Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Чого потребує господар?

Чого потребує господар?

Як з’ясував «АгроМаркет», нині для сільгоспвиробників актуальне питання не так нової техніки, як техніки ефективного керування своєю справою.

 

Перед кожним господарем, що розвиває свою справу, нині гостро стоїть питання, як вистояти в часи нестабільності й оптимізувати собівартість виробництва. Оскільки найбільшу її частку становлять витрати на технічні засоби та їх обслуговування, ми поцікавилися, у що готовий інвестувати кошти та чого нині потребує досвідчений аграрій, щоб досягати найвищої ефективності.

 

«Поступово всі дані об’єднуємо в систему»

 

Василь Кем, ТОВ «Веселинівська МТС», Миколаївська обл.

 

— Завчасно оцінити якість техніки, яку купуєш уперше, неможливо. Все пізнається методом проб і помилок. Обираю, звісно, зважаючи на надійність і рівень сервісного обслуговування. В Одесі є завод «Велес-Агро», так ось вони роблять непогану ґрунтообробну техніку. Торік я двічі був у них на Днях поля, подивився на роботу їхніх агрегатів, поговорив із тими, хто вже в них купував, і придбав дискатор «Кронус». Він уже відпрацював два сезони, і я задоволений його роботою.

 

Нині в планах придбати надійні самохідні обприскувачі. Сьогодні є хороші імпортні, але вони коштують захмарні гроші, тож вивчаю вітчизняний ринок. Хотілося б, щоб українці попрацювали ще над виробництвом тракторів і комбайнів. А поки що довіряємо свою ниву німецьким Claas.

 

Ми вже запустили на виробництві платформу Агроонлайн. Це багатофункціональна програма, яка систематизує всі дані про виробництво: від витрат на кожну ділянку поля до даних про те, що і коли на цій ділянці сіяли, скільки чого вносили в ґрунт тощо. Поки що ми не повністю використовуємо весь функціонал, проте поступово всі дані об’єднуємо в систему. Таким чином можна автоматично виводити собівартість продукції, контролювати витрати, бачити, де у процесі виробництва маємо пробіли.

 

Є ще проблема зрошення, і це гостре питання для всього півдня України. Це не зовсім питання технологій, адже в нашому регіоні просто недостатньо води. Хоча, як мені відомо, вже винайшли пристрій, що конденсує воду з повітря. Поки що я дещо скептично ставлюся до такої інновації. Проте спостерігаю за її розвитком і можливістю впровадження, якщо ефективність буде доведено. Ще один момент, який хотілося б налагодити, — це торги на єдиній онлайн-біржі, де б формувалася ринкова ціна на продукцію. В цьому плані щось намагаються робити, але поки що немає системи, тож ми і далі продаємо все трейдерам, котрі по факту самі встановлюють ціни.

 

«Наша ґрунтообробна техніка навіть дуже конкурентоспроможна»

 

Володимир Паньовін, ПП «Аванта-Агро», Запорізька обл.

 

 

— Наше господарство невелике, середньостатистичне, тому, мабуть, схема, за якою працюємо, типова для більшості. Техніку обираємо переважно за рекомендаціями й відгуками колег і віддаємо перевагу в основному імпортним виробникам. Хоча ґрунтообробна техніка вітчизняного виробництва дуже навіть конкурентоспроможна. Ми, наприклад, співпрацюємо з «Лозівськими машинами» і «Уманьферммаш». Удосконалюються українці й у питаннях сервісу.

 

Можна багато говорити про потреби господарства, проте ми ж цілком залежні від урожаю. Цього року через погодні чинники врожай у нас нижчий за середній, тому великих покупок не передбачається, крім щорічних обов’язкових (добрива, ЗЗР тощо). Загалом у нас достатній набір техніки для виконання базових операцій. Поступово, мірою можливості, вдосконалюємось, модернізуємо технічний парк. Наприклад, разом зі зміною клімату працювати в полі нам дедалі частіше доводиться вночі, а це було б неможливо без GPS-навігаторів. Так, різні чинники (ринок, клімат, стан і рівень виробництва) підказують, куди рухатися, на що звернути увагу.

 

«Сівалки й обприскувачі для себе робимо самі»

 

Олексій Дон, ФГ «Дон органік», Вінницька обл.

 

— Вибір техніки для господарювання в нас зумовлено органічним підходом до виробництва. Тут стандартним набором інструментів не обійдешся, а тому більшість техніки зробили для себе самі. Не йдеться, звісно, про комбайни чи трактори. Втім, для сівалки чи, наприклад, обприскувача купуємо комплектування й складаємо техніку самостійно. В цьому є кілька позитивних моментів. По-перше, вся ця техніка відповідає нашим потребам і вимогам. По-друге, це колосальна економія. Ціни на сільгосптехніку, як, мабуть, і на будь-яку іншу, в Україні дуже завищені. От, наприклад, трикубовий обприскувач коштує в середньому півмільйона гривень. А за нашими підрахунками він обійдеться господарству максимум у сто тисяч гривень…

 

Якість такої «саморобної» техніки залежить від якості деталей і, звісно, від того, як їх усі поєднати. Комплектовання купуємо різне — і вітчизняного виробника, й імпортні, залежно від того, хто в чому «сильніший». Наприклад, нещодавно купили ротор фірми John Deere. А от висівному апарату віддали перевагу вітчизняному. В мене в господарстві працюють люди, які знаються на цьому, і навіть якщо хтось із них припуститься помилки, він сам здатний її швидко виправити. Це той випадок, коли спеціалісти знають техніку, як свої п’ять пальців. Хоча хороших фахівців нині знайти дуже й дуже важко, це — чи не найбільша проблема. Щодо технічного оснащення господарства, то наразі в нас проблема лише зі зберіганням, тож плануємо облаштувати термосклад, у якому можна було б зберігати продукцію за мінусової температури (щоб не заводилися шкідники, бо не застосовуємо хімію для їх знищення). Якщо, наприклад, із цьогорічною продукцією проблем менше, то зберегти торішню поки що проблематично. Наприклад, маш доцільніше було б сіяти раз на два роки й зберігати його, а так сіємо щороку, але меншими обсягами.

