Проти інфекційного ринотрахеїту та вірусної діареї у ВРХ розробляють вакцини нового покоління

Для боротьби з інфекційним ринотрахеїтом та вірусною діареєю у великої рогатої худоби використовують живі та інактивовані, моно-, бі- й комплексні вакцини. Крім того, тривають інтенсивні дослідження з розроблення субодиничних і рекомбінантних вакцин.

Субодиничні вакцини належать до вакцин другого покоління. Це – препарати, отримані на основі очищеного білка оболонки вірусу, яка містить головні антигенні детермінанти, відповідальні за індукцію в організмі щеплених тварин протективних вірусонейтралізаційних антитіл.

Але однією з головних проблем виробництва субодиничних вакцин є вихідна вірусна сировина. Для їх виготовлення потрібен високий ступінь концентрування антигену, що своєю чергою призводить до низької рентабельності виробництва.

Рекомбінантні вакцини базуються на введенні вектора із вмонтованим геном іншого вірусу, що кодує його протективні білки.

Сьогодні найбільшого практичного успіху досягнуто з вірусом вісповакцини як рекомбінантного вектора. Цей вірус має великий геном із різними ділянками, у які можуть бути вмонтовані чужорідні гени без серйозного порушення здатності вірусу до реплікації. Їх зачисляють до вакцин третього покоління.

Рекомбінантні векторні вакцини суміщають позитивні якості живих та інактивованих вакцин.

Під час реплікації в організмі рекомбінантного вірусу з вмонтованим геном на поверхні клітин експресуються відповідні глікопротеїни, внаслідок чого виникає розвиток як гуморального, так і клітинного імунітету, на відміну від субодиничних вакцин, що індукують тільки гуморальну імунну відповідь.

Однак субодиничні та рекомбінантні вакцини мають кілька вад, зокрема високу собівартість у промисловому виробництві, недостатню імуногенність проти цільновіріонних і залежність від якості ад’юванту.

Нагадаємо, весною тваринницькі приміщення обробляють інсектицидами від комах.