Точка зору

Ринок мікрозелені переорієнтувався

Богдан Коваленко
виробник мікрозелені, Сумська обл.

Я півтора роки тому започаткував власний бізнес із виробництва мікрозелені та бейбі-листя. Нині вирощую у форматі міні понад 20 різних культур: від більш поширених і звичних на кшталт гороху та соняшнику до доволі екзотичних, таких як фенхель, мізуна червона, щавель Кривава Мері.

Мікрогрін відкрив для себе випадково, кілька років тому: якось із дружиною спробували в ресторані страву, прикрашену мікрозеленню гороху. Зацікавився, що ж це таке, загуглив і дізнався багато для себе нового. Зокрема, з’ясував, що в мікрозелені міститься до 40 разів більше корисних для організму вітамінів, мінералів, макро- і мікроелементів, ніж у дорослій формі чи плодах тієї самої рослини. До того ж, ця зелень не лише смачна і корисна, а й доступна для вирощування вдома. Першою вирощеною культурою стала мікрозелень гороху, оскільки вона одна із найпростіших у технології та має зрозумілий, приємний смак молодого гороху. Недаремно вона популярна серед рестораторів: недорога і зберігається довше порівняно з іншими видами мікрогріну.

Найперше, з чим я зіткнувся на початку, –– це брак інформації про технологію вирощування мікрозелені. Збирати дані доводилося буквально по крихтах: я дивився тематичні ролики на ютубі, опрацьовував джерела в інтернеті, переважна більшість з яких були іншомовними. І безперервно експериментував: самостійно досліджував, насіння яких культур краще проростає після замочування, а яке замочувати необов’язково. Випробовував різноманітні норми висіву. Дивився, яке насіння не варто засипати субстратом, а яке, навпаки, дає дружніші сходи, якщо його засипати на 3–4 мм. І так, крок за кроком, методом спроб і помилок напрацьовував найбільш ефективні агротехнічні прийоми. Згодом я розробив відеокурс під назвою «Запуск ферми мікрозелені від нуля до перших продажів», призначений для тих, хто хоче займатися цією справою.

Наразі моя зелена «сіті-ферма» займає приблизно 50 кв. м у належно обладнаному приміщенні. Тут установлене освітлення з використанням спеціальних ламп, автоматична система поливу, облаштована вентиляція. Рекуператор допомагає підтримувати оптимальний рівень вологості в повітрі, а кондиціонер –– забезпечувати потрібний температурний режим. До речі, найбільша частка фінансових витрат на старті бізнесу припала саме на створення спеціального мікроклімату й автоматизацію виробництва, тобто на придбання і встановлення обладнання.

Спочатку я вирощував зелень у контейнерах, заповнених кокосовим субстратом. Згодом перейшов на метод проточної гідропоніки, коли рослини знаходяться в жолобах, якими періодично циркулює очищена вода.

Мікрозелень я вирощую тільки з чистого, нічим не обробленого насіння та без застосування «хімії». Зокрема, перевіряв свою продукцію на наявність нітратів та пестицидів в одній із сумських лабораторій: аналіз підтвердив повну відсутність у ній шкідливих для людського організму речовин.

Вважаю, що розвиток виробництва мікрозелені в Україні потенційно є перспективним і може приносити значні прибутки. Проте сьогодні культура споживання такої продукції у суспільстві лише формується. Прийнято вважати, що бізнес із вирощування мікрозелені насамперед орієнтований на ресторанну сферу. Справді, на початок 2020 року так і було. Зараз у зв’язку з коронавірусом ситуація повністю змінилась і основними споживачами стали звичайні люди. Ресторани також купують, але порівняно з тими обсягами, які були раніше, значно менше. Щоб популяризувати культуру вживання мікрозелені, я веду інстаграм-сторінку @microgreen.sumy, де постійно знімаю сторіз із нашої ферми, показую процес вирощування мікрогріну, розповідаю про те, як його вживати, зберігати тощо. Зараз мою мікрозелень у місті можна купити в багатьох супермаркетах, але для того, щоб продукція там з’явилася, довелося пройти складний процес: розробляти на неї технічні умови, отримувати відповідні дозволи та експертні висновки.

Наразі кілька разів на тиждень розвожу зелену продукцію в супермаркети, невеликими партіями, адже це відносно новий продукт харчування, який ще не знайшов свого масового споживача, до того ж має доволі невеликий термін придатності й не призначений для тривалого зберігання.