Інтерв'ю

«Що посієш, те й пожнеш», — каже народна мудрість. Тож проблема вибору посівного матеріалу щороку виникає чи не в кожному господарстві.

Сергій Вовк
агрономом із насінництва НВФ «Урожай»

Одні вірять рекламним буклетам і купують той гібрид, який за описом справив на них найбільше враження. Другі радяться з іншими аграріями. Є такі, хто тільки після самостійного випробування ухвалює таке відповідальне рішення. Адже ціна помилки може бути зависокою, а іноді й фатальною. Як цю проблему розв’язують у НВФ «Урожай» — розповідає Сергій Вовк, агрономом із насінництва.

Із 2006 року науково-виробнича фірма «Урожай» входить до групи підприємств ПАТ «Миронівський хлібопродукт». В обробітку має майже 77 тис. га землі в Черкаській і Київській областях. Лідером на полях, звичайно, є кукурудза, адже для виробництва кормів її потрібно чимало. Тож близько 50% площ господарство виділило саме для цієї культури. У сівозміні ще є соняшник, соя, горох, кормові культури та озимі — пшениця, ячмінь і ріпак.

 

– Кожного року 77 тис. га землі фірми «Урожай» потрібно засіяти. Хто вирішує, яке саме насіння ляже у вашу землю?

– У структуру НВФ «Урожай» входить 18 виробничих філій, які щороку подають до головного офісу заявку з переліком сортів і гібридів, які вони мають намір сіяти. Для кожної культури розроблена технологія вирощування, яка передбачає норму висіву, а отже, і обсяг потрібного насіння. Які саме гібриди та сорти сіятимемо — визначаємо після кількарічного випробування на спеціальних ділянках.

 

– Якщо з пошуком зрозуміло, то як відбувається власне випробування?

– Так, із пошуком на сьогодні проблем немає. Фірми-виробники надають достатньо інформації. Нам треба лише ознайомитися з переліком, почитати характеристику гібрида чи сорту й поспілкуватися з менеджером. Зазвичай вони дуже відповідально ставляться до того, кому і що пропонують, розуміючи, що працювати їм тут не один рік. Обравши, беремо невелику кількість для випробування на демонстраційних полях. На сьогодні відвели на це понад 250 га. На 25 га випробовуємо озиму пшеницю, на 21 га — ріпак, на 51 га — соняшник, на 119 — кукурудзу, на 37 га — сою. Досліджуємо не лише власне гібриди й сорти, а й як вони реагують на погодні умови нашого регіону та нюанси технології. Якщо гібрид показав себе відмінно, тоді сіємо його у товарних посівах. Спочатку небагато, по 20–30 га, у декількох філіях, які розташовані в різних кліматичних і ґрунтових умовах.

Із цього року ми пішли далі й організували спеціальний випробувальний підрозділ, який опікуватиметься тільки висівом і дослідженнями нових сортів і гібридів, а також хімічних препаратів й добрив. Для нього ми придбали спеціальну техніку, виділили землю та людей. Відтепер нам не треба відволікати технічні та людські ресурси в період посівної та збиральної кампаній, щоб працювати на випробувальних ділянках. Адже в нас зазвичай на випробуванні перебуває 40–80 гібридів чи сортів кожної досліджуваної культури.

 

– Чи доцільно з економічного погляду створювати спеціальний підрозділ, витрачаючи на це чималі кошти, аби тільки визначати, на що здатний той чи інший гібрид?

– Ми вважаємо це доцільним. Щоб посіяти 36 тис. га кукурудзи, плюс решту культур, потрібні шалені темпи. А робота з дослідами відволікає і механізаторів, і техніку. Доводилося засівати дослідні ділянки в останню чергу, відповідно, результат цих дослідів був неточним. Це й змусило нас прийняти таке рішення. Відтепер, придбавши відповідну техніку, засіваємо їх паралельно з основною сівбою.

 

– На вашу думку, скільки гектарів має бути в господарства, щоб варто було самотужки випробовувати сорти й гібриди?

