Брак вологи призводить до того, що мінеральні добрива часто не дають очікуваного ефекту. Як підвищити їхню ефективність?
Моє господарство розміщене в західній частині Криму — в Тарханкутському степу. Однією з причин, яка спонукала мене ще 2006 року перейти на технологію ноу-тілл, був стабільний дефіцит вологи під час вегетаційного періоду. Середня багаторічна кількість опадів — 250–300 мм, мінімальна — 218 мм у 2008 р. Місцевість, де випадає менше як 200 мм опадів, уже вважають пустелею.
Також особливо мало опадів спостерігається навесні й восени за сильних посушливих вітрів. У перші роки освоєння технології прямого висіву всі фінансові можливості господарства спрямовували на придбання потрібної техніки, а мінеральні добрива купували за залишковим принципом.
|
|
| Стерньовий щит для молодої кукурудзи | |
Мірою освоєння технології та зміцнення економіки господарства з’явилася можливість купувати добрива в обсязі, потрібному для вирощування вищих урожаїв. Однак, на моє здивування, істотне збільшення внесених добрив не дало адекватного підвищення врожайності. Внесення більших доз добрив збіглося з посухами, які останніми роками охопили Крим. Їхній вплив відчувався як навесні, так і восени. У деякі роки сходи озимих з’являлися лише в лютому. У сприятливіші за вологою роки врожаї були вищі навіть без добрив. Аналіз керування поживними речовинами як у моєму господарстві, так і в інших господарствах Криму в умовах надто посушливого клімату й ліг в основу теми пропонованої статті.
Система удобрення культур є одним із елементів технології ноу-тілл. До того ж в керуванні живленням рослин є свої особливості, яких немає в традиційних системах обробітку ґрунту. За нульової технології на поверхні ґрунту накопичуються пожнивні рештки, які не лише захищають ґрунт від водної та вітрової ерозії, зменшують випаровування вологи, а й сприяють відтворенню ґрунтової родючості.
У посушливому кліматі саме брак вологи призводить до того, що часто мінеральні добрива не дають очікуваного ефекту. У найбільш посушливі роки, які спостерігаються дедалі частіше, добрива навіть пригнічують розвиток рослин.
Як підвищити ефективність міндобрив
Передусім слід приділити максимальну увагу рівномірному розподілу пожнивних решток попередньої культури. Це дасть змогу накопичити й зберегти навіть ті невеликі опади, які випадають восени та взимку у вигляді дощу та снігу. Де в ґрунті більше вологи, там і добрива діють ефективніше.
Найкращим способом визначення потреби рослин у поживних речовинах є аналіз ґрунту на NPK. Він дасть змогу визначити, які добрива й у якій кількості потрібно внести для одержання планованого врожаю.
Найважче завдання — визначити, яку врожайність можна планувати для розрахунку добрив, щоб одержати оптимальні економічні результати в умовах імовірного дефіциту вологи.
Як на мене, потрібно виходити з того, що мінімальний рівень планованої врожайності для розрахунку потреби в добривах має відповідати середній багаторічній урожайності в певній місцевості або в господарстві.
Вдаватися до амбіційніших планів щодо врожайності в дуже посушливій зоні теж можна, але дуже обережно. Слід ураховувати ризик втрати коштів на придбання більшої кількості хімічних добрив і навіть зменшення врожаю, як порівняти з помірним їх використанням. Мені доводилося самому (й неодноразово) спостерігати в сусідніх господарствах ситуацію, коли вагонами вносили добрива в надії істотно збільшити врожайність. Та брак вологи в період вегетації призводив до того, що врожай був навіть гірший, ніж там, де добрива не використовували зовсім. Висока концентрація елементів живлення в умовах посухи негативно впливала на рослини.
Добрива дорожчають щороку, тому й ціна помилки для економіки господарства підвищується. Максимальні дози добрив за дефіциту вологи призводять до мінімальних результатів.
Мої правила внесення добрив
Унесення добрив розкиданням не дуже ефективне як для всієї системи ноу-тілл, так і для роботи в умовах дефіциту опадів зокрема. Найефективніший спосіб застосування мінеральних добрив у посушливій зоні — внесення з насінням за допомогою сівалки прямого висіву. Конструкції сучасних сівалок дають можливість одночасно з висіванням унести добрива туди, де їх максимально використає культура. Це можна зробити і в рядок з насінням, і збоку від насіння на невеликій відстані, і на різній глибині. Крім того, висівання насіння з одночасним унесенням добрив заощаджує і час, і гроші.
