Про соняшник та олію вже казано-переказано. Втім, інтриг та непередбачуваних ринкових колізій вистачає: нетипове зростання цін і зміна стратегії закупівель імпортерів, очікування нових рекордів і світова кон’юнктура. Піднімемо завісу і поділимося інсайдами провідних експертів Причорноморського регіону та світу, що пролунали під час онлайн-конференції Fat-and-Oil Industry.
Попри те, що більшість експертів очікувала на рекордне виробництво соняшнику в Україні, Причорномор’ї та світі, ціни впевнено утримували високу планку — як то кажуть, досвід навчив скептично ставитися до прогнозів. Утім, що менше залишалося до початку сезону-2021/22, перспективи рекордного валу ставали дедалі реальнішими. Та, попри активізацію збирання в умовах посушливого жовтня, новий врожай і надалі дорожчав: 18,3-20,5 тис. грн/т СРТ з ПДВ (+3–4,5 тис. грн/т, або +22–28% до стартових цін). Пропозиції олії з глибоководних портів України з постачанням у листопаді — грудні переважно становили 1400–1450 дол./т FOB. Хоча це помітно нижче за цінові максимуми 2020/21 МР — понад 27 тис. грн/т СРТ та понад 1700 дол./т FOB у березні 2021 року. Усвідомлюючи, що ціна може надалі ще більше вирости, агровиробники допоки стримують продажі. Та чи мають рацію? Як то кажуть, час покаже…
Завдяки суттєвому розширенню посівних площ і більш високій врожайності урожай соняшника цьогоріч може бути для України рекордним — 16,6 млн тонн (за оцінками аналітиків «АПК-Інформ»), що на 21% вище за показник 2020 року. Втім, є й більш оптимістичні прогнози (17+ млн тонн). Виробництво соняшникової олії в Україні в 2021/22 МР також може досягти рекордних позначок — 7,1–7,2 млн тонн (за оцінками «АПК-Інформ» та асоціації «Укроліяпром»), що майже на чверть перевищить показник попереднього сезону. З виробленого обсягу приблизно 6,55– 6,7 млн тонн соняшникової олії буде відвантажено на експорт. Це помітно вище за результат 2020/21 МР, за підсумками якого Україна експортувала близько 5,3 млн тонн продукту.
Малоактивне надходження пропозицій соняшнику від фермерів може й надалі обмежувати виробництво олії і стати причиною кволого експорту у найближчі місяці. Зокрема, у вересні було вироблено лише 452 тис. тонн олії (мінімальний показник з 2018/19 МР), її експорт з України, що у вересні-жовтні скоротився на 14% (до 2020 року). З одного боку, це надає підтримку цінам, а з другого — негативно позначається на привабливості і конкурентоздатності вітчизняного продукту. Приміром, на останньому тендері єгипетського GASC була закуплена російська олія, а пропозиції від України взагалі не надходили. Щоправда, з початку нового сезону до Єгипту вже відвантажено 24 тис. тонн української соняшникової олії, тоді як за такий період двох попередніх сезонів — лише 1,3 і 3,5 тис. тонн відповідно.
Звісно, сезон на се зон не схожий: 2020/21 МР до Єгипту експортували 30 тис. тонн, а 2019/20 МР — 124 тис. тонн олії. За підсумками 2020/21 МР, найбільше олії закупив Півден ноАзіатський регіон — 1,6 млн тонн, з яких 1,57 млн тонн поставлено до Індії. На другому місці Європейский Союз (1,4 млн тонн; 0,5 млн тонн відвантажено до Нідерландів), на третьому — Східна Азія (1,1 млн тонн; 1,08 — до Китаю).
Індія засмакувала олію
У 2021/22 МР споживання рослинних олій в Індії очікується на близькому до максимального рівні. Цілком імовірно, що найближчими роками країна нарощуватиме обсяги імпорту такої продукції.
