Наше підприємство вирощує свіжу зелень на продаж протягом 20 років
ТОВ «Агро-поставка» є одним із найбільших виробників свіжої зелені в Україні. У Мелітопольському районі Запорізької області господарство вирощує кріп, петрушку, кінзу, щавель, шпинат, руколу, базилік, м’яту, салати на площі 21 га, з них мають 1 га закритого ґрунту. Зелень продають на внутрішньому ринку та експортують. Директор підприємства Вікторія Глинська розповіла про технологічні особливості вирощування та продажу зеленних культур.
— Пані Вікторіє, як давно ваше підприємство займається зеленню? Наскільки широкий асортимент маєте?
— Наше підприємство вирощує свіжу зелень на продаж протягом 20 років. Основний вал продукції надходить із відкритого ґрунту, ранню зелень тут накриваємо агроволокном. Петрушки вирощуємо від п’яти до семи гектарів залежно від попиту на ринку, решта — кріп. Кріп висіваємо партіями, через певний проміжок часу, щоб мати продуктовий конвеєр.
У плівкових теплицях з обігрівом висіваємо зелень навесні та восени: кінзу, шпинат, щавель, руколу, м’яту, кріп. Починаємо сезон у лютому, за різких перепадів температури повітря в теплицях накриваємо посіви агроволокном. Урожай починаємо збирати 25 квітня.
Ранню зелень вирощуємо також у парниках, для цього після висіву насіння в полі встановлюємо каркас — трьохметрові дуги, на які натягуємо плівку. Зелень у парниках збираємо пізніше за тепличну, але раніше від продукції з відкритого ґрунту.
Базилік у теплицях збираємо до листопада, потім він припиняє ріст через пониження температури. У січні в теплицях ростуть м’ята, рукола, щавель, тобто ті культури, які не бояться холоду. Зелень у теплицях збираємо до кінця січня.
— Які сорти петрушки та кропу вирощуєте?
— Петрушку вирощуємо української селекції, нам подобається сорт Богатир. Серед сортів кропу обираємо ті, які дають красиву зелень: Алмаз, Алігатор, Гладіатор. Кожен із них по-своєму особливий. Наприклад, Гладіатор сіємо рано навесні та пізно восени, у ці пори року він дає бархатну темно-зелену зелень, але влітку сорт швидко йде в стрілку. Натомість улітку вирощуємо сорти Алмаз і Алігатор, оскільки вони стійкі до високих температур повітря.
— Насіння для посіву купуєте в постачальників чи вирощуєте власними силами? Яких гектарних норм дотримуєтеся?
— На гектар треба висіяти від чотирьох до п’яти кілограмів насіння кропу, петрушки йде ще більше — п’ять-шість кілограмів. На ринку кілограм насіння сорту Алігатор коштує тисячу гривень. Щоб зменшити витрати, насіння ми вирощуємо самі. За якістю воно нічим не поступається тому, що продається.
— Які елементи технології вирощування зелені впливають на якість продукції?
— На якість зелені, її забарвлення й величину листків насамперед впливає схема посіву. Петрушку і кріп сіємо з міжряддям 70 см, щоб рослини краще провітрювалися. Рядки робимо подвійні, відстань між ними — 10 см. Посіви не загущуємо, але й рідко не сіємо, бо тоді в рослин нижні гілки жовтітимуть.
Кінзу і шпинат сіємо з міжряддям 30 см, рядки теж робимо подвійні з аналогічною відстанню 10 см. Ця схема сівби для вирощування кінзи та шпинату є оптимальною.
Навесні, щоб у петрушки і кропу була гарна зелень, посіви підживлюємо карбамідом або використовуємо Плантафол — це комплексне мінеральне добриво з мікроелементами. Упродовж вегетації рослин проводимо підживлення по листу мікробіологічним добривом Азофіт.
