Війна призвела до того, що чимало виробничих потужностей птахівницьких господарств в Україні було зруйновано, і небезпека їх знищення зберігається. Але вже нині птахівники думають, як будуть відновлювати втрачені потужності та щодо перспектив розвитку, а такі перспективи чималі. Адже Україна — один із найбільших у світі виробників зерна злакових, олійних і бобових культур — основних компонентів комбікормів, а ціни на них одні з найнижчих у світі, що надає значні конкурентні переваги вітчизняним птахівникам. У зв’язку з цим після війни у птахівництві України очікується будівельний бум з відновлення старих і створення нових виробничих потужностей, зокрема пташників. У цих умовах птахівники все більше замислюються: які вони будуватимуть пташники, щоб і дешеві, і довговічні, прості й недорогі в експлуатації та не чинили негативного впливу на виробничі показники птиці.
УМОВИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПТАШНИКІВ
Умови експлуатації внутрішніх конструкцій пташників можна схарактеризувати як важкі: високі вологість повітря, вміст пилу, агресивних газів (аміаку та сірководню), безпосередній контакт будівельних конструкцій з такою агресивною речовиною, як пташиний послід, періодична їх обробка високоактивними мийними засобами та дезінфектантами, часто — за високих температур (до 90 °С) та тиску (до 200 атм). Всередині пташників має підтримуватися температура від + 16 до + 37 °С за зовнішньої температури від — 40 °С до + 40 °С. Зовні будівельні конструкції пташників також піддаються впливу інтенсивного сонячного теплового та ультрафіолетового випромінювання, атмосферних опадів у вигляді дощу та снігу, частим перепадам температур від мінусових до плюсових, циклам замерзання та розмерзання, значному вітровому навантаженню. Тож матеріали, з яких їх виготовляють, повинні мати високі статичні характеристики (міцності, жорсткості, стійкості), хороші теплоізоляційні властивості, високу стійкість проти вказаних негативних впливів, не виділяти шкідливих для людини, птиці та довкілля речовин, не сприяти накопиченню пилу і патогенних мікроорганізмів, не бути схованкою для паразитних комах і гризунів, легко піддаватися очищенню, миттю та дезінфекції. У разі ж виведення з експлуатації пташники мають піддаватися безпечній утилізації. Якою мірою наявні типи пташників відповідають цим вимогам?
ПТАШНИКИ З ТРАДИЦІЙНИХ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
Чимало пташників і тваринницьких приміщень в Україні в радянські часи було побудовано з цегли, будівельних блоків з різних матеріалів, залізобетону тощо. Але такі будівельні матеріали характеризуються поганими теплоізоляційними якостями (таблиця). Тому для забезпечення необхідної теплоізоляції пташників стіни з подібних матеріалів мають бути дуже товстими.
Основними перевагами пташників подібного типу є велика механічна міцність і довговічність. До основних недоліків можуть належати такі:
• велика маса більшості застосовуваних конструктивних елементів пташника, а отже, значні витрати на їх транспортування до місця будівництва;
• у зв’язку з великою масою стін — підвищені вимоги до ділянки будівництва, необхідність в потужних стрічкових фундаментах;
• низький рівень застосування сучасних індустріальних технологій у процесі будівництва, тривалі його терміни;
• недостатня теплоізоляція та велика теплова інерційність у разі нагрівання або охолодження, що ускладнює та збільшує витрати на підтримання мікроклімату;
• велика кількість місць, що є схованкою для шкідливих комах та патогенних мікроорганізмів, складність дезінфекції;
• велика вартість будівництва (в 1,5–2 рази більша, ніж в сучасних пташниках каркасного типу);
• значні витрати на демонтаж й утилізацію будівлі в кінці життєвого циклу пташника.
Перелічені недоліки подібних пташників переважують їх вигоди, тому нині такі пташники у більшості країн розвиненого птахівництва будують дуже мало, хіба що за наявності дешевих місцевих матеріалів.
