Для захисту господарства від пташиного грипу потрібно раціонально організувати роботу виробництва з ефективними схемами дезінфекції та дотриманням основних правил біобезпеки.
Інтенсифікація галузі птахівництва завжди буде тісно пов’язуватись із ризиками виникнення інфекційних захворювань. Протягом останніх десяти років ситуація з пташиним грипом у світі значно ускладнилася, що призвело до величезних економічних втрат у промисловому птахівництві європейських країн. За офіційними повідомленнями вже з початку 2020 року були зафіксовані кілька випадків захворювання птиці на грип у Польщі й Україні. Економічні втрати не обмежилися тільки загибеллю курей, а й індиків.
Чуму птиці, як відомо, спричиняє високопатогенний штам вірусу грипу, який вперше описав ще 1878 року вчений з Італії Перрончіто, проте тільки в 1955 році було доведено, що вірус чуми — це фактично є той самий вірус грипу типу А, який належить до родини Оrtomyxovirdae.
Віруси грипу птиці поширені по всьому світу серед домашніх курей, індичок, цесарок, перепілок, фазанів, гусей, качок, лебедів тощо. Проте основним джерелом передачі цього захворювання, як уважають, є дика перелітна водоплавна птиця, що через екскременти, секрет, пір’я або безпосередній контакт може заражати домашню птицю. На поширення вірусу грипу важливий вплив має регіон розміщення господарства та шляхи міграції птиці, бо їх сезонне переміщення сприяє значному поширенню збудника.
Основний шлях зараження — повітряно-крапельний та аліментарний. Інфікована птиця виділяє вірус через верхні дихальні шляхи, кон’юнктиву, послід, забруднюючи корми, воду, яйця, обладнання, пір’я, інвентар, замінну тару тощо. Зараження промислової птиці може призводити до епідемії зі 100%-ю летальністю. Ефективної вакцини проти цієї хвороби ще не винайдено. Людина може заразитися під час тісного контакту з інфікованою і загиблою домашньою птицею, за вживання в їжу м’яса та яєць від хворої птиці без достатньої термічної обробки.
Клінічні ознаки
Інкубаційний період залежить від штаму вірусу, шляхів зараження, виду птиці та наявності клінічних проявів захворювання, може тривати від кількох годин до 3 днів, іноді й до 14 днів. Симптоми хвороби є досить різноманітними та зазвичай залежать і від супутньої інфекції, зоотехнічних умов утримання птиці. Клінічні ознаки можуть бути спрямовані на ураженнях систем органів дихання, травлення та репродукції або нервової системи. Яскраво вираженою клінічною ознакою за грипу птиці буде різка зміна активності, відмова від корму та виснаження. Ознаки ураження респіраторного тракту — хрипи, чхання, кон’юнктивіт, синюшність гребеня та сережок, скуйовджене оперення. З нервових явищ — паралічі шиї і кінцівок, хитка хода, діарея, у курей-несучок — зменшення або повне припинення яйцекладки. Будь-які з цих клінічних ознак можуть проявлятись окремо або в різних комбінаціях.
Характерною ознакою для вірусу грипу є хаотичність поширення як у межах господарства, так і безпосередньо в пташнику. Поруч із приміщеннями з птицею, що має клінічні ознаки захворювання, можуть розташовуватись пташники, у яких кури будуть здоровими, або де хвороба може прогресувати тільки в окремих клітках.
Патоморфологічні зміни
Патолого-анатомічні зміни також варіюють залежно від виду, віку птиці, біологічних властивостей збудника, супутніх чинників і їх особливостей. Грип курей, спричинений вірусом А1, Н1 (європейська або справжня чума птахів) характеризується ціанозом (синюшністю) та геморагіями на шкірі, лапах, видимих слизових оболонках, набряками підшкірної клітковини в ділянці голови, шиї, грудей, іноді ніг. За інфікування слабопатогенним штамом зазначають катаральний, фібринозний або слизисто-гнійний синусит, набряк слизової оболонки трахеї, потовщення повітроносних мішків із наявністю фібринозного ексудату, катаральний або фібринозний перитоніт. Гребінь і сережки набряклі, синьо-чорного забарвлення, з вогнищами некрозу.
За ураження птиці високопатогенним штамом вірусу характерними будуть крапкові та плямисті крововиливи на сережках, кон’юнктиві, слизовій оболонці стравоходу й респіраторного тракту, на серозних покривах, внутрішній поверхні грудини та стегнових м’язах, у жировій тканині брижі й серці. На межі залозистого та м’язового шлунку також будуть крововиливи, подібні як за хвороби Ньюкасла. Наявний катаральний, рідше геморагічний ентерит. Перикардіальна сорочка й черевна порожнина заповнені рідким, частіше желатиноподібним ексудатом. У курейнесучок подекуди спостерігається геморагічний оофорит (запалення яєчників) і жовтковий перитоніт.
