Існує кілька способів зберігання гною — у лагуні відкритого типу, у неглибоких або глибоких гноєзбірних ваннах під підлогою або в наземному резервуарі критого типу.
Гній складається з трьох основних поживних речовин: азоту, фосфору та калію, що робить його чудовим добривом для полів. Однак концентрація корисних речовин у гної залежить від методу його заощадження перед додаванням його в ґрунт. Наприклад, у разі зберігання гною в лагуні відкритого типу поживні речовини зберігаються на рівні 30%, тобто активно втрачається азот під дією зовнішніх чинників. До того ж утворюється додаткова вода через опади. Чого не скажеш про інший тип зберігання, про який поговоримо докладніше, — у глибоких гноєзбірних ваннах, де частка збереження азоту досягає 70–90%.
Зберегти корисні речовини
З огляду на зростання цін і нестабільність ситуації на ринку мінеральних добрив аграрії змушені шукати альтернативні джерела добрив. Одним із таких джерел є гній від свиней, який позитивно впиває на родючість ґрунту й утворення гумусу. Проте, щоб максимально зберегти корисні речовини в гної, його потрібно правильно зберігати.
Якщо гній протягом тривалого часу зберігається в спорудах, таких як лагуна, відбуваються значні втрати азоту, що знижує цінність гною, як добрива, до того ж відновлення поживних речовин з осілого мулу на дні лагуни може бути ускладнене. Однак зберігання гною в глибоких гноєзбірних ваннах дає змогу зберегти всі його корисні речовини.
Таку технологію широко практикують у штатах Середнього Заходу в США (Midwest) — це так званий кукурудзяний і пшеничний пояс країни. Для цього регіону наявність якісних добрив є критичним чинником економічного успіху. Саме тому основне поголів’я свиней країни сконцентровано на Середньому Заході.
«Багато аграріїв насправді утримують свиней тільки для того, щоб отримати гній, — каже Аарон Юргенс (Aaron Juergens), власник свинарської ферми Ranch Creek Farm. — Це їхня однаєдина мета — не вирощувати свиней, а отримувати гній для своїх полів, тому що поживні речовини в гної допомагають їм знизити витрати на закупівлю добрив на 124 долари на гектар».
Гній із глибоких ванн
У США форма гною визначає відстань, на яку його будуть транспортувати. Наприклад, гноївку не вивозять далі ніж за 5 км від ферми, а гній уносять зазвичай у межах 15 км. Доцільність такого внесення криється в економіці: чим менша поживність гною, тим, відповідно, дорожче його перевезення. Фракція також визначає глибину його внесення в ґрунт: гній із відгодівлі вносять на глибину до 7–10 см, а від свиноматок, який є менш поживним через рідшу фракцію, — на 15–20 см. Тобто, щоб забезпечити поле потрібною кількістю поживних речовин, гною від свиноматок доведеться вносити більше.
Для збереження поживних речовин гною його найкраще вносити навесні. Тоді гній вивільняє поживні речовини внаслідок мінералізації впродовж вегетаційного періоду більшості сільськогосподарських культур.
Літнє внесення гною також прийнятне, але більше є доречним для кормових трав, а не для просапних або дрібних зернових культур.
Унесення гною восени зазвичай призводить до більшої втрати поживних речовин, ніж весняне внесення, особливо якщо гній розподіляють на поверхні ґрунту. Якщо ж гній уносять у ґрунт, а температура ґрунту 10 градусів і нижче, то деякі поживні речовини будуть іммобілізовані й лишатимуться в ґрунті до наступної весни. Восени найкраще вносити гній на поля, що будуть засіяні озимими зерновими або покривними культурами.
Зимове внесення гною є найменш бажаним, бо поживні речовини не можуть проникнути в мерзлий ґрунт.
Гній, що накопичився на поверхні мерзлого ґрунту або на снігу, легко понесеться з талими водами з поля під час танення снігу.
Будівництво глибокої ванни
Для планування будівництва глибокої ванни на фермі потрібно:
• розрахувати об’єм, глибину ванни, а також частоту відкачування гною (1 або 2 рази на рік) з урахуванням вікових показників тварин та планового отримання ваги;
• обрати конструкцію глибокої ванни, бо існує їх кілька видів;
• обов’язково ознайомитись із рекомендаціями щодо змішування та відкачування гною та чітко дотримуватись плану;
• обов’язково дотримуватись техніки безпеки.
Для прикладу візьмемо секцію, що вміщує до 1000 голів на відгодівлі одночасного утримання, тобто розмір приміщення 18 . 42 м. У середньому кількість гною, одержуваного від однієї свині на відгодівлі, становить 0,83 м. за шість місяців. Отже, на 1000 голів потрібна глибока ванна об’ємом не меншим як 950 м. (830 м. гною + 15% води). За площі приміщення 756 м. потрібна ванна завглибшки не менша за 1,25 м. Окрім того, слід урахувати відстань не меншу як 30 см від максимального верхнього рівня гною до підлоги, тому загалом глибина ванни має становити не менше як 1,55 м.
