Фермер з Одещини протягом двох років судиться за врожай, який у нього вкрали чиновники. У цій справі поки що самі коми. Хто ж і коли поставить крапку?
«Два роки тому в мене вкрали врожай. Я здогадувався, хто це зробив, і відразу звернувся до правоохоронних органів. Майже одночасно подав позов до суду. Протягом цього часу я оббив пороги не одного десятка чиновницьких кабінетів, провів чимало годин у залах судових засідань. Проте Феміда для мене справді виявилася сліпою, й справедливість так і не восторжествувала…»
Це уривок із листа Федора Кузука, фермера із смт Тарутине Одеської області, якому належить ФГ «Світлий шлях». Із паном Федором ми зустрічалися у вересні 2013 року. Приводом для зустрічі стали неприємні події, що відбулися напередодні в його господарстві: фермеру не дозволили зібрати врожай на орендованому полі. Тоді сільгоспвиробник, щоб захистити свої права, звернувся до органів правосуддя.
Дуже хотілося вірити, що наше справедливе правосуддя допоможе фермерові обстояти власні інтереси. Однак навіть через два роки нічого не змінилося: віз не зрушив із місця ані на сантиметр.
Чужий урожай збирали з дозволу міліції
Розпочнемо з детальнішого екскурсу в минуле. У 1994 році житель смт Тарутине Федір Кузук заснував фермерське господарство. Завдячуючи наполегливій праці господаря та чудовій назві «Світлий шлях» справа помаленьку йшла вгору. З 2004 року господарство обробляло земельну ділянку площею 40 га, розташовану на території Березинської селищної ради. Цю землю Тарутинська районна державна адміністрація щороку надавала ФГ «Світлий шлях» у короткострокову оренду. Проте, слід зазначити, надавала дуже хитро. Спочатку селянин отримував усні дозволи, мовляв, бери наділ й обробляй. Однак відсутність «папірця» бентежила фермера, тому він неодноразово усно звертався до керівництва райдержадміністрації з пропозицією надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення вищезазначеної земельної ділянки в довгострокову оренду — й отримував усні відмови. Врешті-решт після письмового звернення до Тарутинської райдержадміністрації пан Кузук отримав перший результат: починаючи з 2008 року районна влада почала укладати з ним договори оренди землі строком на один рік у письмовій формі, але… без належної реєстрації. Однак договір оренди землі підписували посадовці, ще й скріплювали підпис печаткою РДА, тому фермер, мало обізнаний у юридичних тонкощах чинного законодавства, вважав себе законним орендарем цієї земельної ділянки.
Федір Кузук розповідає: «19 січня 2012 року вкотре я уклав із Тарутинською районною державною адміністрацією договір короткострокової оренди землі №34, який діяв до 31 січня 2013 року. Проте 8 жовтня 2012 року без жодних пояснень з’явилося розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації №718/А-2012, яким без моєї згоди припинено дію договору оренди. Згодом це рішення було скасоване Одеською облдержадміністрацією як неправомірне, але місцеві чиновники цей факт проігнорували».
Ще не відаючи, який неприємний сюрприз готують чиновники, Федір Кузук восени засіяв «своє» поле озиминою, а саме ячменем, який треба було збирати влітку 2013 року. Іншими словами, станом на 8 жовтня 2012 року, коли від райдержадміністрації надійшло повідомлення, що договір оренди не подовжуватиметься, фермерське господарство «Світлий шлях» уже провело осінні польові роботи.
Настав 2013 рік. На засіяній фермером Кузуком землі зійшли сходи, а потім дозрів урожай. Однак у червні він помітив, що на його полі хтось намагається зібрати вирощене збіжжя. Викликав міліцію, яка на диво приїхала оперативно. Однак після розмови з кимось телефоном міліціонери дали добро непроханому гостю на роботи. Ба більше, коли сам Кузук із сином намагалися зібрати врожай, міліціонери не дозволили йому цього зробити.
Фермер Кузук одразу звернувся до суду й інших правоохоронних органів, щоб добитися правди або хоча б отримати відшкодування збитків. Однак його справа й досі перебуває на розгляді судових органів й органів внутрішніх справ.
Протягом двох років тарутинський фермер Федір Кузук ходить на судові засідання як на роботу. Проста на перший погляд судова справа вже обросла цілими томами. Якщо спочатку сільгоспвиробник сподівався, що йому вдасться повернути земельну ділянку, в яку протягом десяти років він вкладав не лише свою працю, а й матеріальні ресурси, то сьогодні він прагне одного: щоб йому компенсували кошти за вкрадений урожай. Адже хтось зібрав і реалізував збіжжя, хоча його й не вирощував. За приблизними підрахунками, фермера обібрали на 200–300 тис. гривень і знищили його господарство. Погодьтеся, такі дії представників влади важко назвати логічними або такими, що відповідають державній політиці щодо підтримки розвитку українського села, зокрема дрібних і середніх сільгоспвиробників.
Говорять експерти
«Сільгоспвиробники діють на свій страх і ризик», – наголошує Григорій Афанасьєв, голова Одеської АФЗ
Ця історія цікава тим, що чиновники не заборонили фермеру восени засівати землю. Схоже, вони знали, що договір оренди не подовжуватиметься, але повідомили про це Федора Кузука, коли він провів осінньо-польові роботи. Адже відомо, що сільськогосподарський рік триває не з 1 січня по 31 грудня (як зазвичай укладаються договори оренди), а фактично з вересня по вересень. Тому виходить так: коли сіяв — була твоя земля, настав час збирати врожай — зась. Уявіть собі, що ви купили автомобіль і поставили його в орендований гараж. Приходить власник гаража й каже: «Все. Гараж тобі не здаватиму й машини з нього не віддам: якщо вона тут стоїть, то вона моя».