У вересні п.р. Індія збільшила імпорт соняшникової олії до максимуму за останні 4 місяці — до 180,6 тис. тонн (за даними Solvent Extractors’ Association), що майже втричі перевищує показник вересня 2020 року (66,7 тис. тонн). Найбільші обсяги олії було відвантажено з України (70,3 тис. тонн).
«Ми очікуємо, що поточного сезону споживання рослинних олій в Індії досягне 22,6 млн тонн, що істотно вище за торішні 21,7 млн тонн, а також близько до рекордних 22,7 млн тонн у 2018/19 МР. Також ми прогнозуємо зростання імпорту олій до країни на 0,5 млн тонн рік до року — до 14 млн тонн, з яких соняшникова олія становитиме 2,4 млн тонн (+0,5 млн тонн), соєва — 3,2 млн тонн (+0,3 млн тонн), пальмова — 8,4 млн тонн (–0,3 млн тонн)», — повідомив президент Sunvin Group Сандіп Баджоріа.
Експерт зазначив, що з прогнозованих 2,4 млн тонн імпорту соняшникової олії на українську продукцію припаде 1,75 млн тонн (+0,3 млн тонн), на російську — 400 тис. тонн (+155 тис. тонн) і на аргентинську — 50 тис. тонн (+15 тис. тонн). Окрім цього, експерт очікує на зростання поставок соняшникової олії до Індії не лише поточного сезону, але і в 2022/23 МР — до рекордних 2,75 млн тонн.
Разом із цим він підкреслив намір уряду Індії підвищити внутрішню пропозицію рослинних олій. Тож найближчі 5 років влада країни вживатиме серйозних заходів для досягнення поставленої мети. За підрахунками С. Баджоріа, річний імпорт рослинних олій до Індії в найближчі 10 років не перевищить 16 млн тонн.
ЄС нарощує виробництво
Валовий збір соняшнику в Євросоюзі поточного сезону досягне 10,5 млн тонн, що значно вище за минулий показник (8,9 млн тонн). Тож обсяги переробки можуть стати рекордними (9 млн тонн, за оцінками Oil World). Найбільший приріст урожаю прогнозують у Румунії — до 2,96 млн тонн (+43% на рік), а також у Франції — до 1,9 млн тонн (+18%), Болгарії — до 2,01 млн тонн (+16%) і Угорщині — до 1,8 млн тонн (+8%). За прогнозами, обсяг імпорту країнами ЄС за останні 3 сезони може стати мінімальним — лише 0,62 млн тонн (через зниження обсягів закупівель олійної з Росії). Окрім цього, це сприятиме збільшенню експорту соняшнику з ЄС до максимуму за останні 8 років — 750 тис. тонн (+14% на рік).
І хоча експорт соняшнику у вигляді сировини з України невеликий (53 і 191 тис. тонн за підсумками 2019/20 і 2020/21 МР), все ж нарощування власного виробництва в країні-імпортері — доволі тривожна звістка.
Перспективи азійського вектора
Політика ЄС щодо деяких ЗЗР, зокрема історія з хлорпірифосовмісними препаратами, спонукає Україну переглядати експортну стратегію. «Ми розуміємо, що на нас чекає дуже велика дискусія з виробниками насіння соняшнику щодо відповідності вимог, — зазначив заступник міністра економіки України — торговий представник України Тарас Качка. На його переконання, найближчими роками Україна перейматиметься збереженням своїх позицій на світовому ринку, враховуючи глобальні тренди та запити окремих держав і союзів.
У таких умовах надзвичайно важ ливою є переоцінка ролі постачальників жирів та олій у Центральноазійському регіоні. За словами посадовця, діалог із центральноазійсь кими країнами, а також із країнами Закавказзя свідчить про те, що зростає інтерес до більш стабільних відносин з українськими постачальниками олійножирової продукції. Він вважає, що велику увагу буде приділено не лише найбільшим покупцям ПівденноСхідної Азії, а й тим ринкам, які за масштабами менші, але в реальності є не менш важливими для України.
