Точка зору

Аграрна сфера – це друга лінія фронту

Михайло Драганчук
аграрій, блогер

Яка культура може стати цього року найбільш перспективною? Відповіді на це питання немає ні в кого. Адже найбільший зиск аграрії завжди отримували від вирощування культур з гарним експортним потенціалом. А зараз дуже важко прогнозувати можливості експорту.

Я відвідав різні господарства, від Західної України до Півдня, і бачу, що дуже багато сіють соняшнику. Все ж таки ключову роль відіграє той момент, що маємо переробку цієї культури в країні, та є можливість хоч малими темпами експортувати продукцію. На мій погляд, перспективу має вирощування льону на насіння. Зараз воно автотранспортом вивозиться в Європу. Льон є непоганою альтернативою соняшнику – і за ціною, і за збутом.

Сіють гречку. Але її багато не насієш, бо немає стільки насіння. І якщо ми орієнтуємося тільки на внутрішній ринок, то сьогодні ціна одна, а завтра вона вже може бути зовсім інша. Та й вирощувати цю культуру можна лише в тих регіонах, де достатньо вологи.

Вистачає на полях кукурудзи, хоча посівні площі зменшились. Але навіть за умови нереалізованого минулорічного врожаю, від цієї культури не відмовились, бо аграрії розуміють, що наразі дуже важливо не втратити ту сівозміну, яку вони напрацювали. Багато хто думав посіяти більше ярого ячменю та гречки замість кукурудзи, але є проблеми з насінням цих культур, а кукурудза вже була закуплена. І люди надіються на краще, на нашу перемогу й покращення збуту. Найгірше в цій ситуації не робити нічого.

Хто займався вирощуванням цукрового буряку, цьогоріч продовжили це робити, бо це одна з найбільш економічно вигідних культур. І є навіть аграрії, які працюють за технологією no-till, але для буряку залишають окрему сівозміну, бо він потребує ґрунтообробітку.

Хочу також зауважити, що є фермери, які приділяють увагу покривним культурам. Вони бачать у них альтернативу традиційному живленню та захисту й навіть у цій складній ситуації думають про родючість ґрунту. А це непросто.

Загалом цього сезону важко було посіяти щось нове, тому що насіння купували здебільшого завчасно. Але мені дуже сподобалось те, що я ніде не побачив не засіяних площ. Як би не було важко, люди відновлюють старі резерви й працюють.

Щодо структури озимого клину, то сьогодні ніхто так далеко не заглядає. Багато аграріїв живуть сьогоднішній днем, зважаючи на теперішню ситуацію. Я думаю, що настане осінь і всі будуть виходити зі своїх можливостей і кліматичних умов. Та скоріш за все озимий клин буде зберігатися у рамках, близьких до сьогоднішніх. Бо це не тільки різноманіття сівозміни, а й окрема посівна компанія. Якщо ми не будемо сіяти озимину, то весною матимемо дуже велику посівну площу, яку буде важко фізично обробити. Тут багато логістичних питань.

Помітив, що цього року мало хто економить на обробітку ґрунту, зокрема, на Західній Україні працюють, як раніше. Хоча ми багато разів казали про те, що потрібно зменшувати кількість операцій, практикувати прямий висів, бо ситуація з пальним дуже критична й воно потрібне насамперед для потреб війська. Відтак, це дуже не розумно, що зараз господарства використовують стільки пального. Багато хто думав, що все буде так, як раніше. Та ми бачимо, що перспективи збуту й високої ціни дуже сумнівні, тому треба перелаштовуватися на рейки воєнного часу й у аграрному секторі, на мій погляд.

Безперечно, варто переходити на більш ощадні технології ґрунтообробітку. Вони вимагають мінімум затрат, чим знижують собівартість виробництва, і ціна на продукцію тоді не така страшна. Крім того, це корисно для ґрунту, бо земля вкрита пожнивними рештками. Я вважаю, що в цій ситуації – це найбільш адекватний підхід до землеробства. Ті аграрії, які вже перейшли на такі системи обробітку, зараз дуже впевнено себе почувають –  у них є запаси ресурсів, бо вони завжди ощадливі у витратах. І я бачу, що такі фермери зберігають сівозміну, не переходять на якусь монокультуру.

Так, мабуть, у кращі часи можна робити те, що тобі подобається, працювати так «як наші діди-прадіди», але в цій ситуації потрібно бути максимально розсудливими. Тому що аграрна сфера – це друга лінія фронту, тому що тил – це підтримка ЗСУ.