Відома насінницька компанія «ТВК» поділилася досвідом експлуатації комбайнів Case IH.
Компанія «ТВК» була заснована 2000 року і з самого початку спрямувала вектор на насінництво. Загальна площа орних земель становить 2700 га. Спочатку дуже активно вирощували кукурудзу, проте, враховуючи, що іноземні гібриди дуже сильно вплинули на ринок, від неї компанія відмовилася й повністю перейшли на озиму пшеницю вітчизняної та закордонної селекції, а також сою.
Саме в сої керівництво компанії побачило перспективу, і тепер це основна культура, на якій спеціалізується підприємство. Останні 5 років компанія концентрується виключно на іноземних сортах, бо агрохолдинги купують саме іноземні сорти через їх високу продуктивність.
В господарстві спочатку працювали за класичною технологією обробітку ґрунту, потім був мінімальний із розпушенням. Якийсь час «гралися» з нульовим обробітком, але, враховуючи екстремальні погодні умови й те, що господарство виробляє насіння, вже 4 роки тут застосовують традиційний обробіток. Зазвичай це глибока оранка, і під сою чим глибше — тим краща врожайність. Проте пшеницю сіють одразу по сої, бо для пшениці це ідеальний попередник. Соя і вологу добре зберігає, і структурує ґрунт, і азот накопичує. Глибоке розпушення проводять раз на 4 роки на глибину 45 см.
 |
|
Фото 1. Володимир Топалов з представниками Case IH. Фото 2. Володимир Топалов, заступник голови господарства, демонструє насіння сої |
В технології сівби відбуваються зміни. Господарство придбало зернову сівалку з міжряддям 12,5 см. Цей крок спрямовано на звуження міжрядь (раніше було 19 см) і досягнення більшої врожайності з гектара. Мета — отримати 10–12 т пшениці. Для цього придбали ще одну сівалку, яка в рядок завширшки 4 см розкладає насіння в шаховому порядку для зменшення конкуренції між рослинами.
Щодо збирання врожаю, то практично із самого утворення господарства тут працювала техніка Case IH. Ось як про досвід експлуатації цієї техніки розповідає заступник голови господарства Володимир Топалов:
«Оскільки ми насіннєве господарство, то наше найголовніше завдання, щоб насіння було здоровим. І для цього ми робимо все можливе: це і протруєння насіння, і фунгіцидний захист сходів, і залучення саме роторних комбайнів. Зерно має бути цілим — не те, що не битим, а навіть без мікротріщин. Наприклад, соя взагалі легко б’ється, це всім відомо, тому ми відразу шукали таку техніку, яка б змогла не пошкоджувати зерно. Отже, обрали роторні комбайни Case IH, бо, за нашим переконанням, саме техніка цього виробника найбільш ощадливо обмолочує.
Під час збирання різних сортів сої, зерна яких також різняться за розміром, комбайнери регулюють підбарабання безпосередньо з кабіни, що дуже практично. Взагалі ця техніка нам подобається з багатьох причин. По-перше, вона дуже проста, доступна й зрозуміла. По-друге — надійна.
Один із комбайнів працює в нашому господарстві з 2012 року, так ми в ньому замінили тільки бичі, ножі в подрібнювачі та лопаті ротора. Тобто лише те, що й повинно було зноситися.
Третя перевага — конструкція ротора. До нього дуже простий доступ, завдяки чому його легко обдути прямо на полі. Коли треба обмолотити інший сорт сої або пшениці, ми повинні повністю очистити машину, щоб уникнути домішок. Привод ротора через мотор-редуктор теж є перевагою. Ротор інколи забивається, особливо, коли соя виростає вище за людину, а збирання відбувається за погоди з підвищеною вологістю. Тут цю проблему можна розв’язати без додаткових зусиль.
Четвертою перевагою можу назвати ефективну роботу подрібнювачів. У нас жатка завширшки 9,15 м, тому це досить важливо. Рештки розподіляються по всій ширині рівномірно, без жодних перепадів.
Ми вносимо досить багато добрив, тому пшениця дає близько 8 т. Відповідно, з 9-метровою жаткою продуктивність комбайна має бути надвисокою, бо ми залишаємо на полі близько 10 т рослинних решток, і все це проходить крізь молотарку та подрібнювач. Витрати пального становлять 16–18 літрів на гектар залежно від сорту й урожайності пшениці. Швидкість руху — 8 км/год. По сої їдемо швидше — 10–12 км/год, і за день обмолочуємо близько 50–60 гектарів. Слід зазначити, що збираємо без фанатизму — у нас нормальний робочий день за часом. Якщо працювати інтенсивніше, то можна обмолочувати на 50% більше.
Щодо втрат, то все залежить від налаштування комбайна. На кожну культуру треба робити індивідуальні налаштування, час від часу заглядати в бункер, а не бути просто статистом. Це насамперед залежить від комбайнера, бо десь треба додати повітря, а десь його зменшити, відрегулювати підбарабання. Тоді й буде досягнуто максимальний результат. Взагалі система очищення Cross-Flow працює дуже ефективно — її наявність була однією з вирішальних, коли ми обирали комбайн.
Значна частина наших полів має досить крутий рельєф. Тому допомагає система автоматичного вирівнювання решіт.
Перший комбайн моделі 8230 у нас з’явився 2012 року, другий ми придбали у 2015-му. Сьогодні на ринку є потужніша модель 8240, яку ми плануємо придбати через пару років.
Напрацювання першого комбайна з 2012 року становить 6–7 тис. гектарів. Як я вже казав, за цей час ми замінили лише бичі в роторі, лопаті, а також ножі в подрібнювачі. Сервіс провадить дилер, і хоча це дещо дорого, але виправдовується тим, що техніка в полі не простоює взагалі. Витратні матеріали купляємо тільки оригінальні, як і добрива, і ЗЗР. Тоді ми впевнені, що все буде так, як нам треба, і жодних випадковостей не станеться.
Оператори задоволені простотою техніки в експлуатації. Тут дуже легкий доступ до двигуна. А для насінників є важлива опція — лючок у вивантажувальній трубі, через який можна якісно очистити комбайн від попереднього сорту.
Окремо хочу сказати про жатки. Ми придбали флекс-жатки, оскільки сою треба низько зрізувати. Налаштовуємо їх так, щоб висота не перевищувала 5 см. Можна також нахиляти вперед саму жатку й досягати ще меншої висоти, але й так у нас немає незрізаних стручків. До речі, ми підрахували: коли на кожній рослині лишатиметься по два стручки на площі в 1500 гектарів, втрати по сумі зрівняються з ціною нової флекс-жатки. Тобто термін її окупності дуже короткий. Ще однією перевагою такої жатки можу назвати те, що вона не набирає землю.
Владислав Олійник
журнал “The Ukrainian Farmer”, травень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