Влітку посіви петрушки та кропу поливаємо чотирма дощувальними машинами «Волжанка», без поливу в нашій зоні вирощування не обійтися. Воду для зрошення беремо з дніпровських каналів.
— Наскільки складно боротися зі шкідниками й хворобами на зелені?
— Зеленні культури потребують особливого захисту, адже це специфічний продукт, який має короткий термін вегетації і часто вживається без термічної обробки.
Злісним шкідником кропу є трипс. Пошкоджена ним рослина не росте, гілки кропу закручуються в різні боки. Проти цього шкідника працюємо на посівах біопрепаратом Актоверм.
Товарний вигляд зелені псує іржава плямистість, яка проявляється після пошкоджень, завданих сисними шкідниками. Проти цієї хвороби використовуємо біопрепарат Фітохелп з прилипачем Липосам. Фітохелп ефективний тим, що він допомагає вилікувати пошкоджену тканину рослин.
Восени, коли починаються різкі перепади температури повітря й на поверхні ґрунту утворюються рясні тумани, сильної шкоди зелені петрушки і кропу завдає борошниста роса. Проти цієї хвороби теж працюємо біопрепаратами.
— Скільки разів на рік можна прощипувати зелень петрушки та кропу у відкритому ґрунті?
— Петрушку у відкритому ґрунті вперше прощипуємо через три місяці після посіву, орієнтовно наприкінці травня — на початку червня. Після збирання зелені посіви добре поливаємо, завдяки чому вже через місяць у петрушки знову відростає зелень. Така циклічність повторюється протягом року, наступні прощипування робимо в серпні, у жовтні та в листопаді. Влітку в періоди сильної спеки зелень не росте, оптимальна температура повітря для її розвитку становить 23–25 °С.
Після останнього збирання зелені посіви петрушки не дискуємо, а залишаємо на наступний рік. Робимо це для того, щоб навесні отримати зелень раніше, додатково посіви накриваємо агроволокном. Після весняного збирання зелені петрушку залишаємо на насіння або дискуємо поле і сіємо кріп.
На петрушці застосовуємо й іншу технологію, з дворазовим посівом протягом сезону. Перший раз сіємо її наприкінці червня або на початку липня, вдруге сіємо восени. Перша посадка в листопаді дає молоду зелень, ці посіви краще перезимовують. Але наступного року зелень у неї грубшає, формується товста ніжка й не таке красиве листя, як у рослин осінньої посадки. Загалом з літньо-осінніх посівів наступного року можна двічі зібрати зелень, бо рослини не так швидко йдуть у стрілку.
Є важливий нюанс: якщо зелень петрушки зрізати ножем, то вона відростає доволі довго, до трьох місяців. Через те ми не використовуємо механізоване збирання, а прощипуємо вручну. Спочатку відбираємо великі гілки, залишаючи в основі рослини молоді пагінці, які через кілька тижнів набувають товарних кондицій.
Кріп починаємо сіяти ранньою весною, протягом сезону регулярно підсіваємо нові ділянки. За оптимальних погодних умов він сходить на сьомий-восьмий день. Якщо після посіву спостерігаються істотні коливання температури, коли вночі холодно, а вдень — тепло, або трапляються приморозки на поверхні ґрунту, то насіння дає сходи на 20-й день. Коли кріп досягне у висоту 10–12 см, починаємо прощипувати зелень. Наступне прощипування кропу проводимо, коли наростуть нові гілки. Востаннє прощипуємо кріп після появи в рослин квітконоса. Інтенсивність росту рослини (зокрема й те, коли вона викине квітконос) сильно залежить від погоди, тому восени на кропі сорту Алігатор робимо до семи прощипувань зелені, а влітку трапляється так, що прощипуємо лише раз. За рік на одній ділянці ми отримуємо два врожаї кропу.
— Сівозміна у відкритому ґрунті у вас обмежується двома культурами: кропом і петрушкою? Наскільки вони вибагливі до попередників?
