Інтерв'ю

Розведення племінних гусей

Андрій Кішінський
власник ФОП «Кішінська»
Поділитись:
Розведення племінних гусей

«Сьогодні заробити на розведенні гусей дуже важко, проте можливо», — вважає Андрій Кішінський, власник ФОП «Кішінська»

Ідея створення бізнесу на розведенні батьківського поголів’я гусей порід Велика сіра та біла в Андрія Кішінського зародилася непередбачувано. Все сталось як у тому прислів’ї: «Не було б щастя, так нещастя допомогло». Одного разу, їдучи на власну ділянку, де вирощували свиней, раптово виникли труднощі: дорога була переорана. Поїхавши в об’їзд, він потрапив на територію ферми, де колись вирощували гусей. Поспілкувавшись з її власником, Андрій Кішінський вирішив придбати територію з пташниками і домовився з господарем про розстрочку на три роки. Так і було прийнято рішення займатися гусівництвом, хоча ідеї для такої справи шукали вже давно. 

Нині ФОП «Кішінська» (що у с. Нижній Бишкін Харківської області) є чим пишатися: за три роки з 60 голів гусей поголів’я виросло до 6000, і це зовсім не межа, а тільки крок до мрії. 

Про успішну, незважаючи на складну економічну ситуацію, роботу підприємства у невеликому сегменті українського ринку журналу «Наше птахівництво» розповів власник підприємства Андрій Кішінський. 

— Пане Андрію, виробництво якої продукції забезпечує вашому підприємству найбільшу рентабельність? 

— Кожен бізнесмен ставить собі запитання: на чому я можу заробити і як зробити так, щоб рентабельність бізнесу постійно збільшувалась. Для себе я зрозумів, на чому можна заробляти в галузі вирощування гусей. Краще всього це можна робити на продажі інкубаційного яйця та добового молодняку. М’ясо гусей також реалізуємо, особливо це вигідно на новорічні свята. Також прибутки отримуємо від щипання гусей на пух після їх продуктивного періоду. Перед Новим роком проводимо вибраковування стада, тобто некондиційну птицю відправляємо на забій, а ту, що залишилась, відгодовуємо на м’ясо. Після забою птиці реалізуємо її на ринках м. Харкова та області. Також у нас є постійні споживачі, які купують м’ясо птиці протягом усього року. Але переважно робота і прибутки у цьому бізнесі сезонні. 

— Чи вплинула ситуація з коронавірусом на роботу вашого господарства? 

— Через карантин багато чого змінилося та довелося переосмислити. Наприклад, була непроста ситуація з нашим постійним партнером, який займався продажем нашого інкубаційного яйця. Цього року, коли почався карантин, він відмовився його продавати, пояснюючи це тим, що ситуація на ринку нестабільна, вони можуть закритися, що потім з цією продукцією робити, ніхто не знає. Схожа ситуація, мабуть, виникла практично в усіх невеликих птахівничих господарствах України. 

Що нам залишалось робити? Ми розуміли, що якщо зараз не приймемо якесь кардинальне рішення, то підприємство опиниться на межі банкрутства. 

Щоб терміново розв’язати проблему, знайшли у с. Борки інкубатор, де змогли домовитись про закладку інкубаційних яєць. У результаті, проінкубувавши там яйця, ми отримали більш як 60 тис. добового молодняку гусей. Потім почали його реалізовувати: реєструвалися на різних птахівничих порталах, брали участь у форумах, спеціалізованих групах, розміщували оголошення по селах про продаж молодняку тощо. І все це принесло свої результати: ми реалізували птицю, паралельно знайшли ще нових клієнтів, отримали багато корисної інформації щодо особливостей інкубації гусей тощо.

 Загалом же, завдяки карантину, у нас з’явилися можливості збільшити обсяги продаж та розширити географію постачань птахівничої продукції. 

— Чи щільна конкуренція на цьому ринку? 

— Конкуренція, звичайно, є. Але ми прагнемо щільно зайняти свою нішу в цьому сегменті. Тому я весь сезон тримаю конкурентоспроможну ціну, щоб реалізаторам було вигідніше зі мною працювати. 

У нас є свої переваги щодо якості: наше виробництво повністю екологічне, тому продукція нашого підприємства безпечна та якісна для споживачів. 

Ми працюємо над зниженням собівартості виробництва нашої продукції, намагаємось суттєво економити витрати. Маємо невелику ділянку власної землі, де вирощуємо зернові культури та зелену масу. Взимку птицю годуємо сіном. Гусей утримуємо на тирсі, яку завозимо із власного деревопереробного цеху. Тільки стартовий комбікорм купуємо на стороні, всі інші раціони виготовляємо самі. 

Наше підприємство постійно удосконалює технологію вирощування птиці. Зокрема, намагаємося мінімізувати вплив людського чинника, зробити процес виробництва більш автоматизованим. Нещодавно я закупив і встановив обладнання: мінінавантажувач для очищення пташників, автоматичний кормороздатчик, систему напування, мікроклімату тощо. 

— Чи складно вам знаходити кваліфіковані кадри і робітників у господарство? 

— Кадрова політика для всіх — наболіле питання, у людей просто немає бажання працювати. В Зміївському районі Харківської області дуже жорстка конкуренція за спеціалістів, бо багато хто має власний птахівничий бізнес. Якщо заробітна плата людей не задовольняє, вони відразу влаштовуються на інше підприємство. На мою думку, тільки матеріальне стимулювання згідно з отриманими результатами може бути для них більш привабливим. 

— Який строк окупності бізнесу на вирощуванні племінного стада гусей у сьогоднішніх реаліях? Чи плануєте його розвивати і надалі? 

— Цим бізнесом я займаюсь не так довго, але вже можу сказати, що перед тим, як його почати, важливо скласти приблизний бізнес-план, уявити обсяг витрат та рентабельності, інакше ця справа може і зовсім виявитися невигідною, тобто економічно неефективною. 

Окупність підприємства з вирощування 1000 голів племінних гусей становить від 1 до 3 років. Ці строки залежать від ряду чинників: особливостей ринку у вашому регіоні, швидкості налагодження постійних каналів збуту тощо. Обов’язково слід враховувати непередбачені витрати на контрольні перевірки різних інстанцій і виправлення знайдених недоліків. 

Основні витрати на початку розвитку мого бізнесу йшли на закупівлю добового молодняку, обладнання для пташників і оплату роботи персоналу. На той час у мене вже були свої приміщення, пасовища для вигулу птиці, канали збуту. Але все одно поки що на достатній рівень рентабельності ми не вийшли, досі виручає деревообробний власний бізнес. 

Найголовніше, на мій погляд, щоб подолати ризики, пов’язані із сезонним попитом, треба насамперед налаштувати збут і переробку. Тому цього року ми плануємо побудувати забійний цех та морозильну камеру. 

Цьогоріч ми вийшли на кількість поголів’я гусей — 6000 голів, що є оптимальним згідно зі споживчим попитом на ринку. Більшу кількість немає сенсу садити через жорстку конкуренцію та сезонний характер цього бізнесу. Основний прибуток ми отримуємо раз на рік під час реалізації добового молодняку та інкубаційного яйця. 

Своїми силами, на мою думку, заробити на розведенні гусей дуже важко. Тому ми ще хочемо зайнятись вирощуванням качок. Плануємо посадити 2 тис. качок кросу Мулард для вирощування на м’ясо, бо вони мають попит у населення.  

Наталія Жейнова

журнал «Наше Птахівництво», липень 2020 року

Усі авторські права на інформацію, розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій згідно із Законом України «Про авторське право та суміжні права».
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями