В Україні створено нерівні умови реєстрації для сортів іноземної та вітчизняної селекції
Протягом 9-10 років ми маємо в Україні шалену експансію іноземних сортів пшениці сорти з дуже високим генетичним потенціалом. Відомі й не дуже іноземні селекційно-насіннєві компанії наступають на п’яти вітчизняним селекціонерам, агресивно просуваючи свою селекцію: пропонують привабливі пропозиції та постійний супровід менеджерів – саме ці якості майже відсутні в українських інститутах.
Така конкуренція стимулює вітчизняних селекціонерів працювати ефективніше та на випередження, переорієнтовуватись на створення сортів, що є генетично стійкими до стресових чинників довкілля.
Порівнюючи сорти вітчизняної селекції й іноземні, можна чітко стверджувати, що за рівнем витривалості до посухи та спеки, високої морозостійкості та зимостійкості сорти нашого інституту є неперевершеними і жодними чином не поступаються сортам-іноземцям.
Позитивні зміни відбулися й на кінцевому етапі передачі сортів виробникові: все частіше ми пропагуємо не просто сорт, а й надаємо супровід до нього з технологією його вирощування, з характеристиками плюсів і мінусів. Тобто використовуємо поведінку наших іноземних колег.
У той же час, на етапі реєстрації сорти опиняються у нерівних умовах. Так, спостерігається тенденція, коли реєстрація сортів іноземної селекції проходить швидше й простіше, ніж вітчизняних сортів. І це питання стосується принципів роботи Українського інституту експертизи сортів рослин.
Звісно, іноземні компанії платять значно більші кошти, ніж вітчизняні. Через це затримують реєстрацію вітчизняних сортів, їх можуть випробовувати й по три роки, хоча визначитися з якістю цілком можливо за два.
На сьогоднішній день у Державний реєстр внесено понад 240 сортів озимої пшениці. Домінують у ньому поки що сорти вітчизняної селекції, а основні посівні площі України засівають вітчизняними сортами.
Однак, для нашої держави мати тільки дві третини своїх сортів у Реєстрі – це замало. Якщо тенденція до експансії іноземних сортів триватиме й далі, то ми можемо втратити вітчизняну селекцію назавжди.
Тож питання якості сортів і їх своєчасної реєстрації – це питання національної безпеки України.