Щоб отримувати найякіснішу ягоду, в ПП «Ягідна колекція» кущам садової суниці на другий рік родити не дають
Тільки однорічні суниці
Щоб отримувати найякіснішу ягоду, в ПП «Ягідна колекція» кущам садової суниці на другий рік родити не дають
Співзасновники «Ягідної колекції» Анатолій Лисько та Антон Сікорський, що господарюють на Черкащині, трохи перевести дух змогли тільки в середині липня. Саме перевести дух, а не видихнути, бо їхній суничний сезон ще не закінчився. І не тому, що сорти ремонтантні (таких немає), а тому, що, вирощуючи звичайні (тобто довгого світлового дня, одноврожайні) садові суниці, чоловіки застосовують малопоширену технологію: саджанці садять улітку, наступного року збирають урожай, а рослини повністю з поля видаляють. І так із року в рік.
Наразі на всіх ділянках господарства листя суничних кущів скошено, рослинні рештки переорано, ґрунт відфрезеровано. І вже триває етап посадок саджанців нового урожаю.
«Між обробітком ґрунту і початком посадок витримуємо чорний пар хоча б місяць. Це обов’язкова умова, — пояснює суть технології ягідник. — Під спекотним сонцем ґрунт добре прогрівається, якщо до того ж трапляються дощі, то рослинні рештки частково розкладаються, кореневі виділення, притаманні будь-якій культурі, нейтралізуються, шкідники, втративши кормову базу, гинуть, і хвороби за відсутності умов припиняють поширюватися. Інакше кажучи, наші землі проходять етап оздоровлення. Після цього починаємо засаджувати ділянки саджанцями. Посадки мають закінчитися не пізніше як середина серпня. Тоді у молодих рослин буде час як слід укоренитися».
Свої, касетні
Якщо взяти до уваги, що партнери обробляють приблизно 12 га, із яких цього сезону ягоду на продаж збирали з 8 га, то посадкового матеріалу потрібно чимало. Щороку купувати їх на такі площі дорого, тому Анатолій і Антон виробляють їх самотужки. Відбувається це так.
На ділянках площею в кілька гектарів садять звичайні саджанці садових суниць. Але не для врожаю. Це — розсадник. Родити їм не дають, тому ранньої весни всі квіточки обривають, щоб усі сили рослини пішли у створення вусів і розвиток розеток. Теоретично їм можна було б дозволити плодити, але зав’язування ягід на два тижні затримає розвиток розеток, а в теплу пору року кожна доба має працювати на кінцеву ціль. Материнська рослина має бути однорічною ще й тому, що така дає більше вусів, ніж дворічна.
Як тільки в розетках на полі з’являються зачатки корінців, їх зрізують і переносять до теплиць. Наступні три тижні розетки укорінюються в касетах, набитих субстратом.
«Теплична конструкція дає затінювання, тобто захищає від надмірної сонячної інсоляції, а також вітру. Для пришвидшення процесу застосовуємо автоматизовану туманоутворювальну установку, яка дозволяє впродовж укорінення керувати вологістю листка, — уточнює Анатолій. — Коли корінці заповнять касети повністю, виносимо їх на кілька днів на двір для загартовування сонцем і вітром. І все. Саджанці готові. Садимо їх механізовано — розсадопосадковою машиною. Відстань між рослинами — 15–20 см, у міжрядді — 1 м. До кінця сезону молоді рослинки встигають утворити кілька ріжків, і це дає надію на щедрий урожай».
Материнські рослини після зрізування розеток зберігають і дають їм відплодити наступного року, а потім прибирають, як будь-які інші, що віддали свій перший і один-єдиний урожай.
Господарство має статус сертифікованого розсадника, тому залишки саджанців реалізує як посадковий матеріал.
Рання і тільки першосортна
Технологія однорічного циклу для вітчизняного виробника садових суниць досить незвична й викликає купу запитань. Найперше: чи вартий урожай і прибуток таких зусиль? Адже навіть на дворічне вирощування наважуються не всі. І ось як пояснює це Анатолій Лисько:
«Ми пішли на це, маючи можливість вирощування власних саджанців. Щороку закуповувати їх, звичайно, не рентабельно. До того ж під час посадки кожен раз доводиться витрачатися на крапельну стрічку.
Так, роботи багато, але вона компенсується якістю ягід, за які можна взяти вищу ціну. Всім відомо, що перший урожай дає більшу ягоду. На другий рік із тієї самої плантації можна взяти такий самий обсяг, але ягода буде дрібнішою. Кущі розростаються, ягоди в них ховаються, і це ускладнює збирання. Загущені кущі погано провітрюються й стають притулком для хвороб.
Аби знизити собівартість, намагаємося роботи посадку, укладання „краплі”, міжрядний обробіток, розкидування в міжряддях соломи тощо — механізувати. Ручним лишається тільки збирання. Цього року собівартість одного кілограма ягід становила 38 грн. Частка збирання у цій сумі — 6–7 грн. Віддавали гуртом за ціною від 40 до 200 грн, залежно від часу й місця вирощування».