ПТАШНИКИ КАРКАСНОГО ТИПУ ЗІ СКЛАДЕНОГО ЗАЛІЗОБЕТОНУ
Більшість пташників, збудованих в Україні з 2000-го по 2015 рік, належить саме до цього типу. Виробництво необхідних конструктивних елементів для цих пташників в Україні налагодило кілька підприємств. Пташники, що будують за цією технологією, являють собою складену конструкцію, що складається з рамного каркаса на основі залізобетонних напіврам (так звані «ключки»), на який кріпляться стінові панелі та покрівельні ребристі плити. Зверху на плити покрівлі вкладають шар мінеральної вати завтовшки 15 см, дерев’яні стропила з обрешіткою й азбоцементний шифер. Рамний каркас установлюють на фундаментні блоки типу ФП20.138. Стінові панелі в пташниках — тришарові з утеплювачем — пінополістиролом завтовшки від 75 до 100 мм — залежно від кліматичних умов будівництва.
Основними перевагами пташників зі складених залізобетонних конструкцій є:
• оптимальне поєднання в стінових панелях високих статичних і теплоізолювальних властивостей;
• короткі терміни виготовлення конструктивних елементів (1–2 тижні) та будівництва пташників (4–6 тижнів);
• застосування індустріальних методів складання, невисокі трудовитрати;
• тривалий строк експлуатації пташників (до 50 років);
• порівняно невисока вартість пташників.
Але є у таких пташниках і недоліки:
• навіть у разі закладення у товщу стін теплоізоляційного матеріалу лишаються теплопровідні «містки», через які спостерігаються значні втрати тепла, товщина ж прошарків з бетону лишається значною, внаслідок цього значною є маса використовуваних залізобетонних панелей, а отже, великі витрати на їх транспортування до місця будівництва;
• у зв’язку з великою масою елементів каркаса та стінових панелей також висуваються достатньо високі вимоги до ділянки будівництва та, хоча і дещо менша, ніж у безкаркасних пташниках, проте доволі значна необхідність у потужних стрічкових фундаментах;
• велика тепломісткість будівельних конструкцій і теплова інерційність при нагріванні або охолодженні, що збільшує витрати на підтримання мікроклімату;
• як і в безкаркасних пташниках є багато місць, що слугують схованкою для шкідливих комах і патогенних мікроорганізмів, й значна частина їх лишається життєздатними навіть після аерозольної дезінфекції. З часом у пташниках накопичується залишковий мікробний фон, який може бути причиною спалахів захворювань птиці;
• елементи каркаса (ключки) створюють «мертві» зони по ширині всередині пташника, які ускладнюють розміщення обладнання, механізоване прибирання підстилки та дезінфекцію пташника;
• значні витрати на демонтаж й утилізацію будівлі в кінці життєвого циклу
• габаритні розміри будівлі з «ключок» жорстко обмежені серією самих конструкцій і не можуть бути змінені під потреби замовника. Розміщення технологічного обладнання підлаштовується під розміри будівлі, що не завжди є оптимальним варіантом.
ПТАШНИКИ КАРКАСНОГО ТИПУ НА ОСНОВІ СЕНДВІЧ-ПАНЕЛЕЙ
Основу таких пташників становить стальний каркас, який потім обшивають сендвіч-панелями. Сендвіч-панелі являють собою тришарову конструкцію, зовнішніми шарами якої є металеві профільовані листи з багатошаровим спеціалізованим захисним покриттям, між якими є шар утеплювального матеріалу (пінополіуретан (PUR), поліізоціанурат (PIR) або пінополістирол), скріплений із зовнішніми металевими листами методом холодного або гарячого пресування чи склеювання. Дослідження засвідчили, що оптимальною товщиною металевих листів сендвіч-панелей є 0,5 мм. Більша товщина листів обшивки призводить до збільшення ціни сендвіч-панелей, а менша — до зменшення терміну їх експлуатації. Цинкове або цинк алюмінієве покриття наносять методом гарячого цинкування з розрахунку 275 г/м. з кожного боку. Для підвищення антикорозійної стійкості, а також з міркувань зовнішнього вигляду панелі також фарбують. Для пташників використовують два типи фарб: поліефірні та модифіковані силіконом поліефірні (SMP). Панелі, пофарбовані SMP, стійкіші до вицвітання кольору. Ринкова назва такого покриття FoodSafe. Стандартним гарантійним терміном на вицвітання є 30 років.
Сендвіч-панелі виготовляють у заводських умовах за застосування індустріальних технологій. В умовах України стіни пташників зазвичай обшивають панелями завтовшки 100 мм, стелю або дах — 120 мм.
