Точка зору

Шукаємо спеціалістів під розширення овочівництва

Віктор Галич
власник СФГ «Господар», Полтавська обл.

Тверезо оцінюючи ситуацію, минулого року ми розширили площі під овочами до 30 га. Ще на етапі посіву розуміли, що частину цих овочів будемо передавати волонтерам: передусім на фронт, а також громадам та переселенцям. Минулий рік у нашій місцевості був сприятливим для овочівництва. Було доволі тепло і багато опадів, тож ми змогли зібрати хороший урожай овочів навіть на богарі. Станом на зараз у нас залишилося ще приблизно 40 т моркви, столових буряків і капусти, які ми потроху передаємо на потреби армії.

Із 30 га овочів половину, тобто 15 га, ми відвели під кавуни, і ця культура вродила в нас на диво добре. Кавуни вийшли смачними, гарного товарного вигляду, і дали хороший валовий збір. Частину кавунів ми продали, частину відправили хлопцям на Схід. У підсумку гектар кавунів спрацював у нашому господарстві краще, ніж 10 га зернової кукурудзи. Хоча врожай кукурудзи ми отримали цілком достойний: 80 центнерів з гектара. Розумію, що цього року багато колег-фермерів сіятимуть кавуни, але хочу застерегти: наш успіх — це результат важкої кропіткої праці.

Окрім кавунів, мали 7 га ранньої картоплі сорту Рів’єра. На ній ми добре спрацювали, рано почали її копати, щойно рослини сформували товарний урожай. У підсумку продали картоплю за гарною ціною, а частину врожаю традиційно відправили на фронт. Нині доводиться чути від багатьох фермерів, що картопля минулого року виявилася для них збитковою. На щастя, в нашому господарстві вона показала себе добре. На зберігання ми не заклали жодної картоплини, залишився лише посадковий матеріал.

Минулого року ми також провели експеримент і посіяли гектар цукрової кукурудзи, хоча раніше цією культурою не займалися. Досвід отримали позитивний. Качани вийшли надзвичайно смачними, солодкими, покупці вишиковувалися за ними в чергу. Ціну ми тримали невисоку: 5 грн за качан. При цьому і ми трохи заробили, і покупці були задоволені, адже мали можливість дітям купити недорогі корисні солодощі. Сіяли насіння вітчизняної селекції, плануємо з ним працювати і на цей рік.

На наступний рік ми плануємо збільшити площу вирощування овочів вдвічі, до 50-60 га, і під таке розширення вже зараз підшуковуємо спеціалістів з окупованих територій, переважно Херсонської та півдня Запорізької областей. Хочемо додати до свого асортименту перці, баклажани, так само будемо вирощувати кавуни та солодку кукурудзу. Звісно, Миргородщина — не Херсонщина, але ж з огляду на ситуацію треба експериментувати. Сподіватися лише на милості від природи ми теж не збираємося, хочемо перейти до поливного землеробства. І для цього нам теж потрібні спеціалісти. У планах також встановлення теплиць, передусім для вирощування власної розсади овочевих культур.

Люди, персонал — це найбільше багатство. Ми готові надати працівникам житло, роботу і відвести одразу кілька гектарів під зрошуване овочівництво. Словом, планів у нас багато. Головне – ми віримо в ЗСУ і в нашу Перемогу.

Усі фермери з мого кола активно займаються волонтерством. Особисто я не можу спати спокійно, знаючи, як хлопці віддають свої життя за нашу свободу. Добре пам’ятаю той час, коли москалі стояли за 80 км від нашого господарства. Ми будемо завжди вдячні охтирським і сумським патріотам, які стримали цю наволоч і не допустили їх на нашу миргородську землю. 

Минулого року ми завантажили овочами більше 35 волонтерських екіпажів. Намагаємося допомагати усім, чим можемо, не лише овочами, а й купівлею тепловізорів та снайперських гвинтівок для наших бійців.

Я представляю асоціацію фермерів і дрібних землевласників у Миргородському районі. Ми маємо всі гуртуватися, щоб допомагати армії. Нас чекають великі випробування, але ми маємо пройти їх гідно.

Коли почалася повномасштабна війна, половину коштів з рахунків господарства ми віддали на потреби армії, і я жодного дня про це не пожалкував. Через брак коштів ми не дотрималися деяких технологічних моментів під час вирощування. Але забезпечення наших бійців було того варте, особливо в перші дні та місяці війни.

Я спілкуюся з колегами по всій Україні, від Волині до Херсонщини. Наші збройні сили — неймовірні молодці, їм вдалося звільнити величезні території. Але ж проблема в тому, що звільнені території переважно заміновані, тобто проводити там польові роботи найближчим часом буде просто неможливо. І фермери, які змогли повернутися до своїх сіл, не можуть зараз відновити виробництво. Уявіть, як у фермера серце кров’ю обливається, коли він дивиться на поле, на якому стоять кількаметрові бур’яни, а заїхати на ділянку немає можливості. А про те, що переживають нині фермери, які знаходяться в зоні бойових дій, і думати не хочеться. Тож треба розраховувати, що допомога потрібна багатьом і треба бути готовими її надати. Ми всі маємо працювати на Перемогу. Ми воюємо за нашу свободу, а свобода дешево ніколи не дається. 

Зв’язатися зі мною можна за номером телефону 096 437 46 64.