Велика кількість невеликих елеваторів дозволить максимально зберегти галузь
Багато елеваторів у регіонах, де наразі ведуться активні бойові дії, за своїми технологіями та регламентаментами не пристосовані до тривалого зберігання зерна. Навіть коли зерно притримували, його все одно рухали внаслідок відвантаження іншої партії. Тому умовами успішного функціонування таких елеваторів є постійний рух зерна, яке заходить й виходить з підприємства.
Наразі деякі підприємства на Сході України знаходяться під окупацією. Наприклад, на одному з елеваторів залишилося понад половини зерна й там є перебої з енергопостачанням.
За моєю інформацією, активного вивозу зерна з окупованих підприємств не спостерігається. При цьому окупанти не дають проводити заходи оздоровчого характеру. Для соняшника це вкрай загрозливо, адже наслідками можуть бути не просто втрати зерна, а й його самозагоряння. Проте я впевнений, що на 80% підприємств цього не відбудеться, адже на момент повномасштабного вторгнення військ рф до України зерно визріло й законсервувалося, тобто стало відносно біологічно стабільним. Якби бойові дії активізувалися восени чи взимку, зерно потребувало би значно більшого нагляду й проведення відповідних заходів зі зберігання.
Звісно, пошкодження певного відсотка зерна все ж буде.
На окупованих територіях працівники не мають доступу до підприємств, тому в елеваторників немає можливості проводити технологічні операції, в тому числі зробити елементарне перекидування.
А навіть там, де є доступ й ведуться активні бойові дії, працівники лише можуть оглянути елеватор. При цьому вони не мають можливості проводити регламентні роботи: дослідити силоси чи напільні склади всередині, оглянути крівлі, провести ремонти тощо. Тому наразі регламент з догляду та біологічного оздоровлення зерна на підприємствах Лівобережної України через війну жорстко порушений.
В зерновій сфері усі кадри креативні й мають професійний досвід швидкого реагування на локальні ситуації. Проте, на елеваторах зі звільнених територій першочергово потрібно не допустити ущільнення зернових мас, які могли утворитися внаслідок самозігрівання зерна, провести заходи з боротьби зі шкідниками й максимально убезпечити його від впливу опадів. Також потрібно забезпечити переміщення зерна всередині підприємства й його розпушування.
Раніше елеваторники боролися із самозігріванням, користуючись моментом відвантаження зерна на підприємство, що по суті є його точковим освіженням.
Звісно, підприємства намагаються відвантажувати зерно автівками та залізницею. Наразі більш-менш активізувалися Сумщина та Чернігівщина. Але ж ми розуміємо, що десь пошкоджено залізничні гілки, десь зруйновані дороги, та й в багатьох техніка або пошкоджена, або її відібрали окупанти…
Враховуючи скорочення логістичних потужностей в умовах війні, на підприємствах, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях або де ведуться активні бойові дії, якість близько 10-15% зерна знизиться. І це за умови, що війна завершиться прямо зараз. Якщо ж бойові дії продовжаться до літа, шкідники зроблять свою справу й ми нічого не зможемо вдіяти підручними засобами. Відповідно піде різке падіння якості та об’єму зерна.
До війни усі учасники ринку намагалися стати елеваторними монстрами. Зараз підприємства воліють бути більш локальними й будуватимуть елеватори з мінімальним зберіганням й максимальною швидкістю приймання та відвантаження зерна. Такі потужності потребують мінімальних інвестицій й дозволяють грати «в швидку». Бо, наприклад, якщо підприємство має потужності на 500 тис. тонн й його знищить ворог, фактично регіон залишиться без можливості зберігати зерно. Тому наразі потрібно багато невеликих підприємств, це дозволить максимально зберегти елеваторну інфраструктуру.