Коли бульби картоплі у сховищі втрачають масу, це призводить до зниження прибутків, оскільки зменшується кількість і якість товару. Втрата маси бульб допускається, але зменшення цих втрат є пріоритетом для зберігання як продукції, що призначена для свіжого ринку, так і для насіннєвої картоплі. Умови, в яких зберігається продукція, впливають на інтенсивність її дихання й втрату вологи, особливо на такий показник, як відносна вологість повітря. Правильно підібраний режим вологості збереже вагу та якість бульб.
ВІДНОСНА ВОЛОГІСТЬ
Насамперед слід визначитися з термінами. Відносна вологість (ВВ) — це відношення кількості вологи, яка міститься в повітрі за певної температури, до максимально можливої вологості за тих же умов. ВВ вимірюється у відсотках. За рівня відносної вологості в повітрі 100% може відбутися конденсація водяної пари з утворенням туману, випаданням води.
Отже, ВВ залежить передусім від температури: тепле повітря утримує більше вологи, ніж холодне. Наприклад, щоб встановити ВВ на рівні 90% за температури 8 градусів за Цельсієм, потрібно додати більше вологи до такого ж об’єму повітря, ніж якби температура була бодай на градус нижчою, тобто 7 °С. Слід постійно контролювати відносну вологість повітря та уникати утворення конденсату у сховищі. Наявність води у вентиляційній системі або на стелі над бульбами не свідчить про досягнення бажаного рівня вологості.
Точне вимірювання відносної вологості є важчим, ніж визначення температури повітря. Для цього використовують портативні датчики та датчики, які підключаються до панелі управління. ВВ слід регулярно вимірювати у вентильованому приміщенні, але нижче рівня встановлених вентиляторів та зволожувача. Додатково рівень ВВ вимірюють на вершині кагату або контейнерів, а також визначають ВВ відпрацьованого повітря. Усі ці дані дають змогу вибудувати стратегію підтримання оптимальної вологості у сховищі. Але найважливіший показник — це рівень ВВ у припливному повітрі, яке подається у сховище для зберігання картоплі.
ВПЛИВ ВІДНОСНОЇ ВОЛОГОСТІ НА СТАН БУЛЬБ
Під час зберігання картопля втрачає вагу в процесі дихання та випаровування води з поверхні бульби. Випаровування неможливо повністю зупинити, можна лише уповільнити його за допомогою підтримання високих показників відносної вологості. За дослідженнями американських науковців, відносна вологість у вентильованій камері має становити не менше 90%, оптимально — понад 95% під час зберігання картоплі. За таких умов створюється сприятливе середовище для підтримання бульб у здоровому стані, з низьким рівнем поширення хвороб.
Після збирання врожаю особливо важливим є підтримання вентиляції повітря з високим рівнем відносної вологості. Причина в тому, що після збирання врожаю значна кількість маси втрачається протягом першого тижня. Що вищою є відносна вологість, тим менше вологи випаровують бульби за одиницю часу. Графік ілюструє можливу кількість втрати маси бульбами, якщо картопля зберігається за температури 7 °С та за відносної вологості 80–98%.
ЗВОЛОЖЕННЯ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ
Для досягнення бажаного рівня ВВ використовують системи зволоження секційного типу, обертальні зволожувачі, форсунки високого тиску.
Сучасні сховища мають систему зволоження, яка складається із секційних та додаткових обертачів для досягнення максимальної відносної вологості. Незважаючи на обладнання, яке використовується, критично важливо, щоб воно було у справному стані до моменту збирання врожаю.
Засмічені секції чи спрацьовані елементи системи зволоження обмежують подавання достатньої кількості води для підтримки ВВ. Постачальник послуг вентиляційних систем має перевіряти, калібрувати або замінювати датчики вологості щороку. Основна мета — контроль відносної вологості в сховищі та досягнення високого рівня вологості без надмірної конденсації.
Одним із найважливіших чинників є температура води відносно точки роси повітряної маси. Зволоження не виникає, якщо температура води є нижчою за точку роси. У такому разі водяна пара переходить у рідкий стан і осушує повітря. У більшості сховищ тепло потрапляє до повітря через вентилятори. Це тепло є доступним для випаровування води.
Температура води у зволожувачі має бути вищою, ніж точка роси повітря у сховищі, щоб досягти відповідного рівня вологості. Більш того, вологість у сховищі залежить більше від управління вентиляційною системою, ніж від типу зволожувача.
ВАРІАНТИ ЗВОЛОЖУВАЧІВ
Усі типи зволожувачів, які доступні на ринку, є ефективними, якщо керувати ними та обслуговувати їх у належний спосіб. Під час вибору зволожувача слід більше зважати на простоту управління та обслуговування, ніж на теоретичні показники ефективності системи.
