартості збільшувати відпускну ціну на свою продукцію, щоб не потрапляти у збитки, бо, як правило, вся їхня продукція є експортною одиницею. А світові ціни на пшеницю, кукурудзу, олію тощо ростуть. Що ж стосується птахівництва, оскільки купівельна спроможність населення низька та наявна та постійна конкуренція з імпортом, підняти ціни, щоб не втрачати рівень своєї маржинальності (котра для цього виду агробізнесу не така вже й висока), так просто не вийде. Курятина є найбільш бюджетним м’ясом в Україні й входить до раціону менш заможних верств. Зростання її вартості просто вб’є попит. Населення почне споживати менше м’яса. А виробники курятини опиняться перед вибором: продавати собі у збиток або скорочувати виробництво.
≪Хоча на сьогодні ми поки не плануємо підвищувати ціни на свою курятину, але орієнтуємося у прийняті цього рішення винятково на ринкову ситуацію та споживчі настрої. І якщо ситуація буде такою, що інші виробники ціни підвищать, то, відповідно, їх підвищимо і ми. Бо ніхто собі у збиток працювати не буде.
До речі, порівнюючи рентабельність у минулому й у цьому році, то вона не стала вищою однозначно. Бо попри ріст ціни на газ, зернові, готові комбікорми закупівельна ціна на кінцеву продукцію не тільки не підвищилася, а навіть упала на 10%.
Наразі ще сильно на споживчу поведінку вплинула ситуація з коронавірусом. По-перше, люди почали менше заробляти, менше витрачати, відповідно. А по-друге, через введення обмеження внаслідок переведення функціонування цілих регіонів нашої країни в умови червоних зон споживачі стали менше ходити у магазини, супермаркети≫, —міркує далі Віталій Матвійчук.
КОРМОВИРОБНИЦТВО
З кормами для сільгосптварин все ще складніше. Безсумнівно, що зростання ціни на енергоносії підвищить собівартість кукурудзи, сої, соняшнику та інших культур, котрі можуть потребувати сушіння цієї осені. Вже на сьогодні ціна фуражної пшениці в портах коливається від 7,8 грн за 1 т до 7,9 грн за 1 т; кукурудзи — 7,4 грн/т; сої — 16,9 грн/т. Тож подальше перероблення сировини, виробництво і сушіння комбікормів також зростає в ціні. Адже ці процеси дуже енергозатратні.
≪Внутрішня ціна на зернові так чи інакше прив’язується до експортної. І навіть якщо тваринники не купуватимуть певний час за такою ціною зернові, то рослинницькі підприємства можуть притримати вирощене збіжжя на елеваторах і згодом все одно продати його за вигідною для них ціною≫, — каже заступник директора ≪Березнівська птахофабрика≫. Передовсім зросте вартість продукції олієекстракційних заводів: макухи, шротів, білкових концентратів. Через це білкова група кормів підвищиться у ціні суттєво, а за нею зросте собівартість виробництва молока, яєць та м’яса.
≪Затратними у споживанні газу є практично всі галузі аграрного перероблення: виробництво цукру, олії, м’ясопродуктів, молочних продуктів, борошна тощо. Окрім того, ці галузі зазнають значного впливу споживчої інфляції, яка росте слідом за цінами на газ, а відповідно, зростає навантаження на зарплатний бюджет, закупівлю ресурсів виробництва, обладнання тощо≫, — розповідає Владислав Панасюк, директор ≪Інкуба≫.
РОСЛИННИЦТВО
Оскільки в собівартості кілограма курятини 80% становлять корми, то болючий удар ціни за газ по рослинництву так чи інакше позначиться і на птахівництві. Адже у рослинництві вплив подорожчання газу відчувається найбільше. Бо газ тут займає 50% у структурі собівартості виробництва кінцевої продукції: сушіння зерна, вартість міндобрив, ЗЗР тощо. Крім того, в цій галузі з часом вплив кризи може поширюватися та поглиблюватися, бо зупинка заводів, відкладений попит на добрива і ЗЗР через високі ціни, перегляд технологій вирощування аграріями можуть значно змінити розклади на ринку уже взимку-навесні.
Наразі на українському ринку азотні добрива і так значно зросли в ціні за цей рік, але нинішня ціна у 21–25 тис. гривень за тонну карбаміду далеко не є піковою. Якщо добрива вийдуть на ринок з цінником у понад 30 тис. грн/т, навряд чи кожен аграрій зможе собі дозволити їх купити. Розуміючи це, заводи можуть свідомо не виробляти добрива, щоб не отримати повний склад та порожні кишені.
