Білокрилки належать до ряду напівтвердокрилих (Hemiptera) родини білокрилок (Aleyrodidae). У Польщі налічується 18 видів білокрилок, з яких три чужі (інвазійні): Bemisia tabaci, Trialeurodes vaporariorum та Massilieurodes chittendeni. Білокрилка капустяна Aleyrodes proletella є місцевим видом. Вперше була зафіксована в Польщі в 1930-х роках, але до 2014 року не становила загрози для хрестоцвітих, про що свідчать бібліографічні дані. У Німеччині вона була зафіксована значно раніше як шкідник капустяних, головним чином грюнколю (капусти кале). Підвищена загроза для хрестоцвітих культур пов’язана з глобальним потеплінням, оскільки білокрилка –– це теплолюбний вид.
Мета цього дослідження –– надати найважливішу інформацію про шкідника, яка допоможе правильно ідентифікувати та обмежити його кількість за вирощування капустяних культур.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ
Спостереження за появою білокрилки в Польщі на капустяних культурах проводилися у 2015 році на плантаціях, розташованих на Люблінській височині, Мазовецькій низовині, Великопольсько-Куявській низовині та Поморському поозер`ї. Спостереження охопили 8 видів овочів родини капустяних, таких як: броколі (Brassica oleracea var. Botrytis italica), грюнколь (Brassica oleracea convar. Acephala var. Sabellica), цвітна капуста (Brassica oleracea var. Botrytis), брюссельська капуста (Brassica oleracea var. Gemmife.), білоголова капуста (Brassica oleracea var. capitata f. alba), червоноголова капуста (Brassica oleracea var. capitata f. rubra), пекінська капуста (Brassica pekinensis) та савойська капуста (Brassica oleracea var. sabauda) разом із сортами й гібридами. Листки, заселені білокрилкою, рандомізовано збирали в полі й транспортували до лабораторії, де в рідині Хойєра готували стійкі препарати для мікроскопа. Вид білокрилки визначали під стереоскопічним мікроскопом Nikon Eclipse 80i, а також за допомогою фотографій, зроблених камерою Nikon DF-Fi1 зі збільшенням 80, 200 та 400×, залежно від потреб.
ГЕОГРАФІЧНИЙ РОЗПОДІЛ
Білокрилка капустяна є європейським видом, але поширилася по всьому світу. Відома у багатьох європейських країнах (Австрії, Великій Британії, Чехії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Угорщині, Італії, Польщі, Іспанії, Швеції, Швейцарії), в Африці, Азії (в Росії й на Тайвані), Австралії, в Південній Америці (Бразилії), а з 1993 р. вона відома і в північно-східних штатах США. Така широка територія присутності свідчить про високі адаптаційні можливості білокрилки: вона добре пристосовується до кліматичних умов.
У Польщі Aleyrodes proletella зустрічається в природному середовищі у 20 фауністичних регіонах, за винятком східних Судетів, східних Бескидів, Тшебницького узгір’я і Татр. Виробники овочів сигналізували про неї як про шкідника хрестоцвітих на брюссельській та цвітній капусті в 2014 році на Люблінській височині, а також на броколі в Мазовецькій низовині. Спостереження, проведені у 2015 р., дозволили констатувати її широке та численне поширення в кількох регіонах.
РОСЛИНИ-ГОСПОДАРІ
Білокрилка капустяна –– це багатоїдна комаха. Колонізує багато видів рослин, що належать до 12 ботанічних родин. Основними рослинами-господарями є рослини виду Brassica, переважно савойська, брюссельська, цвітна капуста, броколі та грюнколь, що підтвердили спостереження.
Білокрилка капустяна альтернативно селиться на брукві, ріпі та гірчиці. У Польщі трапляється в дикій природі на дикорослих рослинах декількох ботанічних родин: на чистотілі (Chelidonium majus), на городній капусті (Brassica oleracea), на молочаї мигдалолистому (Euphorbia amygdaloides) та грушанці зеленоцвітній (Pyrola chlorantha). Серед них найпоширеніше та наймасовіше з’являється на чистотілі.
У Європі білокрилка капустяна відома як шкідник білоголової капусти в Італії, як шкідник білоголової, цвітної, брюссельської капусти, броколі, грюнколю, брукви та ріпи у Великобританії. Загроза для вирощування капустяних актуалізувалася після 2000 року, особливо для грюнколю.