За наявності нервової клініки виявляють гіперемію оболонок головного мозку, наявність плямистих крововиливів під твердою мозковою оболонкою, крововиливи під капсулою печінки, в нирках, на серозній оболонці кишківника. Воло зазвичай переповнене рідким, водянистим умістом. Просвіт тонкого відділу кишківника містить пінисту рідину з великою кількістю слизу, рідше фібрину. На слизовій оболонці дванадцятипалої кишки можуть бути ерозії різної форми й величини.
Постановка діагнозу на вірус грипу А базується на виділенні та його ідентифікації, проте як непрямий діагностичний тест можна проводити визначення титрів антитіл. Через те, що клінічні ознаки можуть бути досить різними, попередній патолого-анатомічний діагноз не можна вважати точним, за винятком виникнення епізоотії.
Профілактика й контроль захворювання
В основному методи профілактики й контролю, базуються на запобіганні першочерговому занесенню на господарство вірусу. Одним із критичних моментів є інформування персоналу птахівничих господарств про можливі шляхи__ попадання вірусу на господарство. Біобезпека має стати першою «лінією оборони». Передання вірусу можливе в тому разі, коли чутлива птиця має тісний безпосередній контакт або посередній через заражений корм, воду, інвентар, одяг, взуття, транспорт.
Крім високої здатності до мутації треба пам’ятати, що вірус має низку інших несприятливих особливостей. Наприклад, він стійкий до низьких температур: за +4 °C (температура холодильника) зберігає свої властивості протягом двох місяців, а за замерзання — протягом багатьох місяців або навіть років. Тому помилковою є думка, що «зимою вірус замерзне», адже саме в холодні періоди року це захворювання виникає найчастіше.
Компанія «Текро» пропонує індивідуальну для господарств програму біобезпеки «ОБЕРІГ», за допомогою якої можна мінімізувати потрапляння небезпечних чинників на птахофабрики. Системний підхід забезпечить господарствам зниження втрат на лікувальні заходи та, відповідно, збільшення рентабельності.
За дезінфекції птахівничих об’єктів й обладнання пропонуються два методи застосування дезінфектантів — шляхом зрошення або у вигляді дрібнокрапельного обприскування чи нанесення піною. Інший метод дезінфекції — аерозольний, за якого дезінфекційні засоби переводяться в туманоутворюваний стан із розміром частинок у дисперсній фазі меншим за 100 мкм.
За такого способу дезінфекції приміщень відбувається одночасне знезаражування повітря та поверхонь у приміщенні, знижуються витрати на дезінфекційні засоби в 3–5 разів. Вища проникна здатність аерозолів особливо важлива для сучасних птахогосподарств промислового типу з високим ступенем механізації, за дезінфекції транспорту й важкодоступних місць у приміщеннях, у яких часто скупчується багато пилу й бруду, що є осередками локалізації збудників хвороб птиці. Препарати, які застосовуються, у своєму складі повинні мати достатню кількість поверхнево-активних речовин, які негативно впливають на віруси. До таких засобів можна залічити препарат GPC8, який є ефективним до вірусів усіх сімейств, більшості видів бактерій і грибів. Повну бактерицидну й фунгіцидну дію 1%-й та 2%-й розчин GPC8 проявляє вже за експозиції, меншої, ніж 15 хв.
Дезінфекцію автомобільного й іншого транспорту, що використовується для перевезення птиці й кормів поза виробничих зон, рекомендується проводити за межами цієї зони в спеціальних пунктах або на майданчиках із твердим покриттям, що мають стік у каналізаційну систему. Внутрішньогосподарський транспорт дезінфікують на території виробничої зони з використанням обладнання для миття й установок для внутрішньої мийки кузовів і автофургонів. Транспорт, призначений для перевезення здорової птиці, дезінфікують 1%-м розчином GPC8. Перед дезінфекцією завжди проводять механічне очищення транспорту від забруднень і миють.
Транспорт, призначений для перевезення підстилки, дезінфікують щоразу після закінчення перевезення (в кінці робочого дня). Використовують 0,5%-й розчин GPC8.
Отже, для ефективного захисту господарств від вірусів, зокрема й вірусу грипу, потрібно раціонально організувати роботу виробництва з ефективними схемами дезінфекції, з дотриманням основних правил біобезпеки.
Коли не вдалося вберегти господарство від вірусу грипу птиці, єдиною ефективною зброєю є:
• швидка діагностика захворювання в лабораторії;
• забій хворої птиці під час спалаху захворювання;
• уведення тимчасових обмежень на зону грипу й дотримання правил щодо недопущення поширення вірусу на інші господарства.
Ольга Щебентовська, консультант чеської компанії «ТЕКРО»
журнал «Наше Птахівництво», березень 2020 року
Усі авторські права на інформацію, розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій згідно із Законом України «Про авторське право та суміжні права».
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
