Нащо створювати сімейну молочну ферму, яка не зможе існувати без постійної зовнішньої підтримки

В українських аграріїв немає однакового розуміння, для чого саме повинні існувати сімейні молочні ферми.

Перш за все, суперечливим є апелювання до державної підтримки в питаннях закладання підвалин та запровадження культури кооперації.

Історичний досвід доводить, що кооперативний рух мав дуже потужні традиції саме в Україні, проте участь держави в ньому була мінімальною. Кооперуючись, люди прагнули покращити свій добробут.

За сучасних умов звернення за підтримкою до державних інституції є швидше даниною моді і визнанням нездатності самостійно і свідомо кооперуватись, створювати мережу кооперативних зв’язків і залучати до мережі на підставі спільних цінностей, відчутних переваг співробітництва та взаємної довіри кооператорів.

Нагадаю, що головною ознакою держави є примус і загальна обов’язковість. На відміну від головних принципів кооперації – добровільності, довіри та взаємодопомоги. Очевидно, що зазначені соціальні інститути ґрунтуються на різних засадах, а тому суміщення їх в одному «організмі» вбачається малоймовірним.

При цьому тішить, що розбудова кооперації відбувається знизу, а не згори. Відтак звернення до державних органів не має сенсу та перетворюється на точку розлому в стратегії та перспективах розвитку мережі сімейних ферм.

Без гарантованого та досяжного добробуту у кооперацію не можна буде залучити нових людей, а відтак – створити мережу і зростати. До речі, державне фінансування за таких умов також не допоможе. 

Очікування фінансування за рахунок державного бюджету схоже на черговий намір отримати ласий шмат без надмірних зусиль і ознак започаткування сталого розвитку.

Досвід наслідків державної дотації на літр молока, поєднаний із одночасним зниженням закупівельних цін у молокозаводів, яскраво доводить тупиковий шлях фінансування за рахунок державного бюджету. Дотація не додала грошей виробнику, а лише перерозподілила грошовий потік на користь переробника.  

Давайте разом відповімо на питання: чи потрібно створювати щось таке, що не може існувати без постійної зовнішньої підтримки та суцільних дотацій?