Точка зору

Перспективи в ягідництві – за закритим ґрунтом

Олег Пустовойт
фермер, Чернігівська обл

Цей рік для нас нетиповий, але й не критичний. Під час війни господарство не постраждало. Навесні я був відрізаний від поля, але керував роботами на плантації в телефонному режимі, тож роботи в ягіднику були проведені вчасно. За це вдячний своїм працівникам, які в березні працювали, навіть не знаючи, чи їм заплатять. При цьому російські війська стояли лише в 10 км.

Я господарюю в Козелецькому районі Чернігівської області, маю 5 га під ягідниками, з них 3,5 га — це суниці нейтрального дня, решта площі зайнята під лохиною, яку я вирощую в малооб’ємні культурі, тобто в контейнерах.

Працюю вже 9 років, за цей час площу під ягодами намагався збільшити до 9 га, але зрештою зупинився на 5 га. Більше — не означає краще. Більшу площу складніше доглянути, тож виходить так, що врожай отримуєш той самий, а мороки — більше, витрати на оренду землі — теж більші. Земля в нас орендована, тому й лохину я вирощую в малооб’ємці.

Цей рік відзначився особливо великою кількістю дощів у другій половині літа і восени. Через це осінній урожай суниць садових ми практично втратили. Накриття агроволокном нічим не допомогло, потрібен лише закритий ґрунт. Ми вирощуємо суниці нейтрального дня, оскільки вони пізніше за червневі починають вегетувати, тож не так часто підмерзають. Не намагаємося отримати надранній урожай, натомість восени зі зниженням температури вже у вересні починаємо накривати рослини агроволокном, щоб прискорити дозрівання ягід. Урожай отримуємо на рівні 20–25 т/га. Це практично стільки ж, скільки ми отримували із сортів червневого плодоношення, але період збору нейтралів дуже розтягнений у часі: ми починаємо збирати їх на початку червня і завершуємо в листопаді, цього року останні 40 кг зібрали 9-го листопада. При цьому вибірки проводимо щодня.

Щодо попиту на ягоди, то він був доволі стабільним. Я продаю ягоди гуртовикам. Минулі роки сам возив їх на продаж на гуртові столичні ринки, але цього року через впровадження комендантської години та всім відомі труднощі сам не торгував.

Наша друга культура — лохина. Як на мене, то по ній перспектив значно менше, ніж по суницях. Ще минулого року під час візиту до Польщі місцеві фермери казали нам, що в них гуртова ціна на лохину — 70 грн/кг на наші гроші. Справа в тім, що лохини насадили багато як в Україні, так і в ЄС. А ринок збуту цих ягід у білорусь та росію зі зрозумілих причин закрився. Через те великі партії цих ягід гуртовики скуповували за ціною 50 грн/кг. Ми продавали свій товар ідеальної якості великого калібру за 140–150 грн/кг. За сезон ціна в нас нижче 100 грн/кг не опускалася. Тим не менше, наша плантація досі себе не окупила. Звісно, розширювати її ми не збираємося, адже витрати на закладання лохинового ягідника — шалені, окупити їх складно.

Я бачу великі перспективи в ягідництві у закритому ґрунті. Таке вирощування більш прогнозоване, дає змогу отримати гарантовані результати. У нас є кілька соток теплиць, в які ми переміщуємо лохину на початку вегетації, і в такий спосіб отримуємо ранні ягоди – зазвичай на початку червня. Але ж інвестиції в тунелі на гектар становлять на рівні $100 000. Це значні гроші. Так, нам відомо про урядові гранти на будівництво теплиць, але держава фінансує із розрахунку на гектар відносно небагато, а от вимоги щодо залучення до роботи найманих працівників там значні. Ми не зможемо працевлаштувати велику кількість людей на гектар на весь сезон, тож участі в програмі не беремо. Будемо шукати інвестора.