Зберегти рентабельність виробництва за нинішніх умов украй непросто. Якщо минулий рік сільгосппідприємства відпрацювали «за інерцією» на тих ресурсах, що були накопичені ще до війни, то цей рік став справжнім стрес-тестом для всього аграрного сектору, адже до воєнних та економічних викликів додалися ще й погодні. Та ефективно працювати навіть за таких умов — реально. І це доводить досвід ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт», що обробляє землі у Волинській, Рівненській, Тернопільській та Львівській областях.
Ефективність — у точності
Як розповів головний агроном компанії Сергій Балачук, серйозну проблему для виробництва наразі становить дефіцит кадрів — багато механізаторів пішли на фронт, тож компанія наймає на роботу і навчає нових. Та через брак досвіду часто страждає якість виконання робіт. Клопотів цього сезону додала ще й холодна і дуже волога весна, що позначилося майже на всіх технологічних операціях: азотні добрива внесли із запізненням, сівба майже всіх ярих культур також затрималася, а це однозначно вплине на врожайність.
— Якщо зазвичай ранню групу ярих (пшеницю, ячмінь, горох, цукрові буряки) ми починали сіяти 25 березня, то цього року посівна стартувала аж 14 квітня. Пізні ярі також сіяли із затримкою, адже, зокрема, для кукурудзи довго не було сприятливих температур, — розповідає Сергій Балачук. — Сою також почали сіяти пізніше звичайного, тож у нас вийшла серйозна накладка: не вистачало ані техніки, ані працівників, бо практично одночасно довелося висівати цукрові буряки, кукурудзу і сою. Та все ж ми відсіялися, і завдяки ефективній технології стан рослин наразі задовільний, навіть попри затримку посівної.
Політика компанії і в довоєнний час, і нині націлена на високу якість продукції, що досягається оптимальним підживленням. Тож на добривах тут взяли за правило не економити, навіть попри їх подорожчання. Натомість значно підвищили ефективність їх застосування — впровадили диференційоване внесення.
— Ми вже маємо карти полів, карти врожайності й зони продуктивності NDVI. Так, наприклад, на непродуктивних піщаних ділянках тепер маємо змогу зменшувати норми внесення добрив, як однокомпонентних, так і NPK. Раніше, коли добрива були дешевші, це було не так актуально, а нині завдяки такому підходу ми використовуємо їх набагато ефективніше. Також перейшли на диференційований висів кукурудзи, що також дає змогу економити насіння, — розповідає фахівець.
Над упровадженням елементів точного землеробства у компанії почали працювати ще два роки тому — придбали розкидачі добрив, сформували карти продуктивності ґрунтів, впровадили систему супутникового моніторингу, запланували перехід двох підрозділів на RTK-сигнал. А війна й подорожчання ресурсів пришвидшили реалізацію всіх цих процесів, адже, щоб бути ефективним, треба бути точнішим і більш технологічним, правильно керувати своїми ресурсами. Відтак у найближчі перспективі компанія планує збільшити площі дифвнесення добрив і перевести на дифпосів решту культур. Також розглядають можливість диференційованого внесення рістрегуляторів та фунгіцидів.
— Окрім упровадження елементів точного землеробства зберегти ефективність нам однозначно допомогла гнучкість і швидкість в ухваленні рішень. Наприклад, коли ми бачимо, що добриво подешевшало, купуємо його дуже швидко. Наприклад, КАС зазвичай закуповуємо восени, коли ціна на нього найнижча, адже маємо власні потужності для його зберігання. Також виграємо в тому, що маємо власний трейдинг — склади й елеватори на понад 500 тис. тонн збіжжя, де зберігаємо власний урожай і зерно наших партнерів. Таким чином можемо притримати його до кращої ціни. Крім того, наш автопарк на сьогодні налічує близько 100 власних автомобілів, маємо у своєму розпорядженні вузьку колію, якою напряму експортуємо збіжжя в Європу. У порту Гданська орендуємо термінал, тож маємо можливість одразу продавати зерно там. Усі ці складові дають змогу диверсифікувати ризики й, відповідно, бути гнучкішими.
Сівозміна як інструмент продуктивності
ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт» вирощує озимі ріпак, пшеницю та ячмінь, на які в структурі посівних площ припадає близько 35%, а також кукурудзу, сою та цукрові буряки. Сівозміна тут — невіддільний інструмент продуктивності. Тож цінові гойдалки — не основний чинник формування структури посівів. Набагато важливіше — правильна їх послідовність і співвідношення, баланс між економічною й агрономічною складовою, що дає результат у комплексі.
Зокрема, за останній рік суттєво зросла собівартість виробництва озимої пшениці, тоді як ціна на неї дуже низька. Не тішать і ріпакові перспективи, адже торік багато господарств збільшили площі під цією культурою (зокрема, у «Волинь-Зерно-Продукт» ріпаку посіяли на 5% більше, ніж роком раніше), тож і ціна на нього просіла. Та попри це в компанії все ж планують сіяти озимий клин під урожай-2024 із повним дотриманням технології і з незначним скороченням площ, адже це важливі складові сівозміни.