У 2015 році під час вирощування хрестоцвітих було виявлено численні колонії білокрилки капустяної на броколі гібриду Парфенон F1, меншою мірою –– на Монако F1 та Монфлор F1. Велика кількість шкідника спостерігалася на грюнколю Рефлекс F1, савойській капусті Байкал F1 та на цвітній капусті Берінг F1, Монако F1, Рафт F1, при цьому меншою мірою заселенні були Ґоган F1 та Графіті F1.
Нечисленні особини були присутні на пекінській капусті Ендуро F1, білоголовій Валіта F1, а також іноді на червоноголовій і пекінській Білко F1. Відмінності в уразливості 7 різновидів цвітної капусти щодо білокрилки капустяної досліджували Муньїз та Небреда у 2003 році. Вони констатували, що найбільш освоєними нею були рослини гібридів Пікассо F1 (97,3%), Мейфер F1 (75,4%) і Матра F1 (67,5%), найменше –– рослин гібридів Фремонт F1 (47,3%) та Наутілус F1 (46,8%).
До рослин-господарів не належать рослини з родини гарбузових.
ШКОДОЧИННІСТЬ
Личинки й дорослі особини живляться на нижньому боці листя. Відмінності в ступені пошкодження рослин обумовлені фізичними бар’єрами, такими як: твердість листя, товщина воску або щільність волосків; а серед хімічних бар’єрів виділяють антифіданти (речовини, які пригнічують живлення комах) та репеленти, а також токсичні субстанції. Окрім зменшення кількості та погіршення якості врожаю, рослини забруднюються яйцями й личинками, а також великою кількістю медвяної роси (виділяється дорослими особинами та личинками під час живлення), на якій розвиваються сажкові гриби.
ОПИС ШКІДНИКІВ
Дорослі особини мають довжину приблизно 1,5 мм з розмахом крил близько 3 мм. Голова і тулуб темні, черевце жовтувате і покрите білим восковим порошком. Крила мають одну центральну лінію, а на кожному передньому крилі є дві темні плями. Крила в стані спокою злегка віддалені одне від одного (фото 1). Ротовий апарат колючо-сисного типу: всередині хоботка заховані довгі стрижні, якими він проникає в тканину флоеми і висмоктує сік, багатий вуглеводами. Яйця мають довгасто-овальну форму з придатком, комаха відкладає їх у тканину після того, як проб’є лист яйцекладом, і закріплює липкою речовиною, що виділяється із цементної залози. Яйця розташовані вертикально по колу або півколом на нижньому боці листя. Спочатку вони світлі та прозорі, але через кілька днів темніють, і всередині видно лише жовті плями.
У циклі розвитку є чотири личинкові стадії. Незалежно від стадії личинки овальні, злегка опуклі, білого кольору, а все тіло покрите шаром воску. Перша личинкова стадія прозора з жовтуватим відтінком, має три пари функціональних ніжок, за допомогою яких переміщується по листу (ніжки довгі, як вусики), а також має бокову і хвостову щетину.
Другий личинковий етап трохи довший, личинка в цей період має три пари бокових щетинок, ніжки –– короткі й нефункціональні, а вусики –– прямі.
Третій личинковий етап значно довший, вусики сильно викривлені у формі літери U, широкі в основі, звужуються до верхівки і не перекривають передні ніжки.
На четвертій стадії личинка має вусики прямі або злегка зігнуті, рівномірно широкі, вони перекривають передні ніжки, очі –– червоні. На спинному боці останнього сегмента черевця личинок є анальний апарат, який збирає надлишки вуглеводів, відфільтрованих із рослинного соку. Після утворення краплі язичок цього апарату викидає їх на 2 см. На останній стадії личинка має червоні очі, вона набагато товща, ніж решта молодших личинок, і має основні морфологічні особливості, корисні для ідентифікації видів.
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ
Самки визначаються за зовнішнім виглядом. Самка білокрилки капустяної, на відміну від білокрилки тепличної (фото 1С), має темні плями на крилах (фото 1А). У мікроскопічному зразку діагностичною рисою, яка відрізняє білокрилу капустяну від білокрилки тепличної, є зовнішній вигляд цементної залози, що виділяє клейку рідину для прилипання яєць до листа, а також вигляд щетини, розміщеної на генітальному апараті.
Діагностичною рисою лялечки білокрилки капустяної є її вигляд (фото 1Б): вона не має довгих щетинок, як лялечка білокрилки тепличної (фото 2С).
БІОЛОГІЯ ШКІДНИКА
Протягом року з’являється 4–5 поколінь, а одне покоління розвивається протягом 3–4 тижнів залежно від температури. Самки зимують на нижньому боці листя, переносять температуру навіть до -18 °C.