На початку будівництва потрібно запланувати місце для майбутніх приямків для відкачування гною та вентиляційних приямків під вентилятори, якщо їх заплановано в системі вентиляції.
У середньому на зведення глибокої ванни від початку земельних робіт до монтажу обладнання витрачається до трьох місяців. Однак будівництво ванни — тільки частина процесу, адже надалі потрібно чітко розуміти, як безпечно працювати з гноєм, перемішувати й відкачувати його задля досягнення максимальної ефективності в цій справі.
Робота з органічним добривом
За місяць до планового початку відкачування гною рекомендується зібрати гній, щоб визначити потрібну кількість, яку треба внести в ґрунт із розрахунку на 1 га. Це залежить від умісту поживних речовин у гної. Також потрібно відібрати зразки ґрунту для визначення поживних речовин, які містяться/ лишились у ньому.
Стратегія вентиляції під час перекачування гною з приміщення має бути динамічною й ураховувати повсякденну температуру, напрямок руху вітру та тип приміщення. Ідеально, якщо гній відкачують, коли приміщення порожнє. Однак часто в приміщенні перебувають свині, для яких потрібно створити належний мікроклімат.
Хоча шкідливі гази завжди є під час зберігання гною, небезпека від підвищеного рівня сірководню й метану виникає на етапах перемішування та відкачування гною. Під час відкачування гною вентиляція має бути налаштована так, щоб викидати надлишкові гази, але мінімізувати втрати тепла (якщо роботи проводять восени). Якщо в приміщенні застосовують газові обігрівачі з іскровим або ґнотовим розпалюванням, їх потрібно тимчасово вимкнути. Це важливо для безпеки тварин, персоналу та приміщення.
Під час відкачування гною надважливо дотримуватись чіткої техніки безпеки, адже недотримання відповідних дій може призвести до негативних наслідків не лише для тварин, а й для персоналу. У процесі відкачування гною може різко підвищитись рівень сірководню на початку роботи та коли яма майже порожня (вона ніколи не буває порожньою зовсім). Одразу слід продумати фізичну перешкоду для персоналу перед вхідними дверима, як, наприклад, стрічка жовтого кольору, попереджувальні плакати, та/ або блокування дверей. Водночас співробітник має постійно перебувати на майданчику під час відкачування й мати чіткий план дій у разі надзвичайної ситуації.
Перед відкачуванням гною налаштуйте вентиляцію для виведення додаткових газоутворень; виключіть все обладнання в приміщенні, що може генерувати іскру; включіть детектор газу зі звуковим сигналом. У разі, якщо загазованість висока та подається звуковий сигнал на приладі, потрібно зупинити відкачування та дочекатись спаду загазованості.
Важливо пам’ятати:
• перемішувати гній можна тоді, коли його рівень підійметься на 30–45 см до опорної балки біля приямка для відкачування гною / вентиляційного отвору;
• якщо в приміщенні є тварини, не можна активно перемішувати гній (створювати хвилі на поверхні рідини);
• припиніть перемішування, коли нижня форсунка насоса опинилася на 15 см нижче від рівня поверхні гною;
• відкривати приямки потрібно тільки для перемішування і забору гною;
• обов’язково треба закривати отвір брезентом для відкачування гною навколо змішувача для зменшення надходження повітря в приміщення до тварин;
• припинити перемішування й відкачування гною, коли рівень шару гною наблизився до позначки 30 см.
Не вимикайте вентиляцію протягом 1–2 год після закінчення відкачування/ перемішування. Не раніше ніж через 30 хв після завершення відкачування/ перемішування можна ввімкнути прилади — обігрів, кормолінії тощо.
Як було зазначено на початку, є кілька варіантів конструкції/дизайну глибоких ванн для гною. Ми розглянули один із розповсюджених. Однак існують й інші, наприклад, глибокі ванни з одним приямком та розгалуженою системою труб.
Цей метод цікавий тим, що потрібен тільки один приямок для відкачування та перемішування гною. Установлюють трубу більшого діаметра, що пролягає від приямка по всій довжині приміщення (по центру, де її зафіксовано до підлоги) до протилежного боку будівлі, а в кінці має розгалуження й отвори для труб меншого діаметра, що виступають свого роду соплами й слугують своєрідним міксером.
Процес починається з того, що приєднують насос для відкачування (опускається в приямок), а інша частина шланга приєднують до труби. Гній проходить під тиском по всій трубі більшого діаметра до розгалуження, де через малі сопла буквально вилітає з них і створює ефект «бурління» та ефективно перемішує гній.
Перемішування може відбуватися 2 години, після чого гній можна відкачувати та вносити на поля. Відкачування й дотримання техніки безпеки такі самі, як і за застосування конструкції глибокої ванни, що була розглянута вище.
У висновку можна сказати, що гній, особливо свинячий із глибоких ям, широко вважається цінним джерелом органічних поживних речовин, які є енергетичною базою біологічних процесів, що відбуваються в ґрунтах. Не дарма останнім часом усе більше господарств звертаються до цього джерела органічних добрив.
Матеріал надала компанія «HOG SLAT Україна»
The Ukrainian Farmer
