Чому 10% ПДВ не врятують виробників молока

Зниження ставки ПДВ при оподаткуванні операцій із постачання молока та молокопродуктів із нинішніх 20% до 10% навряд чи забезпечить очікувані розробниками соціально-економічні ефекти: «забезпечення доступності життєво необхідних молочних товарів для широких верств населення», «попередження занепаду вітчизняного тваринництва» і «детінізації ринку цих продуктів».

Ідеться про проєкт Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зниження ставки податку на додану вартість для молока і молочної продукції» № 9161 від 31.03.2023.

Водночас реалізація такої ініціативи призведе до відчутних втрат бюджету, які самі розробники оцінюють до 22,35 млрд грн, і навряд чи будуть компенсовані детінізацією ринку молока та молокопродуктів.

Також пропонується застосовувати зазначену норму до всієї номенклатури товарних позицій 0401-0406 УКТ ЗЕД, включаючи й молокопродукти преміумсегменту. Та підтримувати їх за рахунок бюджетних коштів недоцільно, особливо під час війни.

Щодо впливу законопроєкту на «попередження занепаду вітчизняного тваринництва», то зміна ставки ПДВ не покращить результативність виробників, оскільки для них цей податок є нейтральним.

Для деяких виробників молока та молокопродуктів зниження ставки ПДВ може бути взагалі невигідним: оскільки операції з постачання вхідних ресурсів оподатковуватимуться за стандартною ставкою ПДВ.

Модель справляння ПДВ, за якої його вихідна ставка суттєво нижча за вхідну, зумовлюватиме від’ємне значення ПДВ, яке потребуватиме відшкодування з бюджету. Нині така процедура ускладнена й відволікає обігові кошти суб’єктів господарювання.

Більша користь для виробників була б від зниження ставки ПДВ на операції з постачання окремих видів вхідних ресурсів. У такому разі зменшилися б обсяги відволікання обігових коштів на сплату ПДВ у ціні їх постачання.

Зважаючи на низьку еластичність попиту на молочні продукти, важко розраховувати на стримування зростання цін унаслідок зниження ставки ПДВ, особливо у сегменті масмаркету. Зрештою рівень цін визначається ринковими чинниками, зокрема попитом і пропозицією, а також залежить від динаміки цін на виробничі ресурси.

Крім того, зниження ставки ПДВ стосуватиметься й операцій із імпорту, що автоматично зробить імпортні молокопродукти доступнішими та сприятиме зростанню обсягів їх постачань.

У цьому контексті варто враховувати й Меморандум про економічну та фінансову політику між Україною та МВФ від 24.03.2023. Відповідно до нього Україна зобов’язалася утримуватися від заходів, що можуть негативно вплинути на стан держбюджету.

Апелювання до положень базової Директиви Ради ЄС №2006/112/ЄС непереконливі, оскільки не в усіх країнах ЄС постачання агропродукції оподатковуються за зниженою ставкою ПДВ та, головне, відповідні норми мають рекомендаційний характер і обтяжливі для бюджетів європейських країн, які їх застосовують.

Неочевидний і вплив законопроєкту на детінізацію ринку молочних продуктів, адже значна їхня частина виробляється та реалізується особами, які не є платниками цього податку. Крім того, є менш витратні для бюджету інструменти детінізації ринку молокопродуктів. Наприклад, запропоновані в проєкті Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки розвитку виробництва та переробки продукції тваринництва» (№ 7072 від 18.02.2022), розробленого за участі науковців Інституту аграрної економіки. Серед таких інструментів – стимулювання постачань молока-сировини на офіційне молокоперероблення за рахунок виплати відповідної бюджетної дотації зі спеціальним порядком її адміністрування.

Вибіркова ініціатива щодо зниження ставки ПДВ – лише на операції з постачання молока та молокопродуктів – спірна за своєю суттю, бо збільшення доступності вимагають й інші життєво необхідні для населення товари. З огляду на це незрозуміло, чому перевага надається саме молокопродуктам.