Самки відкладають яйця з середини травня по вересень. Через 7–12 днів із яєць вилуплюються личинки і проходять 4 стадії розвитку. Розвиток окремих личинкових стадій займає близько 10 днів. На четвертій стадії личинки набагато товщі за личинок молодших віків і не харчуються. Влітку дорослі особини подорожують на невеликі відстані і збуджуються від довжини хвилі зелено-жовтого світла (500–600 нм). Восени самки, які діапазують, можуть підніматися на висоту до 40 м і долати довші відстані, навіть більше 2 км, якщо температура становить понад 9 °C. Час розвитку личинкових стадій скорочується зі збільшенням температури. Найменший темп розвитку мають яйця, а найбільший –– личинки другої стадії. Тепловий поріг розвитку яєць становить 10 °C, четвертої личинкової стадії –– 10,4 °C, але значно нижчий він для личинок першої стадії (7,3 °C), другої і третьої стадії (5 і 6,5 °C відповідно).
ПРИРОДНІ ВОРОГИ
Білокрилка має найрізноманітніших хижаків та паразитів, переважно паразитичних перетинчастокрилих. Найбільш перспективною в біологічній війні є енкарзія формоза з родини наїзників (Aphelinidae) та представник родини сонечкових Clitostethus arcuatus, який поїдає обох дорослих особин і личинок білокрилки.
Особливо корисною може бути енкарзія формоза, яка живе в природному середовищі (E. tricolor та E. inaron), і паразитичні оси Euderomphale chelidonii з родини Eulophidonia, вирощені на лялечках білокрилки капустяної, зібраних з трави чистотілу.
ПРОФІЛАКТИКА
Основний спосіб зменшення поширення білокрилки капустяної –– знищення бур’янів (рослин-господарів як джерела шкідника) на сільськогосподарській ділянці та в її околицях. Для вирощування слід відбирати гібриди, стійкі до колонізації білокрилкою.
Результати дослідження вказують на те, що найменш чутливою до білокрилки є червоноголова капуста сорту Кабеза Негра (тривалість розвитку покоління становить 34,6 доби, а відсоток колонізованих рослин –– 23,6%). Серед сортів броколі найкоротший цикл розвитку був на гібриді Агріпа F1 (19,3 дня), а найдовший –– на гібриді Навона F1 (27 днів), що визначало відсоток колонізованих рослин (відповідно 90,5 та 59,1%).
Іншим елементом профілактики є сівозміна, тобто підтримка щорічної перерви у вирощуванні рослин, на яких добре розвивається білокрилка капустяна. Також можна зменшити чисельність шкідника, видаливши листя з великою кількістю яєць та личинок, тим самим запобігаючи масовій появі дорослих особин.
МЕТОДИ МОНІТОРИНГУ
Дорослих особин найкраще контролювати на жовтих клейових стрічках, розташованих приблизно на висоті 1 м над землею.
ХІМІЧНА БОРОТЬБА
Хімічні речовини в основному вбивають дорослих особин і молодих личинок, до них стійкі яйця, старші личинки та лялечки. Для боротьби слід застосувати серію обробок, що знищують дорослих особин, аби запобігти відкладенню яєць та личинок самками і їх дозріванню.
Є два варіанти: боротьба з білокрилою капустяною під час вирощування розсади шляхом поливу її системними препаратами, що містять, наприклад, імідаклоприд чи тіаметоксам, або (другий варіант) обприскування розсади після висаджування на ділянці препаратами, що містять флонікамід або спіротетрамат.
Після 2000 р. у Великій Британії спостерігалася стійкість білокрилки капустяної до піретроїдів, переважно до лямбда-цигалотрину та меншою мірою до дельтаметрину, циперметрину і біфентрину. Нині для боротьби з білокрилкою капустяною рекомендовано використовувати в схемах захисту препарат Мовенто 100 SC (спіротетрамат) у дозуванні 0,75 л/га у вигляді обприскування, максимально до двох разів на сезон з інтервалом не менше 14 днів.
Доведено, що вік рослини визначає інтенсивність появи шкідників. Найбільш чутливі рослини на стадії 6 справжніх листків, що відповідає 6-тижневому саджанцю рослин капустяних, а 12-тижневі та старші рослини мають найвищу стійкість. Тому хімічну боротьбу слід починати одразу після висаджування розсади в поле, бажано до 5–7-го тижня росту рослин.
Джерело: Gabriel S. Łabanowski. Mączlik warzywny –– Aleyrodes proletella (l. 1758) –– szkodnik warzyw kapustnych w polsce // Zeszyty Naukowe Instytutu Ogrodnictwa 2015, 23: 49-61.
Плантатор
