Спаржа на часі
До того як заснувати фермерське господарство Nuts`N`Garden, Ніна Смирнова не мала жодного досвіду у агробізнесі. Вона тривалий час працювала у сферах маркетингових досліджень та клієнтської підтримки, у категорійному менеджменті корпоративного сектору, а її чоловік працює в IT-компанії.
Далі у подружжя був період стартапів. Один з інтернет-проєктів був успішно реалізований, а кошти вирішили вкласти у аграрний проєкт у Білоцерківському районі Київської області. Тут з 2020 року вирощують органічний фундук та аспарагус на загальній площі 25 га. Спаржа, закладена весною 2021 року на площі 1 га, вийшла на плодоношення, якраз коли почалася війна. Ніна Смірнова розповіла AgroTimes про деталі свого першого досвіду з цією культурою.
Пані Ніно, що ж сталося з урожаєм спаржі весни 2022-го?
Дуже важко було вирішити, чи починати збір та що робити з продукцією, адже окупанти тільки-тільки відступили з Київської області. Крім того, це був наш перший сезон, тож досвіду бракувало. Проте ми вирішили збирати, і 30% від продажу передати у волонтерський фонд «Повернись живим» – це стимулювало працювати нас з ще більшим натхненням. Це був перший врожай, звісно не дуже великий, в цьому році ми вже ближчі до повного плодоношення, зібрали і реалізували 1,1 тонни. Ми оцінюємо це як гарний, зважаючи на особливості органічного виробництва, де врожайність зазвичай дещо менша. І наступні 10 років розраховуємо отримувати стабільний прибуток.
Розкажіть детальніше, що за сорти спаржі ви вирощуєте?
Ми вирощуємо ранній голландський сорт Пріус. Наші важкі грунти не дозволяють виростити якісно білу спаржу, тож варіант зеленої спаржі став нашим вибором. Крім того, як я бачу, ринок зеленої спаржі у нас ще не насичений, і українці тільки дізнаються проукраїнський аспарагус взагалі, знайомляться з цим продуктом, і ми також докладаємо до цього зусиль.
До речі, про фундук можна сказати те саме, що і про спаржу: про його локальне походження теж далеко не всі знають. Як і про те, що фундук – це не зовсім ліщина. І попит на ці культури зростає.
Ми вже бачимо спаржу на весняних ярмарках та у сезонних меню ресторанів, наприклад, київського аудиофільного «Грам Бару» та гастрономічного ресторану «Клюква&Брюква», які були нашими першими покупцями. Це українська спаржа, це свіжий продукт, від зрізу на полі до подачі на стіл проходить не більше 2-3-х днів, це абсолютно точно гарантує збереження всіх поживних якостей і смаку!
Як ви збуваєте спаржу?
Виключно в роздріб через соцмережі, відправляємо по всій Україні поштою. Минулого року було дуже багато замовлень з-за кордону – українці, що виїхали робили замовлення для своїх батьків, чоловіків, які залишились в Україні. Або ж це були люди з Центральних і Східних регіонів, які виїхали у Західну частину України і хотіли пригостити тих, хто прихистив їх там. Це було дуже зворушливо.
Також зараз ми вели перемовини з мережами супермаркетів, зокрема з Novus та ритейлерами, які спеціалізуються на органічній продукції. Можливо, наступного року зможемо представити нашу спаржу і на таких торговельних поличках, але це ще потребує певної підготовки та розбудови інфраструктури з нашого боку. У нас дуже гарний продукт, тому цього року в роздріб у нас не було проблем з реалізацією.
До речі, близько 85% клієнтів по спаржі минулого року, повернулись до нас в цьому. Думаю це є досить високою оцінкою нашої роботи і дуже нас надихає.
У вас органічна спаржа, а чи не думали ви про експорт до Європи, де органіка зараз дуже затребувана?
Все треба рахувати. На даному етапі ми власними силами не можемо забезпечити експорт, і власне обсяг у нас не такий великий, для експорту нам потрібно кооперуватись з кимось, об’єднуватись, щоб відправити щонайменше фуру-рефрижератор. До того ж для тривалого транспортування, спаржу потрібно зовсім по-іншому готувати – для цього потрібні додаткові лінії та обладнання. Тут важливе ще питання ціни. Адже, наприклад, у Польщі вона може бути не завжди вище, ніж в Україні. В майбутньому експорт – можливо. Але я можу констатувати, що і в Україні є поціновувачі органічної продукції, і попит також є і він буде тільки збільшуватись.
Тобто поки що ми, як молоде господарство, більше були зосереджені, на тому, як виростити, проконтролювати шкідників, хвороби, бур’яни. Всі ці процеси ми тільки відточуємо, і вони відрізняються від ділянки до ділянки, від регіону до регіону. Одні й ті ж саджанці, висаджені у різних регіонах можуть поводити себе по різному, ми маємо адаптуватися до цього на власному досвіді. А далі ми вже будемо зосереджуватись на тому, як створювати продукт з доданою вартістю. Наприклад, ми тільки в кінці сезону зрозуміли, що зі спаржі можна виготовляти супи у замороженому чи сушеному вигляді і передавати їх для ЗСУ. Але цей процес теж треба відпрацювати.
Загалом ми хочемо не тільки запропонувати українцям корисну та смачну їжу, але й розширювати виробництво, автоматизувати процеси, створювати робочі місця, зменшуючи ручну працю та підвищуючи ефективність.