≪У структурі нашого підприємства є 2 тис. гектарів землі, де ми вирощуємо сою, кукурудзу, пшеницю. Звичайно, ми використовуємо добрива, ЗЗР. Але як вихід для себе бачимо використання курячого посліду як органічного добрива. І, думаю, це може бути виходом для багатьох підприємств. Можливо, маючи на меті дешевше удобрення сільгоспугідь, рослинницькі підприємства знову повернуть до свого складу тваринницькі комплекси≫, — говорить Віталій Матвійчук.
МОДЕРНІЗАЦІЯ ЯК ВИХІД
Попри всі обнадійливі міркування, вельми нереальним процесом виглядає для більшості виробників модернізація виробництва та перехід на альтернативну енергетику.
≪Модернізація та енергоощадження — це найголовніше на сьогодні. Утім, і тут є свої „але”. Бо навіть альтернативне паливо — не найкращий варіант. У нас в структурі підприємства є підрозділи, котрі працюють на альтернативному паливі, то воно також подорожчало у 2,5 раза. Що я маю на увазі. Зокрема, паливна дерев’яна пелета коштувала навесні 2,7–2,8 тис. гривень. А сьогодні вона коштує щонайменше 5,2–5,4 тис. гривень≫, — ділиться спостереженнями Віталій Матвійчук.
≪Сенсу переходити на альтернативні джерела немає. Якщо торік машина дров коштувала 7 тис. гривень, то сьогодні це вже 11–12 тис. гривень. Крім того, щоб підприємству, такому, скажімо, як ми, перейти на альтернативне опалення, потрібно витратити ще близько 30–35 тис. євро: закупівля, встановлення котлів, пелети, дрова, вугілля, тюкована солома, техніка для обслуговування такого комплексу тощо≫, — вторить Владислав Панасюк. Насправді ж частина виробників уже почали раніше переходити на опалення біогазом, отримуючи його з відходів власного виробництва. Це дасть їм конкурентну перевагу та стримає ріст цін до певної межі.
≪Найскладніше буде рослинникам, кормовиробникам та тим, хто вирощує бройлерів, бо їм треба обігрівати більше і довший період. На сьогодні наші клієнти, котрі користуються газом, свої останні посадки бройлерів здійснили 9–10 листопада, щоб реалізувати м’ясо на новорічні свята, в той час, як минулі роки вони саджали птицю цілорічно. Тому є думка, що ціна на газ таки доб’є українське фермерське птахівництво, якщо воно якнайшвидше не знайде вихід. Або ж фермерську чи домашню тушку бройлера після новорічних свят можна буде купити тільки за космічною ціною≫, — резюмує Владислав Панасюк.
З одного боку, перехід на альтернативні джерела — це не швидкий процес і для складного виробництва може займати понад рік. З іншого, — ціна вугілля теж б’є всі рекорди, як і рівень дефіциту. Тому аграрії активно закуповують вугілля або інші джерела енергії, якщо вже зробили реконструкцію в минулих періодах. При цьому у них економіка використання вугілля повинна бути краще, ніж використання газу.
≪Використання поновлюваних джерел енергії повинно бути одним із пріоритетних завдань агропідприємств. Загалом процес „зеленої” трансформації — це завдання не одного дня і навіть не одного року. Ситуація з цінами на енергетичні ресурси стимулює швидше впроваджувати заходи з енергоефективності та проєкти „зеленої” енергетики≫, — ділиться своїми думками Олександр Домбровський, президент компанії ≪МХП Еко Енерджі≫.
Використання біогазу для виробництва електричної та теплової енергії дозволяє замінити собою викопні енергоносії, зокрема природний газ, ціна на який стрімко зростає. Теплову енергію з біогазових комплексів використовують у виробничих процесах, що надзвичайно актуально не тільки з точки зору декарбонізації бізнесу, але і в умовах кон’юнктури енергетичних ринків.
Отже, рішення для України є, з огляду на її істотний аграрний і біоенергетичний потенціал. Україна має найбільшу в Європі площу сільськогосподарських угідь і, відповідно, один із кращих у світі потенціалів аграрної сировини для виробництва біогазу і біометану.
Безумовно, треба стимулювати виробництво біогазу. Якщо вчора всі тільки думали про біогаз і вважали його нерентабельним виробництвом, оскільки витрати були дуже великі, то сьогодні немає іншого шляху, як субсидіювати цей процес, щоб він став частиною агровиробництва. Європа також виділяла субсидії на закупівлю такого обладнання і на будівництво біогазових станцій. При вартості природного газу в 1600 тис. доларів і вище біогаз стає дуже привабливим з точки зору агровиробництва для компаній. Тож багато аграріїв-птахівників розглядають і такий варіант.
Тож не час панікувати й опускати руки. Час шукати новітні рішення та втілювати їх у життя. Як полюбляють казати українці, під лежачий камінь вода не тече. Треба крутитися.
Наше Птахівництво