– Якби в нас було 3 тис. гектарів, не думаю, щоб ми це робили. При 75 тис. гектарів, на мою думку, це обов’язково. Коли в НВФ «Урожай» було 25 тис. гектарів, ми вже тоді закладали досліди, щоправда, у значно менших обсягах, виділяли частину товарного поля й сіяли шматками по 5–7 гектарів. Думаю, якщо в господарства є 40–50 тис. гектарів землі, треба виділяти окремі ділянки чи підрозділи для дослідження та випробовування гібридів і сортів, які воно збирається сіяти. Звісно, якщо є відповідна техніка.

 

– Які параметри є визначальними, щоб гібрид чи сорт опинився у товарних посівах вашої фірми?

– 50% сортів озимої пшениці на наших полях — Інституту фізіології рослин та генетики. Селекція академіка Моргуна в наших випробуваннях довела свою перевагу. У товарних посівах працюють понад 10 сортів, частина з яких — старожили, котрі поступово замінюються новими. Решта — Краснодарського інституту та різних іноземних компаній.

В озимої пшениці основні проблемні моменти — перезимівля, посухостійкість і стійкість до вилягання. Із хворобами та шкідниками можна боротися, а якщо є схильність до вилягання — нічого не вдієш. Тож дослідним шляхом ми для себе визначили сорти, що нам підходять, закуповуємо супер-еліту, а далі розмножуємо самі. У нас є 3–4 філії, які мають відповідні умови для дотримання технології виробництва посівного матеріалу.

Для ріпаку важлива зимостійкість, а також стійкість до вилягання та розтріскування. Пробували насіння багатьох компаній, але на сьогодні зупинилися на компанії «Лембке». Більш технологічних гібридів, на мою думку, сьогодні немає.

Цього року на 51 гектарі ми висіяли понад 50 гібридів соняшнику різних компаній. Дивимося, вибираємо. У товарних посівах лідером є компанія «Сингента». Її гібриди соняшнику — найкращі. Можливо, це і суб’єктивна думка, проте вона підкріплена роками наших випробувань і вирощування у виробничих умовах. У товарних посівах працюють 4–5 стабільних гібридів, поступово відбувається їх заміна на нові, більш продуктивні. Частину соняшнику вирощуємо за системою Євролайтнінг, особливо на нових, засмічених бур’янами землях. Крім урожайності важливим для вибору того чи іншого гібрида є стійкість до вилягання та хвороб.

Провідній культурі — найбільша увага. У нас представлені практично всі групи стиглості кукурудзи. Основні — це середньоранні та середньостиглі гібриди. Найбільшу площу серед інших відведено гібридам із ФАО 330–360. Щороку у випробуванні сіємо по 70–80 нових гібридів різних компаній у різних зонах. Якщо гібрид добре себе показав у перший рік, сіємо його на другий. Якщо другий рік підтвердив результат, сіємо вже в товарних посівах. Однак на невеличких площах. На тисячах гектарів нічого нового відразу не висіваємо. У наших товарних посівах переважають гібриди селекції компанії «Монсанто». Крім них, вирощуємо гібриди «Сингенти», «Євраліс» та інші. Найперше, у виборі гібридів звертаємо увагу на врожайність, посухостійкість і ставлення до монокультури. Пильну увагу приділяємо дотриманню технологічного процесу вирощування культури, зокрема, це оранка, з осені внесення аміачної води та нітроамофоски або інших добрив, сівба відбувається також із добривами, потім захист від шкідників і хвороб, підживлення.

Сої з кожним роком сіємо дедалі більше. Цьогоріч — 7 тис. гектарів товарних посівів. Вирощували вітчизняні сорти, є непогані, але канадська селекція на крок вища за продуктивністю. Насіння закуповуємо напряму в Канаді в компанії «Прогрейн», самостійно розмитнюємо. Потім уже з нього вирощуємо свій посівний матеріал. Є основних 5–7 сортів, які періодично замінюємо на нові.