Наприклад, відцентрова система зволоження має механізм, коли вода спрямовується з обертового диска через набір ножів, щоб утворити туман з дрібних крапель. Для цього типу системи потрібне регулярне й доволі часте очищення дисків, ножів та фільтрів насосів від мінеральних відкладень. Такий зволожувач не потребує складного обслуговування, зазвичай він є портативним, має низьку вартість і змінну швидкість потоку.
Система зволоження високого тиску містить високонапірний насос для подавання води до розпилювача. Така система потребує регулярного очищення форсунок та екранів, регулювання ступеня натяжіння ременя та контролю рівня оливи в насосі. Ця система зволоження має відносно низьку вартість і може використовуватися для кількох камер у сховищі одночасно, однак її робота часто супроводжується появою надлишку води на підлозі. Цей недолік можна усунути за допомогою створення підлогового стоку.
Пневматична система зволоження містить у своєму складі компресор для стиснення повітря. У приміщенні пневматичними форсунками під тиском розпилюється вода, дрібні краплі якої, перебуваючи у зваженому стані в повітрі, повністю випаровуються. Випаровування води, яка розбризкується, відбувається за рахунок теплого повітря приміщення. Працівник сховища має регулярно чистити форсунки та екрани, тримати у справному стані компресор, замінювати фільтри для води та стисненого повітря. Хоча такий тип системи передбачає зволоження повітря частками вологи мінімального розміру порівняно з іншими зволожувачами, потрібне належне управління, щоб запобігти відкладенню конденсату на картоплі.
Зволоження припливного повітря у сховищах часто здійснюють за допомогою пристроїв випаровувального типу. Такий зволожувач перетворює воду на потік повітря, з якого вона швидко випаровується, тим самим збільшуючи кількість водяної пари в повітрі.
При цьому інтенсивність зволоження залежить від тривалості контакту води відповідної температури з повітрям. Чим довше повітря і вода контактують, тим більша кількість води випаровується.
Основний принцип роботи пристроїв випаровувального типу такий: повітря проходить з низькою швидкістю через целюлозну сітку, яка змочена водою. Повітря, яке проходить через змочену сітку, вбирає вологу. Зволожувач такого типу практично унеможливлює потрапляння надлишкової води з вентиляційної системи у сховище, що робить можливим використання випарного охолодження у сухих умовах.
Говорить експерт
Андрій Марущак, директор із розвитку бізнесу Van Dijk Techniсs:
— Маючи понад 15 років досвіду роботи із картоплярами як в Україні, так і в Європі та близькому зарубіжжі, можу зазначити, що використання зволожувачів необхідне для картоплі на переробку: для виготовлення чипсів та фрі. Оскільки таку картоплю зберігають за підвищених температур на рівні плюс 7–9 °С, у неї відбувається активне дихання, яке за температури зберігання товарної чи насіннєвої картоплі, що має бути наближена до 4 °С, майже відсутнє (принаймні, дихання бульб за такої температури має значно меншу інтенсивність).
Раніше в Україні картоплю для переробки на чипси та фрі майже не вирощували, оскільки ринок збуту для неї був дуже обмеженим. Останнім часом ситуація змінилася: переробка потроху розвивається, з’являються нові підприємства. Відповідно, актуалізувалася тема щодо зберігання картоплі цього напряму, а відтак постало й питання оснащення сховищ зволожувачами для кращого результату, адже зберігати картоплю для переробки потрібно доволі довго і за високих температур, до отримання бульб нового врожаю. В інших країнах, де працює наша компанія Van Dijk Technics («Ван Дайк Технікс») і де добре розвинений сектор переробки, про цей нюанс знають. Коли там будують сховище під картоплю на переробку, то в комплект обладнання обов’язково входить зволожувач, тоді як у сховищах для столової чи насіннєвої його зазвичай немає.
Щоб обладнання працювало не один сезон, потрібно докласти зусилля та професіоналізм, які приходять із досвідом. Тож перед укладанням договору з постачальником обладнання для зберігання картоплі (як і для інших овочів або ягід) раджу переконатися, що компанія має достатній досвід роботи, від 10 років, із голландськими компаніями, які є піонерами у зберіганні. Не менш важливо, щоб постачальник протягом тривалого часу виконував подібні роботи та спеціалізувався на них, а не на простих комерційних системах охолодження. Також не зайвим буде поїхати в інші господарства, поспілкуватися з людьми, які мають камери зберігання. Крім того, варто поцікавитися про відсоток втрат за сезон зберігання у 6–8 місяців. У своїй роботі ми намагаємося максимально врахувати особливості наших клієнтів і розробити проєкт так, щоб він приносив максимальну користь і швидко окупився. Ми не радимо встановлювати додаткове обладнання (ті самі зволожувачі) там, де воно не потрібне.
Безпосередньо наша компанія не займається будівництвом, але ми можемо порекомендувати параметри сховища або надати підрядників, що мають досвід виконання таких робіт, відповідно до умов і стандартів.
За матеріалами: Relative Humidity: A Key to Successful Potato Storage, University of Idaho
Плантатор