— Влітку ми вирощуємо лише кріп та петрушку, оскільки інші зеленні культури, наприклад кінза і шпинат, швидко йдуть у стрілку. Кріп гарно росте після петрушки, на одній ділянці його можна вирощувати декілька разів за сезон, він не виснажує ґрунт. Своєю чергою, кріп є чудовим попередником для петрушки.
На відміну від кропу, петрушку не можна вирощувати щороку на тій самій ділянці, оскільки вона схильна до ураження хворобами і шкідниками. Її повертаємо на попереднє місце на третій або четвертий рік вирощування. У цілому, петрушка — невибаглива культура у вирощуванні, вона має сильно розгалужену кореневу систему й упродовж вегетації економно витрачає вологу.
— Коли краще збирати зелень?
— Звісно, зелень краще збирати вранці. Проте бувають великі замовлення, які за пару годин укомплектувати неможливо. Трапляється, що влітку робітники збирають зелень у полі до першої години дня, пізніше робити це недоцільно, адже рослини втрачають тургор. За спеки продукцію з поля забираємо під навіс щогодини.
— Які нині стандартні вимоги до пучкової продукції?
— Гілки петрушки та кропу збираємо в пучок у формі гриба, а не мітли. Листки на колір мають виглядати темно-зеленими, без пошкоджень шкідниками. Ніжка у довжину має бути не коротшою 10 см, чистою від решток ґрунту.
В основі пучок туго зв’язуємо резинкою, ніжку рівно обрізуємо. Довжина пучка зазвичай коливається в межах від 22 до 25 см. Вага стандартного пучка в петрушки та кропу становить від 200 до 400 г, у шпинату, кінзи — до 200 г. У кінзи та шпинату зелень ніжна, тому великий пучок за різких перепадів температури повітря швидко втрачає товарний вигляд. Що красивіше зроблені пучки, тим краще вони продаються на ринку.
— Як організоване збирання зелені в полі?
— Пучки зелені люди вкладають у спеціально пошиті пропіленові сумки. На землю пучки класти не можна, оскільки влітку ґрунт сильно нагрівається, тому від контакту з ним листки отримують опіки. Картоні коробки у використанні незручні, їх потрібно двома руками переміщати по полю. У пропіленової сумки є ручки, за допомогою яких її зручно переставляти. Але поводитися з нею треба обережно: якщо сумку протягти по землі, нижні листки пучків придавлюються, виділяють сік, отримують чорні опіки (кріп темніє), внаслідок чого продукція втрачає товарний вигляд.
— Скільки кілограмів зелені може зібрати людина вручну?
— За зміну робітник може зібрати від 200 до 300 кг зелені насипом, у пучках — 60–70 кг. Влітку зелень зважуємо щогодини. Пучковий варіант збирання зелені використовується для тривалого зберігання. Є покупці, які замовляють зелень насипом, для них ми затарюємо її в ящики вагою 10 кг. Така зелень зберігається протягом трьох днів.
— За якою технологією охолоджуєте зелень улітку?
— Зі свердловини беремо холодну воду, наливаємо її в пластикові місткості, куди кладемо ніжками пучки петрушки або кропу на півгодини, щоб зелень відновила тургор, підбадьорилася. Потім продукцію поміщаємо в холодильну камеру, де охолоджуємо товар за температури 5 °С від 40 до 60 хв. Камера може вмістити до 20 т продукції, її спеціально обладнали полицями, щоб зелень охолоджувалася на кількох ярусах.
Перед продажем товар пакуємо в коробки. Для подовження терміну зберігання зелені кладемо в коробки акумулятор холоду: у нашому варіанті це звичайні 1,5-літрові ПЕТ-пляшки, наповнені водою й заморожені за температури мінус 18 °С. Кожну пляшку-акумулятор двічі обгортаємо папером, щоб на листках петрушки та кропу не було морозних опіків. Якщо продукція охолоджена та упакована правильно (з мінімальним доступом повітря), вона може зберігатися до трьох місяців.