Високоолеїновий потенціал
Якщо говорити про такий перспективний і преміальний сегмент, як високоолеїнову соняшникову олію, то, на думку багатьох експертів, він не зазнав відчутного негативного впливу пандемії COVID-19 минулого сезону. «Виробництво високоолеїнової соняшникової олії в країнах ЄС у 2020 році зростало на 25% рік, тоді як у країнах Причорномор’я обсяги скоротилися на 18% через низьку врожайність в Україні, попри розширення посівних площ під культурою на тлі привабливої ціни для виробників», — поділився Фабріс Турон, старший експерт з ринку олійних, рослинних олій і жирів FAT & Associés.
Попри сезон високих цін, українські компанії були змушені реалізувати високоолеїнову соняшникову олію зі значним дисконтом. У 2020/21 МР її вдалося експортувати 429 тис. тонн (підрахунки «АПК-Інформ»), що лише на 5% менше, ніж минулого сезону. Однак надалі експортний потенціал може знизитися ще на 7% — до 400 тис. тонн. Серед основних імпортерів — ЄС, щоправда вже не 47%, а лише 40% (близько 170 тис. тонн, чи -20%). Разом із тим зріс попит на причорноморську високоолеїнову олію з боку країн Азійсько-Тихоокеанського регіону. Її, зокрема, активно купує Китай (у сезоні-2020/21 — рекордні 86 тис. тонн (+14%).
Соєвий чинник
Впливають на ситуацію і суміжні ринки. Зокрема, виробництво соєвих бобів у США буде близьким до максимального, а урожай у Бразилії очікується на рекордно високому рівні. Прогнозується й деяке відновлення обсягів валового збору сої в Аргентині.
«Слід враховувати вплив ЛаНінья. Якщо в грудні він посилиться, то виробництво соєвих бобів в Південній Америці постраждає. На поточний момент погодні умови в цьому регіоні сприятливі», — зауважив віце-президент StoneX Group Метт Аммерманн.
Експерт зазначив, що поточний попит Китаю на соєві боби нижче очікуваного через низький рівень маржинальності переробки олійної в країні.
«У вересні-січні США зазвичай є основним постачальником сої до Китаю, однак у поточному сезоні КНР змушена закуповувати більше бразильської олійної, — уточнив він. — Китайські покупці контрактують її з постачанням в листопаді-грудні, тоді як експортні продажі американської сої з початку поточного сезону практично в два рази нижче за торішні».
Безмежні обрії?
Як кажуть експерти, в поточному сезоні помітно змінюються шаблони торгівлі. І, судячи з усього, попит, конкуренція і бар’єри будуть головними викликами для ринку. Відкритим залишається і питання якості зерна, так само, як об’єктивні причини такого істотного зростання цін в сезоні, що завершився, і збереження цього феномену в 2021/22 МР. Наразі потужні переробники готові платити більше за 20 тис. грн/т СРТ за соняшник з олійністю 50+%.
Попри приріст площ під соняшником (+5%) і врожайності (+16%), подальше зростання виробництва культури в Україні може бути значно обмежене. Є й думки, що посівні площі під олійною в Україні вже досягли свого максимуму. За умови інтенсивного виробництва підвищення усвідомленості в сільгоспвиробництві і застосування правильної сівозміни може обмежити подальше розширення площ сівби під соняшником. Утім, не сам урожай.
Цьогоріч урожай соняшнику в При чорноморському регіоні (зокрема, в двох основних країнах-виробниках Україні та Росії) може досягти рекордних 32 млн тонн, що майже на 20% вище за врожай 2020 року. Це стримуватиме ціни від активного зростання в короткостроковій перспективі. Свої корективи вноситимуть переоцінки імпортного попиту на тлі ситуації на суміжних ринках, обмеження (зокрема, експортне мито, що діє в РФ), а також подальший перебіг подій на ринку енергоносіїв. І хоча через низку чинників рентабельність виробництва соняшнику в Україні таки й може знизитися, та у порівнянні з іншими культурами ситуація не така вже й патова.
AgroTimes