 

«У пріоритеті — інформаційні технології»

 

Дмитро Колісник, СФГ «Златопіль», Полтавська обл.

 

— Наше господарство дотримується класичної технології землеробства. Нинішнього літа в наших краях майже не було дощів, попри те, що пів-України заливало. Тож за таких погодних умов без високоякісної техніки, яка б дала змогу зберегти максимальну кількість вологи, накопиченої з осені до весни, не обійтися. За останні 5 років наше господарство оновило майже весь парк техніки на сучасну імпортну, тож тепер кожна ланка виробничого процесу перекривається якісною технікою. Зокрема, цьогоріч ми придбали компактор, завдяки якому провели якісну передпосівну підготовку — зі збереженням у ґрунті вологи, рівним посівним ложем для зерна й потрібною максимальною глибиною загортання.

 

Взагалі сьогодні агробізнес мислить зовсім іншими категоріями, ніж навіть якісь десять років тому. Технологія виробництва вже давно налагоджена. Навіть трактористів і комбайнерів ми називаємо операторами, бо всі сучасні сільгоспмашини комп’ютеризовано, й вони потребують певного рівня знань, щоб ефективно ними керувати. Нині в нас, як і в більшості господарств, на часі — питання не сільгосптехніки, а техніки ефективного керування своєю справою. Скажімо, як максимально використати величезні обсяги даних про поле та своє господарювання на ньому для отримання кращих результатів у майбутньому. В пріоритеті — інформаційні технології, які б допомогли людині, наприклад, максимально ефективно використовувати наявні ресурси для отримання більшого врожаю. А це вже має бути ціла налагоджена система.

 

Система протягом дня фіксує, скільки змолотив гектарів, зібрав урожаю, витратив пального один конкретний комбайн, або ж скільки ЗЗР та на яку площу витратив обприскувач, чи скільки гектарів виорав трактор і скільки часу працював у полі. Сюди ж підключається система аналізу ґрунтів. Ця інформація надходить до єдиної системи даних і надалі допомагатиме господареві приймати управлінські чи виробничі рішення. Все це неможливо впровадити за один рік, але ми рухаємось у цьому напрямі. І що оперативніше все це відбуватиметься, то краще для нас. Звичайний смартфон уже відіграє колосальну роль у веденні агробізнесу, проте основним рушійним ресурсом виробництва в будьякому разі є висококваліфіковані спеціалісти.

 

«Формуємо стратегію і сподіваємося на кращий інтернет»

 

Анатолій Тиховод, АФ «Ольвія», ТОВ, Запорізька обл.

 

— Нині складно формувати технічний парк, бо жоден із виробників техніки не забезпечує тієї якості, яка була, наприклад, 10–15 років тому. До того ж Україну з цього ринку майже витиснули. А техніка багатьох відомих брендів, як показує досвід, зараз не виходжує більше ніж два роки без капітального ремонту, тоді як раніше її запасу міцності вистачало і на 8–10. Нині ж уже за 2–4 роки треба лагодити двигуни, коробки передач, мости й інше. Виробники техніки фактично підсадили аграріїв на сервісну голку. Обрати з численних пропозицій дуже складно, тому ми, коли визначаємося з купівлею техніки, їдемо на майданчик, самі сідаємо за кермо, і, якщо відчуваємо, що техніка більш-менш міцна, — купуємо. Ну і, звісно, зважаємо ще на відгуки колег. Утім, все одно, це завжди ризик. Ми небагато купуємо техніки українського виробника, хоча є, звісно, речі, варті уваги. Наприклад, просапні культиватори «Ельворті» або «Агромаш».

 

На що передусім треба звертати увагу, обираючи техніку, — це якість і вартість сервісу, бо нині майже вся техніка насичена передовими технологіями, і звичайний механізатор на господарстві просто не справиться з поломкою. Сьогодні багато технологій, які справді вражають, і всі вони доступні, але є щонайменше одна проблема — для цього всього потрібний потужний інтернет. А в сільській місцевості дуже часто із цим проблеми. Звісно, ми поступово впроваджуємо інформаційні технології в сільгоспвиробництво. Проте навіть ті, що вже маємо, дуже часто дають збої через елементарну нестабільність інтернет-зв’язку.

 

Найближчим часом нічого не плануємо купувати чи впроваджувати, бо на сьогодні в нас досить якісний, сучасний технічний парк. До того ж цьогорічний урожай і зернових, і технічних культур у нас на Півдні не дуже добрий, тож це не дає змоги будувати великі плани. Точне землеробство діє лише в комплексі, тобто щоб мати результат, треба, щоб, наприклад, усі комбайни зчитували врожайність, а в нас відповідне обладнання стоїть поки що лише на одному. Ми поступово переоснащуємося, але це тривалий процес. Тому замість поспішати, вивчаємо ринок, формуємо стратегію впровадження точного землеробства з надією, що найближчим часом і мобільний зв’язок, і інтернет у сільській місцевості будуть кращими.

 

Розмовляла Анжела Гаврилюк

газета “АгроМаркет”, вересень 2018 року

 

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали