На що звертати увагу за використання живих вакцин проти інфекційного ринотрахеїту та вірусної діареї у ВРХ

Живі вакцини (вірус-вакцини) проти інфекційного ринотрахеїту (ІРТ) та вірусної діареї (ВД) у великої рогатої худоби виготовляють з атенуйованих штамів вірусів.

Вірус-вакцини мають низку переваг над іншими типами вакцин завдяки індукції швидкої імунної реакції, утворення місцевого імунітету на слизових оболонках і відносно довгої тривалості імунної відповіді, яка наближена до післяінфекційної.

Широке застосування живих вакцин зменшило кількість захворювань на ІРТ та ВД, але виникли інші проблеми. Зокрема, такі щеплення можуть призвести до появи клінічних симптомів захворювання, аборту, вірусоносійства та виділення вірусу від вакцинованих із наступним інфікуванням нещеплених тварин.

Установлено, що вакцинний вірус ІРТ може перебувати в організмі щеплених тварин і виділятись у зовнішнє середовище від 16 діб до трьох місяців після вакцинації. Тому не можна допускати контакту невакцинованих тільних корів із тваринами, щепленими живою вакциною.

Особливо тривало й часто вакцинні віруси ІРТ та ВД виділяються зі спермою щеплених биків. Описано випадки, коли щеплення биків живою вакциною проти ІРТ призводило до виділення цього вірусу зі спермою протягом кількох місяців після вакцинації.

Недоліком живих вакцин є також здатність вакцинного вірусу ІРТ та ВД до персистенції. Так, у Бельгії виявили, що жива вакцина проти ІРТ, негативна за глікопротеїдом Е, може призводити до латентної інфекції у телят.

Крім того, і вакцинні, і польові штами вірусу ІРТ та ВД спричиняють імуносупресію у ВРХ, унаслідок чого підвищується їхня сприйнятливість до інших збудників і виникають змішані інфекції.

Також живі вакцини проти ІРТ та ВД можуть уражувати яєчники корів, знижують якість сперми в биків. До того ж треба враховувати можливість інтерференції імунної відповіді на інші вакцини.

Як повідомлялося, коронавірус ВРХ не передається людині.