Тваринництво
Головне:
Точка зору

Якість чорноземів можуть забезпечити молочнотоварні ферми

Олена Жупінас
керівник проєкту «Гуртовий збут молока» Асоціації виробників молока

Для великих молочних ферм гостро стоїть питання власності землі. Вони годують своє поголів’я із земель, які орендують у пайщиків.

І яким чином завтра пайщик вирішить розпорядитися своєю ділянкою, незрозуміло. Можливість купити цю землю є найголовнішою для великотоварних ферм.

Так, маленька сімейна ферма розраховує на власну землю – ті паї, які її члени не здали в оренду, залишили собі під пасовище, під грубі корми. Тому корів на такій фермі годують із землі, яка належить власникам, їхнім родичам. Для сімейних ферм гострішим питанням є не земельне, а дотримання технологій, годівлі, що дасть можливість підвищити надої, покращити якість і безпечність.

У великотоварних ферм ці моменти якраз вже відпрацьовані, тому вони можуть демонструвати і більші показники по надоям. Так, середній показник по Україні 6 тис. л на рік від однієї корови, а на підприємствах, які входять до Асоціації виробників молока, він – 8,8 тис. л, а в лідерів – до 10 тис. л. У великих молочних ферм нема проблем із безпечністю молока, бо все воно – екстраґатунку.

Питання землі загострилося з березня цього року, коли активно почали говорити, що восени стартує ринок землі. Аграрії на це відреагували швидко – скороченням поголів’я ВРХ. Раніше це питання теж мусувалося, але без конкретних дат. Мораторій на продаж землі переносився з року в рік…

Фермери готувалися до відкриття ринку землі, розуміючи, що використовувати землю правильно буде лише її власник. Наші тваринники беруть землю в оренду на довгий термін: адже вкладаючи мільйони у молочну ферму, треба не лише їх повернути, а й щось заробити.

Тому власники молочнотоварних ферм найкраще піклуються про землю. У них є гній, який вони вносять на угіддя. Показники родючості земель у тих фермерів, які займаються молочним скотарством, найкращі в Україні.

Тому ми не можемо втратити цю галузь. Ми забуваємо, що якість наших чорноземів погіршується через брак органіки, яку можуть забезпечити якраз молочнотоварні ферми. У подальшому ситуація буде лише ускладнюватися.

Передусім нам потрібно затвердити відповідальність орендаря за стан земель. Якщо ти взяв цю землю з певними показниками, то маєш і віддати її з такими ж показниками. Хоча апріорі – покращити. І це – один із стимулів розвивати молочне скотарство.

На мою думку, треба розробляти не лише механізми продажу, а й правильної оренди землі. Вона ж не буде вся продана. Якщо подивитися на результати опитувань пайовиків, не всі з них готові продавати свої ділянки.

Я гадаю, що розроблення законодавства стосовно цінності земель, відповідало б як потребам пайщиків, так і держави. Поки що ми стоїмо на самому початку такої роботи, розуміючи, що все, що стосується землі, вимагає нового бачення.

Журнали