Агрономія
Головне:
Агрономія

Соняшник під сонцем

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Соняшник під сонцем

Поради щодо вирощування соняшнику на півдні України в короткоротаційних сівозмінах.

 

Скорочення терміну ротації соняшнику пов’язано з істотними перевагами, адже дає можливість удвічі збільшити насиченість сівозмін цінною олійною культурою та сконцентрувати посіви в регіоні, де ґрунтово-кліматичні умови сприяють реалізації її потенційної врожайності. Проте довести питому вагу посівів соняшнику в таких сівозмінах можна до 10–15% і навіть до 20% без суттєвих втрат урожаю лише за використання спеціальної технології його вирощування, необхідними умовами якої є: вирощування імунних до шкідників і хвороб сортів і гібридів з їх сортозаміною через 3–5 років, покращення та постійний контроль фітосанітарного стану посівів, посилення заходів захисту рослин.

 

Наша дослідна станція є однією з перших установ, де почали розробляти й упроваджувати сівозміни короткої ротації в умовах богарного землеробства Степу України. Найпроблемнішим елементом таких сівозмін є тривалість ротації. Вона має узгоджуватися з термінами оренди земель (не менше як п’ять років) і забезпечити дотримання нормативів чергування для культур, які можуть повертатися на попереднє місце не раніше ніж через 7–8 років, що рекомендовано для соняшнику.

 

Проведений нами агроекономічний аналіз засвідчив, що в сівозмінах за надмірного насичення соняшником (понад 20%) неможливо досягти високого рівня прибутковості сівозмін. Найбільший рівень рентабельності та найвищий чистий прибуток з одиниці сівозмінної площі досягається за 15–20%-го насичення сівозмін соняшником. Також спостережено несуттєве зниження врожайності культури проти раніше рекомендованої структури. Отже, за умов дотримання спеціальної технології стає можливим розмістити соняшник одним полем п’ятипільної сівозміни і відвести під нього 20% сівозмінної площі. На деяких технологічних аспектах ми хотіли б зупинитися докладніше. 

 

Попередники

 

У дослідах Миколаївської ДСДС найвищу врожайність соняшнику одержано по попереднику пшениця озима, оскільки після її збирання в півтораметровому шарі ґрунту містилося продуктивної вологи більше, ніж після ячменю озимого й кукурудзи на силос відповідно на 18 та 50% і вдвічі більше, ніж після кукурудзи на зерно. Менш задовільними попередниками були ячмінь озимий і ярий, овес, кукурудза, по яких урожай знижувався на 13–23%. Перевага пшениці озимої як попередника полягає не лише в тому, що ця культура рано звільняє поле та дозволяє зберегти й накопичити вологу, а й дає змогу якісно підготувати ґрунт і знищити основну масу бур’янів. Так, за вирощування соняшнику після кукурудзи на силос забур’яненість посівів перед збиранням урожаю була в 1,5–2 рази більшою, ніж після пшениці озимої.

 

Такі сівозміни обов’язково повинні мати поле чорного (зайнятого) пару й не розміщувати інші культури, які використовують велику кількість вологи з ґрунту, особливо з глибоких його шарів, для формування свого врожаю. Так, в умовах південного Степу не бажано мати в таких сівозмінах ріпак, люцерну, адже вони сприяють розповсюдженню хвороб, а кукурудза на зерно, сорго виснажують ґрунт і зменшують запаси продуктивної вологи у ньому.

 

У сівозмінах зі скороченою ротацією дуже важливо враховувати і вплив окремих ланок сівозмін. В досліджуваних п’ятипільних сівозмінах найвищий урожай формується в сівозмінній ланці чорний пар — пшениця озима — соняшник. Заміна чорного пару горохом і зайнятим паром, а також озимої пшениці озимим ячменем суттєво не знижує врожайність соняшнику.

 

Обробіток ґрунту

 

Проблема боротьби з вовчком, що виникла ще минулого століття, не розв’язана й нині. Нові й ще агресивніші раси вовчка виникатимуть постійно, бо процес природного добору паразита і його пристосування до нової рослини-господаря, тобто до нового сорту, нескінчений. Наразі в результаті грубого порушення сівозмін і надмірного розширення посівів соняшнику протягом багатьох років в орному шарі ґрунту степової зони України накопичилася величезна кількість насіння вовчка практично на всіх полях, навіть на тих, де соняшник не ріс. За такого великого насичення орного шару насінням вовчка соняшник пошкоджується ним навіть за умов додержання рекомендованих перемін культур у сівозміні, а головне, велика його кількість сприяє виникненню нових рас паразита.