Також варто пам’ятати, що українське законодавство перебуває на боці орендарів. Їм Закон «Про оренду землі» надає переважне право на подовження орендних відносин. Якщо власник землі (у нашому випадку — райдержадміністрація) не мав інших планів щодо її використання, крім передачі для сільськогосподарських потреб, то передусім він мав звернутися з пропозицією укласти договір оренди на новий термін до Федора Кузука.
Крім того, законодавством не дозволено припиняти договори оренди землі в односторонньому порядку, як це зробила Тарутинська райдержадміністрація. Мала бути або двостороння угода про це, або судове рішення, якщо одна зі сторін виступала проти розірвання договору.
«Така проблема актуальна для багатьох», – зазначає Микола Стрижак, радник президента АФЗУ
На жаль, практика, коли в земельному відділі фермер не може зареєструвати договір оренди земельної ділянки, нині дуже поширена. Ця проблема особливо актуальна для дрібних сільгоспвиробників. Дозвіл на оренду землі сесія місцевої ради селянину надає, але отримати на руки документи він не може. Це триває рік, два, а то й більше. Із законодавчого погляду фермер обробляє ділянку незаконно. Отож до нього приходить прокурор і виписує штраф. Ситуація абсурдна! Селянин відніс у земельний відділ документи, сплатив гроші за реєстрацію договору оренди, однак чиновники у визначений законодавством термін свою роботу не виконали. Проте за це карають не їх, а того самого селянина. Пояснення просте: у такий спосіб держава наповнює бюджет. Як мені відомо, за недбале виконання службових обов’язків прокуратура не оштрафувала жодного «земельника». У демократичному суспільстві в таких випадках звертаються до суду. Цікаво, на чий бік у нас стане суддя, якщо позиватимуться простий селянин і працівники держадміністрації?
У нашому разі вийшло так: фермер Кузук щороку приходив у кабінети районного начальства, приносив документи про оренду землі, й сторони їх підписували. Однак після цього договори на реєстрацію не подавали. Юридично земельний договір, який не пройшов процедуру реєстрації, є недійсним. Можливо, фермер через свою юридичну необізнаність цього не знав. Проте ж посадовці знали. Замість того, щоб надати фермеру юридичну допомогу, пояснити, як треба оформити земельні відносини, представники влади самі уклали з виробником договір із грубим порушенням чинного законодавства. У результаті фермер втратив свій урожай.
Слід зазначити, що чинне законодавство вимагає від чиновників районних органів влади не карати селян за юридичні промахи, а надавати їм належну юридичну допомогу. Так, згідно із Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю», при всіх районних державних адміністраціях України мають бути створені групи юристів, котрі б надавали безкоштовну юридичну допомогу селянам у вирішенні земельних питань.
«Що велить закон», – розбирає ситуацію Інна Лехова, юрист.
Українське законодавство регламентує порядок виникнення у громадян прав на земельні ділянки, зокрема й право оренди землі. Якщо мова йде про отримання в оренду земельної ділянки сільгосппризначення для ведення фермерського господарства, то процедура така.
Спочатку громадянин України має звернутися до відповідного органу влади за місцем розташування земельної ділянки (у разі фермера Федора Кузука — до Тарутинської райдержадміністрації) із заявою про надання її в оренду. Орган влади, до якого надійшла заява, має надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Далі, отримавши такий дозвіл, громадянин має укласти із землевпорядною організацією договір на розробку проекту землеустрою. Наступний етап полягає в погодженні цього проекту відповідними органами влади, а також в отриманні висновку державної експертизи. Після отримання позитивних висновків проект землеустрою подають органу влади, який надав дозвіл на його розробку, для затвердження й ухвалення рішення про передачу земельної ділянки в оренду. Нарешті, на підставі зазначеного рішення укладається договір оренди.
Під час укладення договору оренди земельної ділянки треба враховувати вимоги законодавства, а вони такі: договір укладається в письмовій формі на підставі Типового договору оренди землі, затвердженого Кабінетом Міністрів України, підписується обома сторонами та подається на реєстрацію, яку до 1 січня 2013 р. здійснювали державні органи земельних ресурсів. І лише після реєстрації в громадянина виникає право оренди земельної ділянки.
Друга частина проблеми — терміни розгляду справи в судах. Судова тяганина, у яку потрапив наш фермер, є прямим порушенням чинного законодавства. Для наближення до європейських стандартів в Україні почали застосовувати критерій розумності для встановлення термінів розгляду справ у суді. У Цивільному процесуальному кодексі (ч. 1 ст. 157) ідеться про розгляд справ протягом розумного строку, але не більше як два місяці з дня відкриття провадження. Призначення справи до апеляційного розгляду має також відбутися у розумний строк, але не пізніше п’ятнадцяти днів після закінчення дій із підготовки справи до розгляду (ч. 2 ст. 302).
Недотримання термінів розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя й авторитет судової влади.
Інеса Бірюкова
журнал “The Ukrainian Farmer”, липень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