Фосфор за технології ноу-тілл, як водиться, вносять у ґрунт під час посівної. Помітив, що в умовах посухи внесений навесні фосфор практично не дає ефекту. Тож результативнішим буде внесення фосфору тільки восени під час висіву озимих культур. Однак дозу внесення слід визначати з урахуванням потреби в ньому ярої культури, яку буде висіяно на цьому полі наступного року. Фосфор відносно стабільний, успішно може бути використаний навіть через рік після внесення.
Азот. Ідеально було б вносити його на різних етапах росту рослин, в різні фази розвитку. Проте, як показує практика роботи в посушливих умовах, найкраще рішення — внести всю дозу азоту восени під час висіву озимих культур. Тому що опадів випадає мало, й азот не вимивається.
Найкраще добриво для осіннього внесення — карбамід. Дуже ефективним є внесення азотних добрив під пожнивні рештки, але зробити це можливо тільки сівалками прямого висіву.
Ще один можливий варіант: з осені вносити азотні добрива під озимі в дозі, розрахованій на середній урожай, решту — навесні, на початку вегетації. Тут теж основний критерій унесення — не фаза розвитку культури, а наявність вологи у ґрунті.
Навесні, за наявності достатньої кількості вологи в ґрунті, можна додатково підживити азотом. Найкращою формою азотного добрива для підживлення рано навесні вважають КАС. Вносять його обприскувачем, обладнаним спеціальними насадками. КАС більш технологічний і легше проникає у ґрунт. Якщо цього добрива немає, то можна скористатися аміачною селітрою. Це підживлення потрібно провести по вологому ґрунту. Зволікання або здійснення операції по сухому ґрунту знижує ефект. Для ярих культур азот зручно вносити під час посівної.
Нехай там які важливі мінеральні добрива, особливо в перші роки освоєння технології ноу-тілл, надалі планую більше уваги приділяти не їм, а органічним. Бо саме органіка дає можливість забезпечити не просто живлення рослин, а поліпшити конкретно родючість ґрунтів. Навіть у найжорсткішу посуху в тих самих умовах ми вирощуємо істотно вищий урожай на значно родючіших ділянках полів.
Рятують сидерати
Для збільшення вмісту органічної речовини в ґрунті й підвищення його родючості дуже важливі такі елементи системи ноу-тілл, як сівозміна та пожнивні рештки, а найголовніша — покривна культура (сидерати). Сидерати сприяють збільшенню вмісту органічної речовини у ґрунті, стимулюють вироблення ґрунтового азоту й мікробіологічну активність, збільшують вологоутримувальну здатність у ґрунтовому шарі. Введення в сівозміну покривних культур оздоровлює ґрунт і зменшує витрати на мінеральні добрива.
Найпоширеніша практика вирощування сидератів за нульової технології — висівання покривних культур окремо або (що ще краще) у сумішках різних рослин після збирання основної культури. В умовах посухи є великий ризик не одержати сходів, тому альтернативою може бути вирощування бінарних посівів (одночасне вирощування кількох культур). У посушливій зоні в бінарних посівах з успіхом можна використовувати такі посухостійкі бобові трави, як вика, еспарцет, буркун, адже висівання сидеральних культур навесні, коли в ґрунті є волога, є запорукою одержання сходів. Після збирання врожаю у ґрунті залишається живе коріння, на поверхні — рослинний покрив. Крім того, у бінарних посівах кількість мікрофауни на 1 га сягає близько 40 т. Чи це не надзавдання?
Я вважаю, у дуже посушливій зоні майбутнє — за цією системою добрив у разі застосування технології прямого висіву. Хоча й розумію, що кожен фермер напрацьовує власну систему живлення ґрунту залежно від умов зволоження, наявних у його розпорядженні видів добрив, техніки, і навіть наявності робочої сили.
Найкращий спосіб управління живленням рослин — той, який ефективний не лише для кожного господарства, а й для конкретного поля.
Михайло Драганчук, голова ФГ «Драгма»
журнал “The Ukrainian Farmer”, травень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