У сої дуже важливим фактором є стійкість до висипання, а також висота прикріплення нижніх бобів. У нас є флексі-жатки, але їх під час збирання не вистачає, тож частину збираємо звичайними, і якщо у певного сорту на рослині залишається частина бобів, то це вже марнотратство.

Тривалий час визначали оптимальну норму висіву. Для нас було важливим правильно підібрати її до кожного сорту. Якщо основна маса бобів формується на центральному стеблі, то їх можна загущувати. А тим сортам, які добре гілкуються, потрібен простір. Наше завдання було вибрати оптимальну норму, яка давала б змогу рослинам не вилягати й формувати якнайбільшу кількість добре виповненого зерна.

Із розмноженням сортів сої також виникає безліч нюансів. Ця культура вимоглива до умов збирання. Оскільки в сої ніжна насіннєва оболонка, то на ній з’являються мікротріщини, що стають вікном, через яке потрапляє волога та різні патогенні організми. Якщо травмоване насіння закласти на зберігання, в ньому втрачається енергія проростання. Звідси виникають проблеми зі схожістю, насіння проростає нерівномірно, рослина слабка й легко уражається хворобами та пошкоджується шкідниками.

Загалом треба знайти «свій» гібрид чи сорт будь-якої культури, який би показав усі свої найкращі риси саме в зоні його вирощування. У сусіда, можливо, він і даватиме добрий урожай, але це не означає, що у вас буде так само. Зональний підхід конче важливий. Для цього треба придивитися до нього на власних випробувальних ділянках і вже тоді робити висновки: сіяти чи ні.

Наступне — дотримання правильно обраної для вашої зони технології вирощування. Наприклад, у нас під кукурудзу, соняшник і ріпак застосовується тільки оранка, жодного ноу-тіллу. Ми його випробовували й побачили, що така технологія нам не підходить. Із кожним роком шкідників і збудників хвороб у ґрунті більшає, тож без належного обробітку ґрунту не можна. Суворо дотримуємося принципів сівозміни: соняшник повертаємо на попереднє місце мінімум через 6 років.

 

– Скільки живе сорт чи гібрид?

– Зазвичай активно7–8 років, буває й 10. У «Монсанто» є гібрид кукурудзи ДК440. Йому вже понад 10 років. Компанія має намір зняти його з виробництва, а ми його беремо й брали б надалі.

 

– Запорукою успіху гібрида чи сорту є продуманий його вибір, а також відповідна технологія. Що ще впливає на прибутковий результат?

– Людський фактор. Робота агронома, тракториста, комбайнера й інших, котрі задіяні в процесі вирощування. На жаль, рівень сучасної освіти у вітчизняних аграрних вишах дуже низький. Приходять випускники, які не знають елементарних речей: не можуть визначити норми висіву та густоти. Попри все, знаходимо собі молоді кадри. Наше керівництво намагається підтримувати й мотивувати працівників. Допомагає із житлом. Є ще в нас такий цікавий мотиваційний елемент, як Дошка пошани. Вона є в кожній філії, і кожний працівник-виробничник, будь то тракторист, комбайнер чи доярка, має можливість потрапити на неї. Що це дає, крім морального задоволення? Матеріальну перевагу, оскільки працівникові відразу нараховується надбавка до зарплати. Якщо людина повторно потрапляє — подвійна надбавка. Крім цього, вона має право навчати свою дитину за рахунок фірми в будь-якому виші України.

Наші агрономи кілька років тому стали ініціаторами підвищення своєї кваліфікації. Щороку ми збираємо агрономів з усіх філій, і керівник кожного агрономічного напряму виступає з доповіддю, також регулярно запрошуємо науковців із провідних інститутів, щоб послухати про нові розробки аграрної науки. Представники насіннєвих й інших спеціалізованих компаній також обов’язкові гості на таких заходах. Спочатку це було просто навчання, а кілька останніх років по результатах таких семінарів агрономи складають іспити у формі тестів. Хто погано знає, втрачає в зарплаті. Ось такі стимули.

 

 

 

Інтерв’ю було надруковано у журналі The Ukrainian Farmer. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».