Окрім незахищеного ґрунту, чоловіки вирощують улюблену ягоду в захищеному ґрунті. Їхні теплиці стоять на 30 сотках. Опалення в них відсутнє, тож культивування не цілорічне, але ранньої весни саджанці, посаджені в теплицях, на природних освітленні й теплі, дають забіг урожаю на 20–30 днів раніше — вже в середині — кінці квітня. Накопичувати й утримувати дефіцитне навесні тепло допомагають гребні, обгорнуті чорною поліетиленовою плівкою.
На полі ні гребні, ні плівку не застосовують, мульчують тільки соломою — 10–15 т/га. Розкладають її у міжряддях під час цвітіння суниць, раніше не потрібно, бо солома, за словами Анатолія, може відтягнути час плодоношення.
Урожай забрав заморозок
Підбиваючи підсумки цього суничного сезону, власник підприємства зауважує, що він не був безхмарним. На початку весни на полі заморозки вбили 20–30% квітки. Цей недобір відчули, підрахувавши врожайність, — 6 т/га. Зазвичай вона більша, у середньому 10–12 т, а бували й рекордні роки, до 20 т/га.
«Будь-який аграрій повинен розуміти, що сільське господарство — це завжди ризик, — каже Анатолій Лисько. — Хоча справді бувають такі моменти, коли без емоцій не обходиться. Колись у нас град покришив чотири гектари великої гарної стиглої ягоди. Таке сприйняти навіть важче, ніж заморозок».
Ідеться про італійську красуню Клері. Основний урожай виробники отримують саме з неї. Сорт не новий, але стабільний. Ягода велика, класична на вигляд, смачна. Її пізнають покупці й залюбки її купують. Виробників також влаштовують її агротехнічні властивості. Можна сказати, що це той рідкісний сорт, де все збалансовано. Крім Клері вирощують італійську Азію, на яку позаторік отримали ліцензію, а ще Роксану з Італії, Світ Харт із Великої Британії. Вибір свідомий. Прийшли до нього, випробувавши на своїх ділянках десятки сортів.
Суниці по суницях
Оскільки на всіх площах щороку ростуть садові суниці, ще раз уточнюємо щодо сівозміни. І Анатолій ще раз наголошує на тому, що технологія однорічного культивування й застосування чорного пару цілком усуває проблему зі шкідниками та хворобами. Тож засоби захисту по комерційній ягоді не застосовують. Профілактично є сенс обробити фунгіцидом навесні, якщо через обставини суниці лишилися на другий рік: приміром, збирання відбувалося під час дощу й збиральники ногами дуже ущільнили ґрунт. Обов’язково обробляють розсадник, щоб бути впевненими у здоров’ї саджанців.
Необов’язковість сівозміни за однорічною технологією демонструє ділянка, де суниці по суницях в однорічному циклі вирощують шість років поспіль. І все гаразд. Для порівняння засадили ділянку поряд, яка ніколи в житті не знала цієї ягоди. Різниці не знайшли.
Анатолій Лисько й Антон Сікорський прийшли до своєї технології самі, побачивши розбіжності в плодоношенні та стані однорічних і дворічних рослин. Проте це не ноу-хау. Відомо, що італійці теж застосовують однорічне вирощування, але на гребенях і з мульчуванням чорною плівкою. У «Ягідній колекції», як уже було сказано, вирощують так тільки в теплицях.
Знайшли себе
Весь урожай постачають на свіжий ринок. Після збирання садові суниці відразу охолоджують в авторефрижераторі, знятому з коліс, що є в розпорядженні господарства, й продають гуртом посереднику. З переробкою не працюють, хоча плани морозити виношують. Тоді під власну переробку вирощуватимуть Зенга Зенгану, що більше за інші сорти придатна під це.
А ще молоді й зухвалі співзасновники «Ягідної колекції» — відчайдушні експериментатори. Пробували виробляти саджанці з насіння, опановували гідропоніку, шукають оптимальну для урожаю схему посадки, вводять автоматизовані системи догляду тощо. Здається, це той випадок, коли люди надихаються вже самим процесом вирощування, а ціни — тільки додаткове задоволення.
Цікаво, що за фахом в обох чоловіків аграрної освіти немає. Анатолій — учитель фізики й математики, Антон — зубний технік. Але що таке сільське господарство, знають із дитинства. Знайшли партнери один одного, можна сказати, випадково. Анатолій мешкає в Уманському районі, Антон — у Гайворонському. Зустрічалися на ринку. Та якось Анатолій став розповідати про книжку полтавського суничника Миколи Дикуна. Антон, як виявилося, не лише має таку саму, а ще й працює в автора. Тож якщо захоплення спільне, чому б не об’єднати зусилля?
ПП «Ягідна колекція» зареєстрували в Дубовому Уманського району, почали там вирощувати, але виявилося, що садові суниці краще почуваються на ділянках Гайворонського району, що мають кисліші ґрунти, що подобається садовим суницям. Там і господарюють.
Дехто із сільгоспвиробників до людей, що не мають аграрної «корочки», ставиться ревниво. Та хіба може бути менш кваліфікованою людина, що з головою занурилася в улюблену справу?
«Щодо моєї освіти, то навіть не уявляєте, як мені в роботі на землі згодилися знання з фізики й математики! — ділиться Анатолій. — Адже розуміння фізичних процесів і правильний розрахунок відстаней, об’ємів і кількостей як раз і дає той самий оптимальний результат».