На сьогодні, за словами Сергія Балачука, найбільш рентабельною для компанії культурою є цукровий буряк. Під нього цьогоріч відвели 2,5 тис. гектарів, а наступного року планують засіяти ним 3,5 тис. гектарів. А ось площі посівів кукурудзи дещо скоротили на користь сої. Хоча і по сої, і по кукурудзі за поточними підрахунками цьогоріч очікують вийти «в плюс».
— Днями вже плануємо розпочати жнива. Якщо все складеться добре, першим почнемо збирати озимий ячмінь — 6 липня, ріпак — не раніше 12 липня й озиму пшеницю — 20-го. Через посушливий травень і частину червня мали великі побоювання щодо врожаю. Врятувало те, що в цей період не було високих температур, тому наші пшениця й ріпак протрималися до опадів, які припали якраз на наливання зерна. Тож рекордів, звісно, не буде, але ми принаймні очікуємо на середньостатистичні показники врожайності. А далі вже постає питання: як продати збіжжя максимально вигідно, бо проблеми з реалізацією поки що не розв’язано.
Раціональність у всьому
Щороку дають про себе знати кліматичні зміни, тож кількість ризиків для агровиробництва зростає — від посух до зливових дощів, від надто ранніх приморозків восени до пізніх весняних тощо. Це процеси, на які неможливо вплинути, втім, мінімізувати такі ризики можна. Компанії «Волинь-Зерно-Продукт» у цьому допомагає вивірена технологія обробки й захисту посівів, а також підбір якісного насіння від провідних світових виробників.
— Частина наших полів — на Поліссі, ще частина — в Лісостепу. Тож і сорти та гібриди обираємо районовано. Для зони з достатньою зволоженістю віддаємо перевагу толерантним до хвороб гібридам, а для більш посушливої — посухостійкі. Та в будь-якому разі головний критерій у виборі — висока продуктивність, адже ми працюємо за інтенсивною технологією і можемо розкрити їхній потенціал. Відрізняються залежно від зони господарювання та продуктивності ґрунтів і системи захисту та підживлення. Якщо в лісостеповій зоні у нас дорожча система захисту, кращі фунгіциди, більші норми добрив, то, відповідно, у поліській зоні на «слабших» ґрунтах технологія дешевша. На Поліссі ми маємо індивідуальний підхід до кожного поля, до того ж експериментуємо і з препаратами, і з гібридами, постійно вчимося й удосконалюємось.
Зокрема, на осінню посівну в сільгосппідприємстві вже визначилися з гібридами озимого ріпаку. Це будуть гібриди компанії Limagrain. Фахівці «Волинь-Зерно-Продукт» щороку закладають дослідні ділянки гібридів ріпаку в зоні Полісся та Лісостепу, і найкращі з них висівають на наступний рік більшою партією (до 100 га). А якщо результати виправдовують очікування, то вже на третій рік гібриди вводять у повноцінні товарні посіви. Так, раніше компанія сіяла гібрид ріпаку Архітект, торік випробували Амбассадор, а цьогоріч планують відвести дослідну ділянку під гібриди ріпаку компанії Limagrain, які вже добре зарекомендували себе у Європі.
— Ми спілкуємося з колегами з Європи, де гібриди проходять реєстрацію на два-три роки раніше, і знаємо, як поводиться той чи інший гібрид. Тож коли його реєструють в Україні, ми вже знаємо, на який слід звернути увагу. У нашій зоні господарювання найкращі результати дають гібриди озимого ріпаку Limagrain, адже вони високоврожайні, мають високу генетичну толерантність до хвороб і переростання. Тож таке насіння дає нам змогу восени економити на рістрегуляторах, а навесні — на фунгіцидному захисті.
Як розповів регіональний продукт-менеджер компанії Limagrain Ярослав Скаковський, компанія Limagrain першою у світі запровадила технологію N-Flex щодо гібридів ріпаку. Наразі це чотири гібриди — ЛГ Авірон, ЛГ Антігуа, Аустін та Амбассадор. Так, N-Flex-гібриди завдяки потужній кореневій системі максимально ефективно засвоюють азот із ґрунту, мають високу толерантність до хвороб, а також найвищу стійкість до розтріскування стручків, що дає очевидні переваги.
— Технологію N-Flex наші селекціонери винайшли, коли у Європі ввели обмеження щодо норм застосування азотних добрив, — пояснює Ярослав Скаковський. — А для українського ринку її плюс у тому, що на тлі подорожчання азотних добрив багато сільгосппідприємств не мають змоги вносити повну їх норму.
Ріпак же — азотолюбна культура, він дуже чутливий до скорочення норм унесення азоту, тож одразу реагує зниженням урожайності. Натомість наші гібриди використовують азот із ґрунту максимально ефективно. А толерантність до хвороб гарантує здорову рослину на весь період вегетації. Тож це найоптимальніше рішення для нинішніх умов, коли аграрії прагнуть оптимізувати технологію без зниження ефективності виробництва.
А Сергій Балачук, своєю чергою, переконаний: війна, економічна й енергетична кризи кардинально змінять український агросектор, зокрема, що стосується раціонального використання ресурсів:
— Складно буде всім, але виживуть найсильніші. Думаю, нинішня ситуація стане поштовхом для сільгосппідприємств усіх категорій переглянути технологію й працювати на ефективність. Уважаю, що згодом наш агросектор стане досконалішим у контексті точності й ефективності підходів до господарювання.
The Ukrainian Farmer