 

Проблему боротьби з вовчком потрібно розв’язувати не лише методами селекції, а разом із комплексом агротехнічних заходів, які створюють несприятливі умови для розвитку паразита. Так, ефективним заходом в боротьбі із цим бур’яном є додавання в сівозміну ланки зайнятий пар — пшениця озима — соняшник. Як зайнятий пар використовують суміш кукурудзи із соняшником на зелену масу, яка по суті виконує функцію провокаційного фону, забезпечуючи появу стебел вовчка у великій кількості. Річ у тому, що кореневі виділення кукурудзи за хімічним складом тотожні соняшниковим, вони здатні провокувати проростання вовчка, але він гине, так і не сформувавши насіння, внаслідок відсутності рослини-господаря.

 

До того ж ми можемо впевнено сказати, що запровадження спеціальної технології вирощування соняшнику, яка ґрунтується на підтриманні сприятливого фітосанітарного стану посівів і використанні сучасних сортів із комплексною імунністю до хвороб, дає змогу скоротити термін повернення культури до п’яти років.

 

Щодо обробітку ґрунту, то саме полицевий обробіток ґрунту на 20 см і більше (найкраще ярусним плугом) забезпечує не лише вищий рівень урожайності соняшнику проти безполицевого (на 10–15% і більше), але й меншу ураженість його вовчком (у 2–4 рази). Насіння вовчка в разі загортання у ґрунт на глибину понад 20–25 см уже на 2–3-й рік утрачає здатність проростати й давати потомство. Отже, за такого обробітку ґрунту й чотирирічного строку повернення соняшнику на те саме місце відтворення насіння вовчка незабаром повністю припиняється.

 

Передпосівний обробіток

 

На півдні України рекомендуємо обмежитися лише однією передпосівною культивацією. Ранньовесняні обробітки не сприяють збереженню вологи, оскільки втрати її у цей період відбуваються через випаровування. Багаторазове розпушування поверхневого шару посилює пересихання ґрунту, що затримує проростання насіння бур’янів і знижує ефективність передпосівної культивації в боротьбі з ними. Так, в наших дослідах за багаторазового розпушення спостерігалося висушування верхнього шару ґрунту на 6–8 см, тоді як у варіанті з однією передпосівною культивацією — лише на 1,5–2 см та було знищено на 50–75% більше бур’янів, ніж трьома обробітками ґрунту.

 

Установлено також, що ступінь знищення бур’янів до сівби визначається не кількістю допосівних обробітків, а більшою мірою строком проведення передпосівної культивації. Звісно, вибір найраціональнішої системи передпосівного обробітку ґрунту в кожному конкретному разі залежить від якості зябу, його вирівняності та щільності верхнього шару, кількості й видового складу бур’янів.

 

На добре підготовленому розпушеному зябі за весняного обробітку ґрунту зазвичай треба проводити одну передпосівну культивацію на глибину загортання насіння. Дуже важливо виконати її з високою якістю, оскільки від цього залежить рівномірність глибини загортання насіння, дружність сходів, одночасність проходження фаз розвитку в рослин і врожай. Оптимальні умови для сівби, а отже, і для передпосівної культивації настають за прогрівання ґрунту на глибині загортання насіння до +10…+12 °С. Це дозволяє до сівби знищити основну масу сходів бур’янів. Для знищення бур’янів на посівах соняшнику також застосовують ґрунтові та післясходові гербіциди.

 

Допосівне прикочування поля дозволяє якісно провести сівбу соняшнику, зберегти у ґрунті порівняно велику кількість вологи та поліпшити температурний режим поверхневих шарів ґрунту.

