Протейна інфекція як самостійне захворювання трапляється нечасто

Протейна інфекція птиці (протеоз) ‒ захворювання переважно молодняку, яке спричиняють умовно-патогенні бактерії роду Proteus (найчастіше P. mirabilis). Ці збудники поширені у природі: у ґрунті, водоймах, а також у біологічних матеріалах тваринного походження, що розкладаються. Вони надзвичайно стійкі до фізико-хімічних чинників.

Про це пише журнал «Наше птахівництво».

Протеоз реєструють за ослаблення імунітету, тривалої антибіотикотерапії, порушення складу автохтонної мікрофлори кишківника, погіршення санітарних умов, насамперед за утримання птиці на підлозі.

Як самостійне захворювання протейну інфекцію спостерігають нечасто. Зазвичай вона ускладнює інші бактеріози: ешерихіоз, псевдомоноз, пулороз тощо.

Дослідження свідчать про те, що P. mirabilis може сприяти розвитку запальних процесів у кишківнику, потенційно порушуючи його цілісність, і колонізації цих кишкових патогенів, зокрема E. coli.

Попри відомі чинники вірулентності (уреаза, гемолізини й ліпополісахариди), роль P. mirabilis у модулюванні запалення кишківника та посиленні E. coli у курей усе ще недостатньо вивчена.

P. mirabilis ‒ грамнегативна бактерія, поширена в довкіллі й кишковій мікробіоті різних тварин. Вона має кілька чинників вірулентності: фімбрії (гени mrpA, pmfA, ucaA, atfA), протеази (zapA, ptA), гемолізини (hpmA, hlyA) і рецептор сидерофору (ireA). Здатність до агрегативної адгезії, утворення біоплівок і цитотоксичність ‒ також важливі складові для процесу зараження.

P. mirabilis володіє винятковою здатністю кріпитися до клітин хазяїна, через що його геном може містити кілька оперонів, які кодують фімбрії. Через фімбрії протей контактує з іншими бактеріями й може отримувати інформацію про резистентність до антибіотиків.

Як повідомлялося, поширення та перебіг протейної інфекції залежать від умов утримання й годівлі птиці.