Головне:
Точка зору

Уразливість аграріїв і власне всього сектора лежить в площині бідності українців

Олексій Харсун
аналітик ринку

 

Україна має своїх визнаних банкірів: 1996 року таким став Віктор Ющенко за версією ЄБРР, у 2012-му Сергій Арбузов став найкращим борцем із кризою у Східній Європі за версією Сергія Арбузова, а в 2015-му — Валерія Гонтарєва за версією Петра Порошенка.

 

Номінована Петром Порошенком на найкращого главу Центробанку в світі Валерія Гонтарєва сама себе в своїх публічних виступах оцінює дещо неоднозначно: то вона переможниця «ідеального шторму» в фінансовій системі, то, якщо йдеться про курс гривні, лише скромна стюардеса, а відтак, які до неї претензії — претензії до пілотів.

 

Аграріям глава НБУ теж, з одного боку, подобається, а з другого — ні. Продають збіжжя за курсом 27 грн за долар — подобається, купують імпортні ЗЗР і посівний матеріал за цим самим курсом — уже ні. Однак то таке, аграрії взагалі «балувані»: нещасним корівкам голови відрізали, старі трактори спалили, і все через нещасних 75% ПДВ, які потрібно буде в бюджет сплатити. Брали б краще приклад з НБУ, який у 2015 році перерахував до державного бюджету 61 млрд 804 млн грн прибутку, що, до речі, навіть на 2,1% більше, ніж було заплановано. Якщо держустанова Національний банк отримує такі прибутки, то як же ж добре жити під таким керівництвом комерційним банкам! І справді, за 2015 рік комерційні банки в Україні заробили 66,5 млрд грн, правда не прибутку, а збитку, тобто не заробили, а втратили, але то таке: підучать в НБУ й от уже як зароблять тоді — і ми, і діти наші пам’ятатимемо найкращого банкіра всесвіту. Не всі банки, правда, переживуть цю науку. За словами тієї ж пані Гонтарєвої — кого тільки в банківській системі немає: і «зомбі банки», і «сплячі банки», і «обнал-банки». Всіх їх НБУ виводить на чисту воду, вводить тимчасову адміністрацію, а як поадмініструє, передає «ріжки й копита» від банку-монстра у Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а там і казочці кінець.

 

І так добре НБУ та згаданий фонд працюють разом, що просто любо-дорого. Тільки за 2015 рік Фонд гарантування виплатив вкладникам неплатоспроможних банків 65,9 млрд грн. Цікаво, що за період 2001–2013 рр. фонд цей сплатив лише 5,8 млрд грн відшкодування, за 2014-й — 8,5 млрд, а вже у 2015-му — 65,9 млрд і й за один місяць 2016 року — 3,38 млрд грн. Зауважте, щоб виплачувати такі суми власних коштів фонду недостатньо — витрачалися бюджетні, тобто наші з вами гроші. І якщо на всіх потоках за «злочинної влади» (до речі, коли Валерія Гонтарєва каже ці слова, іронічно-зверхньо посміхається) стояли «донецькі», то нині, що сама Валерія Гонтарєва, що голова Фонду гарантування вкладів Костянтин Ворушилін — креатури та екс-співробітники Петра Порошенка.

 

Що ж в сухому залишку? НБУ з віртуальними прибутками — і реально збиткова банківська система, інфляція 43%, а відтак, знецінення заощаджень, девальвація гривні та зведення нанівець профіциту валютного балансу та міжнародної фінансової допомоги.

 

Однак, яке діло аграріям до банківських справ? Знецінення національної валюти в цілому аграріям навіть на руку — легше звести кінці з кінцями. Проте це невірна думка: не лише національна валюта знецінюється — знецінюється бізнес. Капіталізація агрохолдингів, які торгуються на закордонних біржах, впала з 7 млрд дол. у 2013-му до 3 млрд на кінець 2015 року. Навіть якщо господарство не котирується на біржах, проведіть нескладні розрахунки: баланс за 2013 рік поділіть на 8, баланс за 2014 рік — на 15,77, а баланс за 2015 рік — на 24 (такі курси гривні до долара США були на кінець відповідного року). Що вийшло? Заробили ви на знеціненні національної валюти, чи втратили від дій найкращого банкіра світу? Біда навіть не в поточних втратах — переживали й гірші часи. Уразливість аграріїв і власне і всього реального сектора лежить в площині бідності українців. У рейтингу 40 європейських країн Україна посіла останнє місце з найбільшою часткою витрат сімейного бюджету на продукти харчування — 50,2%. Відтак, девальвація нацвалюти автоматично провокуватиме ріст інфляції (ціни на внутрішньому ринку ідуть за глобальним маркетом збіжжя), а інфляція — до падіння економіки. Отже, годі й говорити про якусь інвестиційну привабливість і навіть банальну кредитоспроможність. Тому й кажуть банкіри, що вони б і раді кредитувати реальний сектор, однак кредитувати нікого. 

 

Журнали