— Яку тару використовуєте для реалізації свіжої зелені?
— Зелень запаковуємо в картонні коробки, для внутрішнього ринку використовуємо, як правило, вживану тару (з-під цигарок або бананів). Для експортних партій замовляємо спеціальну гофротару відповідно до євростандартів. Дно й стінки коробки для більшої герметичності застилаємо папером, зверху накриваємо продукцію картоном. Чим щільніше упакована зелень, тим довше зберігається її якість. Для надійного транспортування зелені коробки вагою 30 кг перев’язуємо шпагатом.
— Деякі фермери не наважуються транспортувати огірки й томати, а ви експортуєте зелень. Чи реально при цьому зберегти якість продукції?
— Цілком реально, якщо робити все відповідно до технології: правильно збирати, охолоджувати й пакувати. У нашому господарстві ці процеси поставлені на потік. Крім того, за якістю продукції ми слідкуємо не лише на словах. Маємо єдине на Запоріжжі поле, яке пройшло перевірку на придатність до вирощування зелені. Протокол, складений Європейсько-Азіатською комісією, підтверджує, що виробнича ділянка вільна від регульованих шкідливих організмів.
На продукцію, що йде на експорт, ми оформлюємо фітосанітарний сертифікат. Для цього викликаємо експерта, який приїздить на поле, відбирає зразки зелені (іноді відбирає зразки серед зібраної продукції) і відправляє їх на експертизу до Запоріжжя.
Кріп та петрушку здебільшого експортуємо до Білорусі. Крім того, свіжу зелень продаємо оптовикам на внутрішньому ринку. Ціна на найближчому до нас оптовому ринку в Запоріжжі може істотно коливатися протягом дня. Вранці кілограм кропу може коштувати 5 грн за кіло, а ближче до обіду ціна може зрости до 35 грн. І навпаки, трапляється, що зранку ціна хороша, а потім іде спад.
Загальне правило таке: якщо на ринку немає ціни та попиту на певний вид зелені, то немає сенсу її вирощувати. Наприклад, салатна лінія цього року для нашого господарства виявилася нерентабельною, оскільки на салати не було ціни: оптовики давали за них лише 5 грн за кіло, тому посіви ми задискували.
— Значний асортимент зелені ваше господарство вирощує в теплицях. Куди збуваєте тепличний асортимент: кінзу, шпинат, щавель, руколу, м’яту, базилік?
— Зелень із теплиць продаємо оптовикам на внутрішньому ринку, у невеликій кількості в нас її купують місцеві ресторани та кафе.
— Наскільки істотно коливається попит на зелень протягом року? Чи можна говорити про певні пікові періоди?
— Є два міжсезонні періоди на рік, коли на ринку обмаль зелені. Перший період охоплює січень, лютий і початок березня, коли в теплицях без досвічування за недостатньої кількості сонячних днів подовжується вихід свіжої зелені. Другий період припадає на літо, коли зелень погано росте у відкритому ґрунті за сильної спеки, тому спостерігається недобір урожаю. У ці періоди попит на зелень найбільший. Восени в теплицях і у відкритому ґрунті зелень росте гарно, натомість попит — менший.
З усіх зеленних культур найбільший попит мають кріп та петрушка. Наприклад, на тонну проданого кропу припадає лише 10 кг кінзи.
— Скільки тонн зелені можна зібрати за весняний період із плівкової теплиці та з одного гектара відкритого ґрунту?
— За весняний період з однієї теплиці площею 350 м2 ми збираємо 1700 кг зелені. Максимальна кількість прощипувань зелені в теплиці — сім, мінімальна — два. Велике значення має регулярність збирання. Якщо зелень вибрати на 2–3 дні пізніше, то вона переростає, внаслідок чого зменшується кількість прощипувань, що призводить до недобору врожаю.
У відкритому ґрунті залежно від погодних умов з одного гектара ми збираємо до десяти тонн зелені.
Людмила Капустіна