Точка зору

Цінові гойдалки у свинарстві провокують середні ферми

Євген Шатохін
власник компанії «Генесус Україна»

Наш сектор свинарства вариться у власному соку. Ми не маємо можливості експортувати продукцію. Й особливо під час повномасштабного вторгнення цикли високої й низької ціни стали дуже короткими. Ціна хороша ‒ всі хочуть стати свинарями. Потім швидко нарощується поголів’я, ціна падає. І знову ‒ хто не витримав, вирізає стадо, і вже ніхто не хоче бути свинарями до наступного піку хорошої ціни.

На мою думку, найуразливіші ‒ якраз середняки: умовно ферми на 500-2000 свиноматок.

Адже невелике господарство на 100-250 свиноматок, як не дивно, в наших умовах, має більшу адаптивність до викликів саме завдяки малому розміру. Воно здатне підлаштовуватися до специфічного клієнта, може за дуже невеликі кошти побудувати певну вертикаль, тобто максимально наблизитися до споживача через свою продукцію.

Як на мене, їм необхідно максимально вибудовувати вертикальну інтеграцію: рухатися до власної переробки чи власного роздрібу, чи співпрацювати з якоюсь торговельною мережею, але тільки інтегруватися. І ще один важливий момент ‒ власне кормовиробництво, навіть для невеликих господарств, хай і примітивне. Але тільки так можна контролювати вартість корму.

Великі свинокомплекси також менш вразливі, бо за рахунок вертикальної інтеграції можуть на кожному етапі оптимізувати витрати і бути ближчим до споживача.

А середняки мають забагато свиней для того, щоб самостійно їх переробити. І тому якраз такі ферми створюють цінові хвилі, «скидаючи» своє поголів’я переробникам навіть за не надто привабливою ціною.

І я вважаю, що цю проблему може вирішити тільки експорт. Почати хай із стерилізованої продукції, а далі перейти до термообробленої, і колись, можливо, ‒ вже до охолодженої чи замороженої свинини. Для цього необхідна взаємодія бізнесу з компетентним органом і активніша робота останнього з міжнародною спільнотою. А в нас консолідації у свинарській галузі немає. Ми не маємо свого МХП, якому фінансово це під силу. Треба розуміти: якщо не буде рушійної сили з боку виробників, то держава особливо не рухатиметься в цьому напрямі.

І тому ми приречені варитися у власному соку. Хороша ціна – нам нічого не треба, погана ціна – ми не маємо ні на що грошей.