Перебудовуємо ярий клин
Ярий клин під урожай 2026 року в «Агрейн» розширили до понад 34 тис. га, що на 28,2% більше, як порівняти з минулим роком. Зокрема, плануємо збільшити майже вдвічі площі під кукурудзою – на понад 80%. При тому, що в Харківській та Одеській областях площі під зерновою зменшили (в останній культура взагалі виведена з сівозміни). Натомість загальні площі під соняшником скоротилися на майже 30%. На Чернігівщині та Житомирщині це продиктовано виключно сівозміною, адже соняшник тут висівається на одному полі не частіше ніж раз на 4 роки, а на Одещині – кліматичними змінами, зокрема, посиленням посух.
Початок сівби ярих культур у нас зазвичай припадає на третю декаду березня. Першими до робіт долучилися господарства південних регіонів, де стартували із сівби соняшнику. Одещина традиційно відкриває посівну кампанію завдяки більш швидкому прогріванню ґрунтів та сприятливішим погодним умовам, порівняно з іншими регіонами.
Похолодання може частково впливати на темпи проведення посівної кампанії, однак наразі не розглядається як фактор, що суттєво змінить загальні строки сівби. До того ж ми орієнтуємося не на календарні дати, а на температуру та фізичний стан ґрунту. У разі короткострокового зниження температур можливе тимчасове призупинення польових робіт або їх проведення у сприятливі погодні «вікна». Такий підхід дозволяє уникнути висіву в непрогрітий ґрунт і забезпечити дружні сходи культур. Водночас погодні коливання є типовими для весняного періоду, тому вони враховані у виробничому плануванні.
Відтак, ми зайшли в поле в оптимальні строки, коли ґрунт досяг фізичної стиглості, має достатній рівень вологи й добре піддається обробітку. Основне наше завдання зараз – не втратити цю вологу, тому працюємо швидко й технологічно: закриваємо вологу боронуванням, вирівнюємо поля, готуємо якісне посівне ложе. Це база, яка напряму впливає на дружність сходів і майбутній урожай ярих культур. Важливим елементом є також дотримання оптимальної глибини загортання насіння та рівномірності висіву. Це забезпечує одночасне проростання і формування вирівняних посівів.
Щодо норм висіву, в поточному сезоні вони залишаються в межах запланованих, однак можуть оперативно коригуватися, залежно від фактичних погодних умов і рівня вологозабезпечення ґрунту. У разі ризику дефіциту вологи або за ускладнених умов сівби можливе незначне зменшення норм висіву. Такий підхід дозволяє знизити конкуренцію між рослинами за вологу та поживні речовини й підвищити ефективність використання наявних ресурсів. Рішення щодо коригування норм приймаємо диференційовано – з урахуванням культури, типу ґрунту, строків сівби та поточного стану поля.
Сортовий склад і підбір гібридів кукурудзи та соняшнику формуємо з урахуванням багаторічного аналізу погодних умов, вологозабезпечення та результатів виробничих випробувань. Останніми роками, зважаючи на більш нестабільний характер погодних умов, зокрема нерівномірне випадання опадів і періоди ґрунтової посухи, ми повністю скоригували структуру гібридів. Основний акцент зробили на адаптивніші гібриди з підвищеною стійкістю до стресових факторів.
Для кукурудзи поступово зміщено фокус у бік середньоранніх та середньостиглих гібридів, які краще використовують доступну вологу та встигають сформувати врожай навіть за скороченого вегетаційного періоду. Це дозволяє зменшити ризики, пов’язані з літньою посухою та високими температурами. Щодо соняшнику, перевага надається гібридам із різною групою стиглості, зокрема середньораннім і середньостиглим, із підвищеною посухостійкістю та стабільною продуктивністю в умовах змінного вологозабезпечення.
Одним із викликів цього сезону стало зростання цін на пальне, що впливає на собівартість весняно-польових робіт. Водночас загальний вплив на посівну кампанію є помірним і частково компенсується завчасним формуванням паливних запасів. Заздалегідь, ще до пікового зростання цін, ми закупили значну частину пального за більш вигідною ціною. Це дозволило зафіксувати частину витрат і зменшити ціновий тиск на виробничу собівартість у період активних польових робіт. Після підвищення цін здійснювалися лише поточні дозакупівлі, необхідні для безперервного виконання технологічних операцій.
В цілому для підвищення прибутковості ми переглянули структуру посівних площ, зосередившись на більш рентабельних культурах, та адаптували технології їх вирощування під нові економічні реалії. Зокрема, у вирощуванні кукурудзи вдалося суттєво оптимізувати норми внесення азоту: якщо раніше в середньому застосовували 120-150 кг/га, то нині, завдяки елементам точного землеробства та глибшій аналітиці, обмежуємося близько 85 кг/га без втрати продуктивності, що важливо, зважаючи на воєнний стан, суттєве подорожчання логістики та періодичні труднощі із забезпеченням добривами.