 

Сівба

 

В умовах скороченої ротації сівозмін найкраще використовувати 2–3 різних за довжиною вегетаційного періоду гібриди, щоб зменшити ступінь ризику зниження врожаю внаслідок несприятливих погодних умов. Це також дозволяє в господарствах, де під посівами соняшнику великі площі, зменшити напругу під час збирання та запобігти масовим ураженням хворобами. Питома вага середньостиглих сортів і гібридів має становити 50–60%, ранньостиглих — 30–40 і скоростиглих — 10%. Оптимальна густота стояння рослин перед збиранням урожаю для сортів — 30–35 тис. шт./га, для гібридів — 45–55 тис. шт./га. Не слід допускати загущення посівів, оскільки створюється мікроклімат, сприятливий для розвитку багатьох видів хвороб соняшнику.

 

Ураховуючи високу схильність соняшнику до пошкодження хворобами, насіння перед висівом треба протруювати. Під час сівби обов’язкове внесення фосфорних добрив (Р10–20), що сприяє підвищенню врожайності, вмісту олії в насінні та збільшенню стійкості до фітопатогенів. Досліди Миколаївської ДСДС показали, що достатнє фосфорне живлення на І та ІІ етапах органогенезу зміцнює кореневу систему, а на ІV та V етапах — збільшує кількість квіток, які у цей час закладаються.

 

Догляд за посівами

 

Насамперед потрібно знищити бур’яни, забезпечити оптимальний режим живлення рослин і захистити їх протягом усієї вегетації від хвороб і шкідників.

 

Важливим резервом підвищення врожайності соняшнику є удобрювання. За дослідними даними Миколаївської ДСДС, високий економічний ефект дає внесення азотно-фосфорного добрива (N60P60-N90P120 залежно від даних агрохімічного обстеження ґрунтів) під зяб — урожайність культури підвищується на 2–8 ц/га. Калійні добрива на чорноземних ґрунтах, що мають великі запаси калію, не підвищують урожаю. Внесення калію під соняшник потрібне лише на легких ґрунтах із низькими запасами цього елемента.

На сьогодні в більшості господарств південного Степу мінеральних добрив під соняшник уносять дуже мало, обмежуються лише використанням 10–20 кг д. р./га складного добрива під час сівби. До того ж добрива зазвичай застосовують без достатнього урахування ґрунтових відмін, потреби цієї культури в поживних речовинах й інших чинників, що визначають їхню ефективність. Тому й існує неправильна думка про те, що соняшник мало реагує на добрива й уносити їх під нього невигідно. Так, за останні 20 років застосування добрив під соняшник скоротилося майже у 10–12 разів, і цей чинник збільшує свій негативний вплив саме за скорочених термінів повернення соняшнику на попереднє місце в короткоротаційних сівозмінах.

 

Нашими дослідженнями встановлено, що застосування добрив помітно зменшує негативну реакцію соняшнику як на скорочення терміну повернення його на попереднє місце, так і на вирощування по менш сприятливих для нього попередниках. Так, у 5-пільних сівозмінах, де не вносили добрива, врожайність насіння соняшнику знижувалася на 28–30%, а на удобрених фонах це зменшення не перевищувало 20%.

 

Деякі господарства практикують унесення добрив у розкид під передпосівну культивацію. До того ж прирости врожаю від добрив значно знижуються, а в роки з недостатньою кількістю опадів взагалі відсутні. Це пояснюється тим, що за внесення добрив весною основна їх маса загортається в поверхневий шар ґрунту, який слабко охоплюється кореневою системою, і добрива погано використовуються рослинами. Особливо це стосується фосфорних добрив, оскільки рухомі фосфати переміщаються у ґрунті на незначну відстань.

 

За посушливих умов на карбонатних ґрунтах соняшник дуже чутливий до браку бору. Також відбувається зниження стійкості до хвороб і несприятливих погодних умов. Тому борні добрива, що застосовуються на фоні NPK в період від закладання кошиків до цвітіння, підсилюють ріст, пришвидшують розвиток і значно підвищують урожай соняшнику (до 2–5 ц/га).

 

На полях, де були внесені високоефективні гербіциди, механічні обробітки зводять до мінімуму. На тих полях, де гербіциди не застосовувалися, застосовують комплекс технічних заходів знищення бур’янів, що складається з боронування до та після появи сходів, 2–3 міжрядних культивацій, зокрема й підгортання.

 

 

Лариса Андрійченко, канд. с.-г. наук

Миколаївська ДСДС Інституту зрошуваного землеробства НААН України

журнал “The Ukrainian Farmer”, травень 2016 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
The Ukrainian Farmer