Пташники зі сталевого каркаса та сендвіч-панелей не потребують потужних стрічкових фундаментів. Загальна маса їх конструкцій щонайменше в десять разів менша, ніж пташників на основі тришарових залізобетонних панелей, об’єм менший й 3–4 рази. Відповідно зменшуються витрати на транспортування. Також у зв’язку з невеликою масою їх можна будувати практично на всіх типах ґрунтів за застосування легких стовбчастих фундаментів, що значно знижує вартість будівництва такого пташника.
До елементів каркаса сендвіч-панелі кріплять за допомогою кріпильних виробів (гвинтів, болтів, саморізів). Монтаж пташника промислових розмірів (площею 1500–2200 м.) 8 працівників без застосування вантажної та зварювальної техніки можуть виконати за 3–4 тижні.
Крім наведених вище їх перевагами є високі теплоізоляційні властивості, адже сендвіч-панель завтовшки 10 см перевищує за цим показником цегляну або бетонну стіну завтовшки 1 м. Досвід будівництва та експлуатації пташників, побудованих за цією технологією в Україні, показав, що витрати енергоносіїв у таких корпусах, як порівняти з корпусами, побудованими за технологією збірного залізобетону, менші приблизно на 38–43% в середньорічному обчисленні. Маючи ці показники економії енергоносія, кожен керівник може порахувати зниження собівартості кінцевої продукції у себе на підприємстві.
За будівництва пташників із сендвіч-панелей не потрібні оздоблювальні роботи: штукатурення, білення вапном тощо. Вони легко піддаються миттю та дезінфекції. Також дослідження, проведені в Державній дослідній станції птахівництва НААН, засвідчили: якщо на поверхні бетону ефективність дезінфекції становить 89–92%, то на поверхні металу — 96–98%. Вони містять мінімальну кількість місць, які могли б служити схованкою для шкідливих комах і патогенних мікроорганізмів. У них не накопичується залишковий мікробний фон.
Обстеження, проведене в США, показало, що збереженість птиці у пташниках із сендвіч-панелей вища в середньому на 1,3%, ніж у пташниках із цегли або збірних залізобетонних конструкцій і на 1,8%, ніж у пташниках із дерева.
Прогресивною технологією будівництва пташників на основі металевого каркаса і сендвіч-панелей є технологія, коли для створення замкнутого теплового контуру будівлі й мінімізації втрат тепла конструкції каркаса виносять назовні. Також у результаті цього поверхні стін та стелі всередині пташника стають ще зручнішими для миття і дезінфекції, що дає змогу підвищити їх якість і біобезпеку птиці загалом, практично зникають схованки для шкідливих комах і елементи конструкції, що випирають і заважають прибирати підстилки й розміщувати обладнання.
Саме за такою технологією будує пташники компанія «Інстіл Україна». Компанія використовує сталевий каркас із високоякісного оцинкованого (275 гр/м.) профілю ЛСТК. Покрівля формується по верхньому поясу ферми з профнастилу. Захисна цокольна залізобетонна панель запобігає пошкодженню сендвіч-панелей в експлуатації. Строк експлуатації основних металевих елементів пташника — 50 років без будь-яких ремонтів у частині захисту від корозії.
Ще однією перевагою будівель на основі зовнішнього каркаса ЛСТК та сендвіч-панелей за такої технології будівництва є те, що габарити будівлі можуть бути легко змінені й ідеально налаштовані саме під обране обладнання та технологію всередині. Тобто проєктування майбутнього пташника йде із середини — від обладнання — назовні з урахуванням всіх навантажень на конструкції та необхідних отворів під вентиляцію чи прибудов під вузли керування.
Щодо вартості будівництва за цією прогресивною, але випробуваною часом технологією вона іноді може бути такою, як і за будівництва за традиційною технологією, або на 3–5% нижчою — внаслідок економії на улаштуванні фундаментів, логістиці, строках будівництва, кранах і механізмах.
Строки будівництва корпуса пташника — 2500 м. «під ключ» — 100 днів.
Важливою перевагою пташників на основі ЛСТК та сендвіч-панелей, особливо в розвинених країнах, є також можливість екологічно безпечної їх утилізації.
Усі наведені переваги послужили тому, що нині пташники на основі ЛСТК та сендвіч-панелей є найпоширенішим типом пташників за нового будівництва в країнах розвиненого птахівництва. Безперечно, що і в Україні за цим типом будівництва пташників — майбутнє.
Наше Птахівництво
