Ефективні протоколи біобезпеки на свинофермі ‒ прості й легкі для виконання
Сучасна біобезпека на свинофермі ґрунтується на принципі санітарних зон: починаючи з брудної і завершуючи чистою. Для успішної боротьби з вірусом африканської чуми свиней (АЧС) двох зон недостатньо ‒ їх має бути мінімум три, коли між брудною та чистою ще є буферна (контрольована).
Я не знаю жодної дезінфекції, яка працює на 100%. Тобто неможливо цілковито статус «брудний» змінити на статус «чистий».
Високі ризики для зовнішньої біобезпеки становлять живі тварини, сперма, транспорт, персонал (одяг, руки). Уникнути цього неможливо, але реально контролювати, до прикладу, перевезення сперми.
Чинники низького ризику ‒ подих людини, повітря, їжа, домашні тварини, гризуни.
Кожне господарство має визначити й описати свої санітарні зони. Кожна зона повинна бути повністю ізольована від інших. Також необхідно унеможливити неконтрольований перехід між зонами.
Переміщення між санітарними зонами потребують обґрунтування ‒ для цього необхідно створити протоколи: що робити з антибіотиком, вантажівкою, особою, кого це стосується, що треба зробити, аби дозволити переміщення певного матеріалу, наприклад із контрольованої зони до чистої. І треба зауважити, що написати протоколи ‒ половина справи, найскладніше ‒ потім застосовувати їх.
Часто фермери запитують: якщо хтось під’їжджає до свиноферми, як зробити контакт безпечним для ферми? Але правильніше, на мою думку, питання: чи цей контакт взагалі потрібен? Адже уникнення контакту завжди краще, ніж його контроль.
Також проблема, чи достатньо суворо дотримуватися санітарних зон. Протоколи мають бути на 100% суворими для кожної зони. Не існує поняття «трохи забруднена зона» чи «дещо інфікована». За неконтрольованого контакту із зоною з нижчим санітарним статусом зона з вищим санітарним статусом буде повністю й негайно понижена до найнижчого санітарного статусу.
Свинарі занадто покладаються на дезінфекцію, і це ‒ ще одна проблема. Насправді дезінфекція ефективна, якщо застосовувати правильний деззасіб у правильній концентрації за правильної температури, з дотриманням експозиції, за відсутності органічних забруднень. Мені невідома ферма, яка б у реальному житті дотримувалася цих критеріїв одночасно, тому виникає хибне відчуття безпеки.
Як розв’язати цю проблему? Не варто створювати протокол, який складно виконати, поготів новому працівнику. Натомість слід запровадити простий для виконання протокол у кожній окремій зоні, тоді можна отримати ефективність 99%.
Відомо, що вірус АЧС активно переноситься з автотранспортом. Тому хотів би наголосити, що вантажівку категорично не можна пускати на свиноферму ‒ вона повинна бути за її межами. Бо після будь-якої дезінфекції вантажівки, вона на 100% не може бути чистою. Чиста вантажівка ‒ завжди брудна.
Отже, біобезпека ‒ нині єдиний інструмент у боротьбі з АЧС, і підвищити її рівень можна. Не варто тільки перегинати палицю й винаходити велосипед. Якщо на свинофермі шість санітарних зон і це не працює, то припустилися помилки в зонуванні. Тож доцільно повернутися до дієвої схеми із трьома зонами, але рухаючись на вищий рівень її практичного виконання.
Протоколи біобезпеки сьогодні піддаються більшим випробуванням, ніж будь-коли. Тож вони повинні бути простими, легкими для виконання.
І, зрештою, головна умова ‒ будуючи систему біобезпеки, слід поєднувати теорію з практикою.